Ухвала суду № 47866746, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/800/22875/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013

у справі 2а-10489/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з

обслуговування великих платників податків ДПС

треті особи Приватне підприємство "Інбудтранс",

Приватне підприємство "Єлисавет-Агро-Світ"

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» звернулось до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин, з ПП «Інбудтраст» та ПП «Єлисавет-Агро-Світ» за період з 01.01.2008 року по 01.01.2012 pоку, за результатами якої складено акт від 09.07.2012 року № 642/40-50/30577181.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає п.п. 139.1.9 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 691 015 грн. за 3 квартал 2010 року.

На підставі вищезазначеного акта фіскальним органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000434050 від 23.07.2012, у зв'язку з чим зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 691 015 грн. за декларацією № 534978 від 09.11.2010 року за третій квартал 2010 року.

Приймаючи спірне рішення фіскальним орган виходив з того, що за фактом створення ПП «Інбудтраст» та ПП «Єлисавет-Агро-Світ» порушена кримінальна справа щодо фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності. Висновки Акту перевірки зводяться до неможливості здійснення операцій контрагентами через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушеннях ст. 203, 207, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання їх вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, передбачених цими правочинами. Відповідно до Акту перевірки позивача - усі операції цих контрагентів з позивачем є нікчемними.

Відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що спірні операції фактично здійснені, поставки фактично відбулись, посередницькі послуги фактично надано, що підтверджується сукупністю первинних та облікових документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, у т.ч. щодо подальшого руху придбаного товару, а спірні суми валових витрат сформовані відповідно до вимог Закону про прибуток.

При цьому, суд наголошує, що поставки товару (у т.ч. у взаємозв'язку з агентською угодою) здійснювались при базисі поставки ЕХW, що не передбачає для здійснення такого роду операцій перевезення вантажу, а відтак і наявності у постачальників для цілей такої поставки транспортних засобів та участі учасників такої операції у транспортних відносинах. В даному випадку, позивач мав відносини щодо зберігання із складом/портом, де позивачем на умовах франко-склад і були прийняті спірні партії товару та надалі на цих же умовах поставлені покупцям.

В контексті спірних операцій слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності.

Аналіз угод з придбання зернових, пошуку покупців, та подальшого продажу зернових свідчить, що позивач здійснював реалізацію товару з прибутком, а організаційна та економічна доцільність залучення позивачем агента для цілей організації подальшого продажу придбаного зерна в даному випадку не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема економічними розрахунками.

При цьому, актом перевірки підтверджується декларування контрагентами податкових зобов'язань за відносинами з позивачем.

Крім цього колегія суддів зазначає, що що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від іншої особи, зокрема, від дотримання постачальником вимог податкового законодавства, а норма частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється виключно на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 у справі 2а-8033/12/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 у справі 2а-10489/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва В.П. Юрченко