Ухвала суду № 47870015, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2015 р. м. Київ К/9991/81799/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Басикало Т.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 по справі №2а/2570/2581/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Петрол» до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Петрол» до Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 №0000261500.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Корюківська міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби 22.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.01.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 271, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Корюківською міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Петрол» з питань правильності нарахування орендної плати за землю за 2011 рік.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 271.1 статті 271, пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, а саме розмір податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік повинен становити 37545,10грн., що на 24992,26грн. більше ніж задекларовано. За висновками податкового органу позивачем в порушення вимог законодавства нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 5% від грошової оцінки землі в розмірі 193414,65грн., встановленої на момент укладення договору, замість 10% за додатковою угодою від грошової оцінки землі у розмірі 479957,40грн., встановленої Корюківською міською радою рішенням від 24.02.2010.

За результатами перевірки Корюківською міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області складено акт від 19.03.2012 №9/15/32284656 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 №0000191500, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю на суму 27339,01грн., у тому числі 24992,26грн. - за основним платежем, 2346,75грн. - за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного рішення скаргу позивача частково задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 №0000191500 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по орендній платі з юридичних осіб в сумі 5,00грн., у зв'язку з чим Корюківською міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 №0000261500 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 27334,01грн., у тому числі за основним платежем - 24992,26грн., за штрафними санкціями - 2341,75грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до договору оренди землі зміни щодо збільшення розміру орендної плати не вносилися, додаткова угода товариством підписана не була, а тому у позивача було відсутнє зобов'язання сплачувати більший розмір орендної плати, ніж ним задекларовано.

Разом з тим, зазначені висновки судів попередніх інстанцій є помилковими.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, законодавцем визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За таких обставин, позивач у 2011 році протягом дії договору оренди земельної ділянки зобов'язаний був сплачувати орендну плату за земельні ділянки, які перебували в його користуванні, у розмірі не меншому за 3% від нормативної грошової оцінки, яка діяла на той час, тобто грошової оцінки землі у розмірі 479957,40грн., встановленої рішенням Корюківської міської ради від 24.02.2010.

В той же час, відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Таким чином, по закінченню дії договору оренди земельної ділянки позивач звільняється від обов'язку сплати сум орендної плати за землю в розмірі визначеному статтею 288 Податкового кодексу України. Однак, у зв'язку із продовженням користуванням вказаною ділянкою він є землекористувачем та зобов'язаний сплачувати земельний податок виходячи із статей 269 та 274 Податкового кодексу України в розмірі 1 відсотка від її нормативної грошової оцінки до моменту повернення земельної ділянки.

За таких обставин, для правильного вирішення справи судам необхідно з'ясувати строк дії договору оренди земельної ділянки та відповідно за який період позивач зобов'язаний був сплачувати орендну плата та за який період земельний податок; яка мінімальна сума орендної плати підлягала до сплати позивачем у 2011 році (3% діючої нормативної грошової оцінки); яка сума земельного податку підлягала до сплати позивачем у 2011 році; визначити різницю між задекларованою товариством орендною платою за земельні ділянки за 2011 рік та розміром плати з землю, яка підлягала сплаті у 2011 році (орендна плата і земельний податок); а у випадку встановлення заниження позивачем податкового зобов'язання за 2011 рік відповідна сума має бути виокремлена із загального розміру донарахування за відповідним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 по справі №2а/2570/2581/2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв