Ухвала суду № 47849131, 28.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16294/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добровінська Н.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції із позовом, в якому просила: визнати бездіяльність Пенсійного фонду України - виконання зобов'язань по внесенню змін в основний документ діяльності ПФУ - «Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсії» у відповідності до Рішення КСУ №25-рп/2009 від 07.10.2009 - актом порушення матеріальних прав позивача; зобов'язати відповідача негайно внести та затвердити зміни в «Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсії», що забезпечують документальне виконання та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, які проживають за межами України, у відповідності з Рішенням КСУ Рішення КСУ №25-рп/2009 від 07.10.2009; зобов'язати відповідача визначити уповноважене територіальне управління ПФУ (бажано за місцем поживання позивача перед виїздом з України) і дати йому вказівку: прийняти у позивача необхідні документи для призначення пенсії за віком; призначити та виплачувати позивачу в Ізраїль пенсію за віком з 03.08.2014 (дата першого звернення позивача до ПФУ) у відповідності до Конституції України та діючими законами України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2015 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 01.05.2000 позивач виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль.

В серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до голови правління Пенсійного фонду України з листом, в якому наполягала на наявності у неї права на отримання пенсії з огляду на рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009.

Листом Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України № 2797/А-11 від 24.09.2014 ОСОБА_2 було роз'яснено порядок призначення та виплати пенсій громадянам України, які проживають у Державі Ізраїль.

Посилаючись на протиправність та бездіяльність Пенсійного фонду України щодо неприведення у відповідність до вказаного рішення Конституційного Суду України затвердженого відповідачем Порядку подачі та оформлення документів для призначення пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що правління Пенсійного фонду України при прийнятті в межах своєї компетенції актів та/або внесення в них певних змін, діє відповідно до покладених на нього функцій і завдань, у межах власної дискреції, що визначається завданнями та функціями, покладеними на даний орган.

Апелянт у своїй скарзі посилається на протиправність та бездіяльність Пенсійного фонду України щодо неприведення у відповідність до вказаного рішення Конституційного Суду України затвердженого відповідачем Порядку подачі та оформлення документів для призначення пенсії.

Згідно пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384 від 06.04.2011 (далі - Положення №384), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра (пункт 2 Положення №384).

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 покладено саме на Верховну Раду України обов'язок приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

У Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), зазначено, що цей Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Порядок №22-1 є підзаконним нормативно-правовим актом, який приймається у відповідності до актів, що мають вищу юридичну силу (Конституція України, Закони України).

Водночас, ні на день звернення ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України із відповідною заявою, ні на день звернення позивача до суду із даним позовом, ні станом на момент постановлення судом першої інстанції рішення у даній справі, Верховною Радою України відповідні зміни до законодавчих актів, зокрема, до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не внесені.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону з 01.04.2015 визначено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Останні зміни, що внесені до наведеної норми, були здійснені на підставі Закону України від 03.08.2006 №67-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо виплати пенсій громадянам України, які перебувають за кордоном».

Враховуючи викладене з урахуванням компетенції Пенсійного фонду України, правові підстави для внесення змін останнім до Порядку №22-1 відсутні.

Відповідно до пункту 10 Положення №384 керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснює правління Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 11 Положення №384 правління Пенсійного фонду України:

1) визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України;

2) затверджує за погодженням із Міністром річний план роботи Пенсійного фонду України, заходи щодо реалізації основних напрямів та пріоритетних цілей його діяльності відповідно до визначених завдань;

3) приймає у межах своїх повноважень постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України;

4) заслуховує звіти керівників головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про результати їх діяльності;

5) затверджує положення про територіальні органи Пенсійного фонду України;

6) затверджує статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України, контролює додержання їх вимог;

7) приймає рішення з інших питань діяльності Пенсійного фонду України.

Колегія суддів звертає увагу, що заява про призначення пенсії подається заявником до уповноваженого територіального органу ПФ України, який визнається з урахуванням вимог ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вищезгаданих положень Порядку №22-1, постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-4.

Оскільки жодних доказів в підтвердження призначення ОСОБА_2 пенсії до виїзду на постійне проживання за межі України (01.05.2000) позивачем не надано, а також доказів прийняття правлінням Пенсійного фонду України в існуючому складі рішення стосовно позивача, доводи ОСОБА_2 щодо порушення правлінням ПФ України її матеріальних прав є безпідставними.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання правління Пенсійного фонду України негайно внести та затвердити зміни в «Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсії», що забезпечують документальне виконання та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, які проживають за межами України, у відповідності з Рішенням КСУ Рішення КСУ №25-рп/2009 від 07.10.2009, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки вказана вимога є похідною від попередньої, а відтак не призведе до захисту прав позивача у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, аналіз правових норм, якими регулюються спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що внесення та затвердження змін в нормативно-правові акти, віднесено до повноважень Правління Пенсійного фонду України, які в розумінні Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 є дискреційними повноваженнями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, при прийнятті в межах своєї компетенції актів та/або внесення в них певних змін правління Пенсійного фонду України діє відповідно до покладених на нього функцій і завдань, у межах власної дискреції, що визначається завданнями та функціями, покладеними на даний орган.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.