Ухвала суду № 47866754, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/800/45864/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013

у справі 826/6550/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест»

до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м.Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2013 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «ПВК-Будінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Столична Торговельна Агенція» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, за результатом якої складено акт від 22.01.2013 №211/22-2/34242109.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підляже сплаті в бюджет в загальній сумі 188 279 грн; п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та зниження податку на прибуток на загальну суму 197 693 грн.

На підставі вищезазначеного акта фіскальним органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013 №000079/22.02, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 296 540 грн. та №000080/22.2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 282419 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Столична Торговельна Агенція» укладено договір 24/04-ХБ на виконання будівельних робіт від 24.04.2012, відповідно до якого субпідрядник ТОВ «Столична Торговельна Агенція» зобов'язується з власних матеріалів, власними засобами виконати роботи по влаштуванню залізобетонних конструкцій на об'єкті «Індивідуальний житловий будинок з комплексом господарських будівель і споруд в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області».

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 201.1, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються обов'язкові реквізити; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, виданих особою, що зареєстрована платником податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оформлення вказаних первинних документів по операціям між позивачем та ТОВ «Столична Торговельна Агенція» не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».Зокрема на первинних документах відсутні прізвища та посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення,на товарно-транспортних накладних взагалі відсутні будь-які підписи посадових осіб постачальника та отримувача ,а також їх печатки, на протоколах узгодження ціни наявні підписи та прізвища,проте не зазначені посади відповідальних осіб.

Колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що враховуючи вищевикладене, первинні документи складені між позивачем та його контрагентом всупереч вимогам діючого законодавства ,в зв`язку з чим не підтверджується факт здійснення господарських операцій ,а тому не може бути включеним до складу витрат ТОВ «ПВК-Будінвест» вартості придбаних товарів, робіт,послуг від його контрагента.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі 826/6550/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест»

відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі 826/6550/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва В.П. Юрченко