Постанова № 47796518, 28.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа № 906/575/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Величко К.Я.

за участю представників сторін:

від позивача - Данилевський О.М.

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.05.15 р. у справі № 906/575/15

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Новогуйвинське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство

про стягнення 46611,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.05.2015 року у справі № 906/575/15 (судді Сікорська Н.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13071,67 грн. - пені, 5624,63 грн. - 3% річних, 13122,64грн. - інфляційних,1759,57грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати. Зазначає, що зменшення пені здійснено судом першої інстанції із неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням усіх істотних обставин справи. Позивач вважає відсутніми виняткові обставини для зменшення нарахованої пені. Зазначає, що суд прийняв доводи лише сторони Відповідача, не оцінив майнового стану обох сторін, що призвело до порушення норм законодавства і прав Позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечив. Відзначає, що рішення господарського суду було винесено з урахуванням всіх обставин справи. Зокрема зазначив, що враховуючи те, що відповідач повністю розрахувався за спожитий природний газ незважаючи на постійну заборгованість кінцевих споживачів, а відповідне прострочення зобов'язання має незначний характер, то це підтверджує те, що відповідач вжив можливих заходів по виконанню своїх зобов'язань. Також просив врахувати те, що комунальне підприємство є збитковим у своїй діяльності. Лише з 1 квартал 2015 року збито відповідача становить 285,7 тис. грн. Вважає рішення суду щодо зменшення неустойки на 50% таким, що прийняте з урахуванням інтересів сторін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 18.05.2015 року у справі № 906/575/15 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Новогуйвинським виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством (покупець, відповідач) укладено договір № 13/2611-БО-10 купівлі-продажу природного газу з додатковою угодою до нього №1 від 19.07.2013р. (а.с. 10-16).

За умовами п.1.1 договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКГ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, позивач передає відповідачу з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 360,0 тис. куб.м.

Пунктами 3.3, 3.4 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

На виконання умов договору позивач за період з січня 2013 року по грудень 2013 року передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 1153624,27грн., що підтверджується актами приймання-передачі: від 31.01.2013р. на загальну суму 230359,68 грн., від 27.05.2013р. на суму 177150,63грн.; від 31.03.2013р. на суму 216285,91грн., від 30.04.2013 на суму 76205,40грн.; від 31.10.2013р. на суму 97694,52грн.; від 30.11.2013р. на суму 136788,84 грн.; від 31.12.2013р. на суму 219139,29грн.(а.с. 17).

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати отриманого природного газу виконав з порушенням строку оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/2611-БО-10 від 28.12.2012р., позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача пені на підставі п. 7.2 договору в розмірі 27577,79грн.

Крім того на підстав ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13122,64 грн. інфляційних та 5910,62грн. 3% річних.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України).

Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13/2611-БО-10 від 28.12.2012р.

Предметом даного спору є стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання вищевказаного договору.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тому в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України, факт отримання Відповідачем природного газу зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити його вартість у встановлений строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач виконав свій обов'язок щодо поставки товару своєчасно та в повному обсязі, натомість відповідач свої зобов'язання оплати отриманого товару виконав з порушенням, встановленого договором строку, що не заперечується самим відповідачем.

Згідно з п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Зі змісту ст. 610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З розрахунку позивача вбачається, що за спожитий газ за актом приймання - передачі від 31.01.2013р. пеню заявлено періодами з 14.02.2013р. по 29.03.2013р.; за актом від 27.05.2013р. пеню заявлено з 14.02.2013р. по 08.05.2013р.; за актом від 31.03.2013р. пеню заявлено з 14.04.2013р. по 25.06.2013р.; за актом від 30.04.2013р. пеню заявлено з 14.05.2013р. по 23.07.2013р.; за актом від 31.10.2013р. пеню заявлено за період з 14.11.2013р. по 26.02.2014р.; за актом від 30.11.2013р. пеню заявлено з 14.12.2013р. по 11.03.2014р.; за актом від 31.12.2013р. пеню заявлено з 14.01.2014р. по 29.04.2014р. Загальна сума, заявленої позивачем пені, становить 27577,79грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, колегія суддів погоджується з здійсненим розрахунком пені суду першої інстанції, розмір якої становить 26143,34грн., оскільки позивачем безпідставно в період часу, за який нараховувалась пеня включено дні, коли відповідач проводив оплати.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 роз'яснено судам, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку відмовити в частині стягнення 1434,45грн. пені (27577,79грн.- 26143,34грн.)

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, просить врахувати збитковість підприємства, а також те, що підприємство надає послуги бюджетним установам, які фінансуються з державного бюджету, внаслідок чого існують постійні затримки оплат за спожиті послуги з теплопостачання. Крім того, просить звернути увагу на те, що основний борг за договором погашений у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Місцевий суд вірно зазначив, що предметом діяльності підприємства відповідача є, в тому числі, постачання тепла на території смт. Новогуйвинське різним категоріям населення. Відповідач надає послуги з обслуговування житлового фонду, прибирання прибудинкових територій, вивезення сміття, послуги з водопостачання та водовідведення. У своїй діяльності підприємство є неприбутковим, збиток підприємства за 1-ий квартал 2015 року становить 285,7 тис. грн. Збитковість підприємства є наслідком, в тому числі, неплатоспроможні бюджетних установ, населення, юридичних осіб та організацій, які є споживачами тепла, а також невідповідністю тарифів з теплопостачання економічно обґрунтованим.

Отже, враховуючи факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами договором, фінансове становище відповідача, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни, слід погодитись з судом першої інстанції, що вищевикладені обставини є винятковими та такими, що можуть бути підставою для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку задоволивши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 50%, що становить 13071,67грн. до стягнення.

Також позивачем нараховано 3% річних за аналогічний період, що і при нарахуванні пені, які складають 5910,62грн.

Колегія суддів погоджується з перерахунком 3% річних здійсненим місцевим судом, згідно якого 3% річних складають 5624,63грн.

Із заявлених відповідачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, вбачається, що останні заявлені за квітень 2013р. на суму заборгованості 216285,91грн., за травень 2013 року на суму заборгованості 191313,82грн., за червень 2013р. на суму заборгованості 171505,13грн., за травень-червень 2013 року на суму заборгованості 76205,40грн., за липень 2013р. на суму заборгованості 18566,48грн., за листопад 2013р.- січень 2014р. на суму заборгованості 97694,52грн., за лютий 2014р. на суму заборгованості 35156,12грн., за грудень 2013р.- лютий 2014р. на суму заборгованості 136788,84грн., за січень-лютий 2014р. на суму заборгованості 219139,29грн., за березень 2014р. на суму заборгованості 197207,93грн., за квітень 2014р. на суму заборгованості 118226,05грн. Загальна сума заявлених позивачем інфляційних становить 13122,64грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони заявлені у відповідності до норм чинного законодавства, є правомірними, арифметично вірними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задоволивши частково позовні вимоги в сумі 31818,94грн., з яких13071,67 грн. пеня, 5624,63 грн.3% річних, 13122,64грн. інфляційних та відмовив в частині стягнення 1434,45 грн.пені та 285,99грн. 3% річних за безпідставністю позовних вимог.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 18.05.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" №14/2-582 від 29.05.2015р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 18.05.2015 року у справі № 906/575/15 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.