Рішення № 47858020, 16.07.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5326/15

Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

при секретарі - Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживача та визнання частково недійсним кредитного договору і зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

03.10.2014 року, ОСОБА_2 звернувся із позовом про захист прав споживача, і, остаточно уточнивши вимоги, просив: визнати недійсною з моменту укладення, тобто з 11.02.2010 року додаткову угоду до договору надання споживчого кредиту від 05.06.2008 року у частин сплати публічному акціонерному товариству "Укрсиббанк" (далі-Банк) комісії за управління кредитом при достроковому погашенні кредиту у розмірі 16,81% від суми дострокового погашення кредиту \п.4 додаткової угоди\; припинити дії Банка щодо нарахування до сплати на підставі нікчемної додаткової угоди від 11.02.2010 року до договору від 05.06.2008 року коштів у вигляді комісії за управління кредитом при достроковму погашенні кредиту у розмірі 16,81% від суми дострокового погашення кредиту; зобов'язати Банк здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань перед Банком шляхом зменшення суми основого боргу й зменшити основний борг\тіло кредита\ у доларовому еквіваленті на суму незаконно стягнутих коштів за період з 05.06.2008 року по день подачі позовної заяви; стягнути з Банка моральну шкоду у сумі 30 000 гривень.

Позов обгрунтовано тим, що між ним і Банком 05.06.2008 року був укладений договір про надання споживчого кредиту у сумі 48 000 доларів США, а 11.02.2010 року, через скрутне матеріальне становище, між позивачем і Банком укладена додаткова угода про надання споживчого кредиту. Пунктом .4 додаткової угоди від 11.02.2010 року передбачена сплата 16,81% комісії від суми дострокового погашення кредиту. За період з жовтня 2011 року по 31 липня 2014 року позивач сплатив 28 184,15 гривень комісії.

Посилаючись на те, що Законом України "Про захист прав споживачів", зі змінами від 22.09.2011 року заборонено укладення споживчих кредитів в іноземній валюті, а також передбачено право споживача не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах щодо дострокового погашення кредиту, крім того, споживач має право достроково повернути споживчий кредит, зокрема шляхом збільшення суми періодичних виплат, а кредитодавцю заборонено встановлютвати споживачу будь-яку додаткову плату, пов'язану із достроковим поверненням кредиту і умова такого договору є нікчемною, рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року встановлено, що дія цього закону поширюється на правовідносини сторін договору, як під час укладення, так і виконання договору, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, подала заяву про застосування строку позовної давності.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.03.2015 року позов задоволено частково: суд визнав недійсною умову, передбачену п. 4 додаткової угоди №2 від 11.02.2010 року до договору про надання споживчого кредиту від 05.06.2008 року між ОСОБА_2.і Банком щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за управління кредитом при достроковому погашенні кредиту у розмірі 16,18% від суми дострокового погашення з моменту її укладення і зобов'язав Банк в рахунок погашення боргу ОСОБА_2. зменшити суму боргу по споживчому кредиту на суму безпідставно стягнутих коштів за період з 01.11.2011 року по 01.07.2014 року на загальну суму 26 830,29 гривень. З відповідача на користь позивача суд стягнув витрати по оплаті юридичної допомоги, а на користь держави судовий збір.

В апеляційній скарзі представник Банка просить рішення суду у частині задоволення позову скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, зокрема на пропуск строку позовної давності і порушення судом вимог ст.ст. 258,262 ЦК України.

У засіданні колегії суддів: представник Банка скаргу підтримала; позивач скаргу не визнав.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п. п. 3, 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Позивач, остаточно уточнивши вимоги, зокрема просив: визнати недійсним з моменту укладення п.4 додаткової угоди від 11.02.2010 року до договору про надання споживчого кредиту від 05.06.2008 року у частині сплати комісії за управлінння кредитом при достроковому погашені кредиту у сумі 16,81%; припинити нарахування на підставі нікчемної угоди сплати комісії при достроковому погашенні кредиту у сумі 16,81%; зобов'язати Банк здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань зі зменшенням суми основного боргу шляхом зменшення тіла кредиту на суму незаконно стягнутих коштів у період з 05.06.2008 року по день звернення до суду із позовом, а також відшкодувати моральну шкоду у сумі 30 000 гривень (а.с.1-6),76-81).

Представник відповідача, відповідно до ст. 267 ЦК України подала заяву про застосування строку позовної давності (а.с.84-91).

Між сторонами виникли правовідносини із зобов'язань, зокрема договору про надання споживчого кредиту і додаткової угоди, які регулюються ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів".

Встановлено, що 05.06.2008 року між позивачем і Банком укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого позивач отримав кредит у сумі 48 000 доларів США на строк до 05.06.2023 року зі сплатою 13% річних (а.с.7-10).

11.02.2010 року, між позивачем і Банком укладена додаткова угода до договору про надання споживчого кредиту від 05.06.2008 року, п.4 якої, зокрема передбачає, що позичальник, згідно умов договору сплачує Банку комісію за управління кредитом при достроковому погашенні кредиту у розмірі 16,81% від суми достроковою погашення (а.с.13,13 зворот).

На час укаладення сторонами додаткової угоди \лютий 2010 року\ законодавство України, у тому числі Закон України "Про захист прав споживачів" не передбачало заборону надання\отримання споживчих кредитів в іноземній валюті.

Законом України "Про захист прав споживачів \ст.11 ч.5, 18\ зі змінами, внесеними Законом України від 22.09.2011 року №3795, які набули чинності з 16.10.2011 року, визначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення закону про несправедливі умови у договорах, згідно з якими передбачаються зміни у будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправделивими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний баланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправделивим, таке положення договору може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Крім того, ст. 11 ч.8 Закону України "Про захист прав споживачів" зі змінами від 22.09.2011 року, кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.

Додаткова угода до договору про надання споживчого кредиту підписана сторонами договору і з часу укладення (лютий 2010 року) виконувалась ними.

За змістом ст. ст. 256,257 ЦЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про існування додаткової угоди від 11.02.2010 року позивач був обізнаний 11.02.2010 року, оскільки підписав зазначену угоду 11.02.2010 року і не заперечував цього факту.

Зважаючи на викладене, строк для захисту порушеного права щодо оспорення у частині додаткової угоди від 11.02.2010 року спливав - 11.02.2013 року.

Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 03.10.2014 року, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності (а.с.1-6).

Представник відповідача, у порядку ст. 267 ч.3 ЦК України, подала до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності (а.с.84-91).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ч.ч.3,4 ЦК України).

Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з пропуском встановленого законом строку позовної давності, колегія суддів відмовляє у позові з цих підстав.

Посилання позивача на те, що строк позовної давності не пропущено і має вираховуватись з часу внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів" (вересень 2011 року), а також прийняття рішення Конституційним Судом України від 10.11.2011 року у спаві №15-рп\2011- безпідставні.

Відповідно до ст. 58 ч. 1 Конституції України та ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодаства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулюваня відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року, дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, позивач пропустив строк позовної давності, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 березня 2015 року у частині визнання недійсними умов додаткової угоди, зобов'язання зарахувати кошти, стягнення судових витрат і витрат за надану юридичну допомогу -скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у позові до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживача шляхом визнання частково недійсним з моменту укладення п.4 додаткової угоди від 11.02.2010 року, зобов'язання вчинити дії по зарахуванню коштів у якості комісії у рахунок погашення боргу, за пропуском строку позовної давності.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справи протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська Г.Я. Колесніков