Постанова № 47796410, 28.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа № 918/452/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Демидюк О.О. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників:

позивача - Терещук Л.І. (дов. №10/21-04 від 16.06.2015 р.)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2015 р. у справі № 918/452/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Максютинський Вадим Павлович

про звернення стягнення на заставлене майно

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" про звернення стягнення на заставлене майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки Максютинський Вадим Павлович взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту виконував неналежним чином, у останнього перед банком утворилася заборгованість в сумі 132531,77 доларів США, з яких: 100919, 01 доларів США - заборгованість за кредитом, 15632,55 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 15 980,21 доларів США - пеня. Позивач, посилаючись на статті 509, 526, 536, 553, 554, 572, 586, 592, 1054, 1055 Цивільного Кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, а також статті 33, 35 Закону України "Про іпотеку", просив суд звернути стягнення на заставлене майно товариства.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.05.2015 р. у справі №918/452/14 позов Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Максютинський Вадим Павлович, про звернення стягнення на заставлене майно задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця Максютинського Вадима Павловича перед публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" за кредитним договором від 12 березня 2007 року №0008/07/16-КЕ у розмірі 116 551,56 доларів США, яка станом на день прийняття рішення за офіційним курсом НБУ становить 2 577 964 грн. 56 коп., з яких: 100 919, 01 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 2 232 193 грн. 47 коп.) - заборгованість за кредитом, 15 632,55 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 345 771 грн. 09 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12 березня 2007 року № 0008/07/16-КЕ/S-1, укладеним між акціонерним комерційним банком "ФОРУМ" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ") і товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К", та посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Крулікорським А.І. і зареєстрованим у реєстрі за №1919, а саме: на будівлю незавершеного будівництва майстерні (літ. "У-2"), розташованої у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" на праві власності, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2006 року у справі №2 - 7795/06, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 28 грудня 2006 року за № 13102997.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - будівлі незавершеного будівництва майстерні (літ. "У-2"), розташованої у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" на праві власності, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2006 року у справі № 2 - 7795/06, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 28 грудня 2006 року за № 13102997, шляхом проведення прилюдних торгів.

Визначено початкову ціну предмета іпотеки - будівлі незавершеного будівництва майстерні (літ. "У-2"), розташованої у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" на праві власності, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2006 року у справі №2 - 7795/06, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 28 грудня 2006 року за № 13102997, для його подальшої реалізації в сумі 1 829 200 грн. 00 коп.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" в доход Державного бюджету України 42 240 грн. 24 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ПАТ "БАНК ФОРУМ" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про погашення пені у розмірі 1881914,13 грн. (нарахованої за порушення умов кредитного договору №0008/07/16-КЕ від 12.03.2007 р.) за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, та винести в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2015 р. у справі №918/452/14 залишити без змін.

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Зокрема, на думку апелянта, місцевий господарський суд неправомірно застосував ч.4 ст.267 ЦК України посилаючись на сплив позовної давності за заявою сторони у спорі, оскільки перебіг позовної давності до вимог про стягнення боргу за Кредитним договором №0008/07/16-КЕ від 12.03.2007 переривався двічі: 11.01.2010 - пред'явленням позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, 22.08.2012 - написанням Максютинським В.П. заяви, якою він визнав заборгованість за кредитним договором у сумі 116 551, 56 дол. США та 11.04.2014 - у зв'язку з пред'явленням позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К"" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач та третя особа відзивів на апеляційну скаргу позивача не подали, явку представників у судові засідання Рівненського апеляційного господарського суду не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 123, т.3).

Колегія суддів враховує, що на момент винесення постанови апеляційним господарським судом вручення відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К", рекомендованих поштових відправлень (ухвал Рівненського апеляційного господарського суду) не відбулося. Зазначені рекомендовані поштові відправлення повернулися до суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 105-111, 125-128, т.3).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2007 року між акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого є позивач, та Максютинським Вадимом Павловичем був укладений кредитний договір №0008/07/16-КЕ, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди до цього правочину від 12 березня 2007 року №1, банк для споживчих цілей відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом у розмірі 130000 доларів США та кінцевим строком повернення до 07 березня 2012 року (а.с. 12-18, т.1).

Вказаний договір підписаний Максютинським Вадимом Павловичем та повноважним представником банку, а також скріплений печаткою зазначеної кредитної установи.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору за користування траншами встановлюється плата у розмірі 12,5 відсотків річних.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки є, зокрема, іпотечний договір від 12 березня 2007 року № 0008/07/16-КЕ/S-1, укладений між банком та відповідачем.

Позичальник здійснює повернення траншів на відкритий йому позичковий рахунок № 2203/500002493 у Рівненській філії акціонерного комерційного банку "Форум" (пункт 2.3 договору).

За умовами пункту 2.4 цього правочину повернення наданих траншів та погашення процентів за користування кредитними коштами здійснюється позичальником згідно з графіком, встановленим додатковими угодами до цього договору. Порушення позичальником умов погашення кредиту та сплати процентів є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки, а також підставою для дострокового звернення банком стягнення на заставлене майно.

Згідно з пунктом 2.5 кредитного договору сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, рівний календарній кількості днів та рік, рівний 360 дням.

Позичальник зобов'язаний відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього повертати банку надані транші, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, витрати, пов'язані з проведенням дій по примусовому погашенню простроченої заборгованості, а також на вимогу банку сплачувати можливу неустойку (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 3.2.2 договору банк має право вимагати дострокового повернення траншів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку, зокрема, невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

У відповідності до пункту 3.5 договору позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань по цьому договору.

У пункті 5.3 договору його сторони погодили, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених пунктом 3.3 цього договору, є умовами, при настанні яких припиняється кредитування позичальника, і останній здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує проценти за користування кредитними коштами. Для цього банк надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, банк по закінченню п'ятнадцятиденного строку з дати надіслання такої вимоги звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку у порядку, визначеному цим договором, договором застави та чинним законодавством України.

12 березня 2007 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода №1 до вказаного договору, в якій останні встановили графік повернення Максютинським Вадимом Павловичем кредитних коштів.

Згідно приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав позичальнику визначені кредитним договором кошти в сумі 130000 дол. США (еквівалент у гривнях 656500,00 грн.) (а.с. 13, т.1)

Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, не повернув кредит і нараховані відсотки за користування кредитними коштами у повному обсязі та у визначені законом строки.

З поданого позивачем розрахунку та виписок по особовому рахунку позичальника вбачається, що за час дії кредитного договору позичальником було сплачено 29080,99 дол. США в якості повернення суми кредиту та 30973,13 дол. США в якості сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів перевірила поданий позивачем розрахунок заборгованості Максютинського В.П. за кредитним договором №0008/07/16-КЕ від 12.03.2007 року (щодо кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами) та встановила, що він є арифметично правильним та складає:

- прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 100919,01 дол. США;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами - 15632,55 дол. США

Колегія суддів враховує, що заочним рішенням Рівненського міського суду, що набрало законної сили, від 30 червня 2010 року у справі №2-3435 за позовом банку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К"", Максютинського Вадима Павловича та Кирницького Юрія Івановича про стягнення грошових коштів за кредитним договором вимоги вищезазначеної кредитної установи задоволено повністю (а.с. 55-56, т.2). Стягнуто солідарно з Кирницького Юрія Івановича та Максютинського Вадима Павловича 1275110 грн. 00 коп. заборгованості, що утворилася внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором від 12 березня 2007 року №0008/07/16-КЕ.

Згідно з частиною 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначеним судовим рішенням був встановлений факт порушення боржником (третьою особою у справі) умов вищезазначеного кредитного договору, внаслідок чого у Максютинського Вадима Павловича перед банком станом на 30 червня 2010 року утворилася заборгованість по поверненню поточного та простроченого тіла кредиту в загальному розмірі 797966 грн. 61 коп., що складає 100919,01 доларів США, а також заборгованість по сплаті строкових та прострочених процентів за користування кредитом на загальну суму 123883 грн. 63 коп., що складає 15 667,59 доларів США.

Вказане судове рішення не виконане, докази виконання в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі листи, видані на виконання вказаного рішення, повернуті стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника та неможливістю стягнення (а.с. 59-60).

Отже, судом встановлено, що заборгованість Максютинського Вадима Павловича перед позивачем по поверненню тіла кредиту та нарахованих процентів за спірним кредитним договором становить 116551,56 доларів США, що на момент вирішення спору за офіційним курсом НБУ становить 2577964 грн. 56 коп., з яких: 100919, 01 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 2 232 193 грн. 47 коп.) - заборгованість за кредитом, 15632,55 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 345 771 грн. 09 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, нарахованих у період з 12 березня 2007 року по 29 червня 2010 року.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, банк подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 20 травня 2015 року (а.с. 30, т.3), та розрахунок, згідно з яким станом на 19 травня 2015 року заборгованість третьої особи перед позивачем по сплаті пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитом із розрахунку 0,2% за кожен день прострочення платежу, нарахованої протягом зазначеного позивачем у його розрахунку періоду складає 1881914 грн. 13 коп. (а.с. 32-34, т.3). Зокрема, зі змісту даного розрахунку вбачається, що пеня, нарахована з 19 травня 2014 року по 19 травня 2015 року на тіло кредиту у зв'язку з простроченням оплати у період з грудня 2008 року по березень 2012 року складає 73670,88 доларів США, а пеня, нарахована з 19 травня 2014 року по 19 травня 2015 року на проценти за користування кредитом у зв'язку з простроченням оплати у період з травня 2009 року по липень 2010 року, становить 11411,76 доларів США. Вказані нарахування були здійснені на суми поетапного повернення кредиту, встановленого графіком його повернення (додаткова угода № 1 до спірного правочину).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічна норма міститься у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У той же час, вказані положення, не поширюються на кредитні правовідносини Банку та Максютинського Вадима Павловича за договором від 12 березня 2007 року №0008/07/16-КЕ, оскільки третя особа у даному правочині виступала фізичною особою-громадянином та не мала статусу суб'єкта господарювання.

За змістом пункту 4.1 договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процента, що обчислюються з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Враховуючи наведене, банком правомірно, відповідно до умов договору та приписів законодавства, нараховано позичальнику пеню. Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично вірним, відтак відповідні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Колегія суддів враховує, що 22 травня 2015 року третьою особою та відповідачем подано заяви, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" та Максютинський Вадим Павлович просили суд застосувати строк позовної давності до вимог банку щодо простроченої суми заборгованості останнього по поверненню тіла кредиту, процентів за користування даним кредитом, а також нарахованої пені (а.с. 44, 46, т.3).

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, на думку колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин приписи ст. 267 ЦК України, враховуючи наступне.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно графіку повернення кредиту третя особа мала сплатити останній платіж у березні 2013 року. У той же час, як було зазначено вище, згідно з пунктом 3.2.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення траншів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку, зокрема, невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Так, заочним рішенням Рівненського міського суду від 30 червня 2010 року у справі №2-3435 був встановлений факт настання обов'язку позичальника по достроковому поверненню суми спірного кредиту та процентів за його користування, у зв'язку з чим з Максютинського Вадима Павловича була стягнута заборгованість, яка станом на 30 червня 2010 року склала 1275110 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що порядок виконання третьою особою її кредитних зобов'язань перед банком змінився, суд дійшов висновку про те, що обов'язок по сплаті спірних кредитних коштів виник у Максютинського Вадима Павловича в червні 2010 року.

Відповідно до заяви третьої особи, датованої серпнем 2012 року (а.с. 48, т.3), Максютинський Вадим Павлович визнає наявну у нього заборгованість перед Банком за спірним кредитним договором.

У зв'язку з чим перебіг позовної давності до вимог про стягнення з нього пені перервався на підставі частини 1 статті 264 ЦК України.

Відповідно до частини 3 даної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Крім того, строк позовної давності переривався і 11.04.2014 р. на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України - пред'явленням банком позовної заяви до ТОВ "Фірма "Дік і К" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 3 ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

У постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 р. (справа №6-116цс13) міститься правова позиція, відповідно до якої аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення пені за порушення умов кредитного договору, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

На забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань Максютинського Вадима Павловича за кредитним договором від 12 березня 2007 року № 0008/07/16-КЕ, того ж дня між акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого є позивач, та Товариством було укладено договір іпотеки №0008/07/16-КЕ/S-1, за яким останнє передало позивачу в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: приміщення проектно-кошторисної групи (літ. "З-1") загальною площею 36 м2, а також незавершене будівництво майстерні (літ. "У-2"), розташовані за адресою: місто Рівне, вулиця Чернишова, будинок 7 (а.с. 14-16, т.1).

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Крулікорським А.І. і зареєстрованим у реєстрі за № 1919.

Пунктом 1.2 даного договору визначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: приміщення проектно-кошторисної групи (літ. "З-1") загальною площею 36 м2, розташовану у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К"" на праві приватної власності, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2006 року у справі № 2 - 7795/06 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 28 грудня 2006 року за №13102997, а також незавершене будівництво майстерні (літ. "У-2"), розташованої у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7, яка належить Товариству на праві приватної власності, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2006 року у справі № 2 - 7795/06 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 28 грудня 2006 року за № 13102997.

Відповідно до пункту 1.2.1 цього договору предмет іпотеки включає в себе нерухоме майно - приміщення проектно-кошторисної групи (літ. "З-1") загальною площею 36 м2, матеріал стін - цегла, а також незавершене будівництво майстерні (літ. "У-2"), ступінь готовності - 93%, матеріал стін - цегла.

Згідно статті 575 ЦК України іпотека є окремим видом застав. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 572 ЦК України, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень статті 7 Закону України "Про іпотеку" (далі Закон) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 статті 33 Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 590 ЦК України).

Відповідно до пункту 5.1 іпотечного договору від 12 березня 2007 року №0008/07/16-КЕ/S-1 сторони погодили, що іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадках невиконання основного зобов'язання або порушення порядку його виконання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором та чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна на суму боргу третьої особи в розмірі: 100919,01 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 2232193 грн. 47 коп.) - заборгованість за кредитом, 15632,55 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 345771 грн. 09 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом та 1881914,13 грн. пені з розрахунку 0,2 % в день за простроченим кредитом та процентами.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою встановлення початкової вартості предмета іпотеки за договором іпотеки від 12 березня 2007 року №0008/07/16-КЕ/S-1, господарським судом Рівненської області було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта від 23 березня 2015 року №8242-8243 ринкова вартість незавершеного будівництва майстерні (літ. "У-2") розташованої у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7, була визначена на рівні 1829200 грн. 00 коп. (а.с. 12-23, т.3).

У той же час у даному висновку експерт повідомив, що з метою ідентифікації приміщення проектно-кошторисної групи (літ. "З-1") загальною площею 36 м2 останнім під час проведення дослідження було здійснено візуальне обстеження земельної ділянки, що знаходиться у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7. Проте за результатами зазначеного обстеження експертом вказаного нерухомого майна за даною адресою виявлено не було, що позбавило його можливості встановити реальну ринкову вартість наведеного приміщення проектно-кошторисної групи.

З метою встановлення правового режиму та фактичної наявності у ТОВ "Фірма "Дік і К" зазначеної нерухомості, ухвалою від 12 травня 2015 року господарським судом Рівненської області у сторін були витребувані письмові пояснення та відповідні документи, які свідчать про перебування на балансі відповідача спірної нерухомості або її втрату (знищення), зокрема, витяги з балансу останнього, довідки БТІ, відповідні акти про знищення тощо.

Однак в порушення вимог даної ухвали сторони витребувані у них документи не надали.

Частиною 1 статті 17 Закону встановлено, що іпотека припиняється у разі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

В матеріалах справи відсутні докази перебування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" або іншої особи переданого в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Банк Форум" приміщення проектно-кошторисної групи (літ. "3-1") загальною площею 36 м2, розташованого у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7.

За таких обставин, враховуючи відсутність приміщення проектно-кошторисної групи (літ. "З-1") загальною площею 36 м2, за адресою м.Рівне, вул.Чернишова, 7, суд дійшов висновку про відмову Публічному акціонерному товариству "Банк Форум" в задоволенні його позовних вимог щодо звернення стягнення на даний об'єкт нерухомості.

Відтак, для розрахунку оцінки вартості предмета іпотеки судом використано ринкову вартість лише незавершеного будівництва майстерні (літ. "У-2"), розташованої у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7, згідно даних висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23 березня 2015 року №8242-8243.

Крім того, судом враховується, що відповідно до статті 43 Закону початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно з частиною 5 статті 38 Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Статтею 39 Закону встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зі змісту вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що у резолютивній частині судового рішення про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) повинні міститися дані, визначені в частині 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення".

Враховуючи наведені правові норми, встановлені в ході судового розгляду даної справи обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" міститься правова позиція, згідно якої якщо предметом позову є грошова сума в іноземній валюті, суду в рішенні слід навести розрахунки з переведенням такої суми в національну валюту за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права. За таких обставин вбачаються підстави, визначені ст. 104 ГПК України, для часткового скасування рішення місцевого господарського суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що місцевим господарським судом у другому абзаці резолютивної частини рішення неправильно зазначено, що стягнення відбувається в рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця Максютинського Вадима Павловича, тоді як у спірних правовідносинах Максютинський В.П. виступає як громадянин, а не як фізична особа-підприємець.

Згідно приписів ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 3 даної статті судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин суд на підставі даних норм дійшов висновку про необхідність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" в доход Державного бюджету України судового збору за подання позовної заяви в розмірі 73080,00 грн., а також судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18819,14 грн.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2015 р. у справі №918/452/14 задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2015 р. у справі №918/452/14 скасувати в частині відмови у стягненні 1881914,13 грн. пені. В решті рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2015 р. у справі № 918/452/14 в наступній редакції:

"Позов задоволити.

В рахунок погашення заборгованості громадянина Максютинського Вадима Павловича (33000, м. Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 40, кв. 16, ідентифікаційний код: 2642203534) перед публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" (02100, місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 7, ідентифікаційний код: 21574573) за кредитним договором від 12 березня 2007 року № 0008/07/16-КЕ у розмірі 100919, 01 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 2232193 грн. 47 коп.) - заборгованість за кредитом, 15632,55 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 345 771 грн. 09 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1881914,13 грн. - пеня з розрахунку 0,2 % в день за простроченим кредитом та процентами, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12 березня 2007 року №0008/07/16-КЕ/S-1, укладеним між акціонерним комерційним банком "ФОРУМ" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ") і товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К", та посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Крулікорським А.І. і зареєстрованим у реєстрі за № 1919, а саме: на будівлю незавершеного будівництва майстерні (літ. "У-2"), розташованої у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" (33010, місто Рівне, вулиця Чернишова, будинок 7, ідентифікаційний код: 30318117) на праві власності, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2006 року у справі № 2- 7795/06, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 28 грудня 2006 року за № 13102997.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - будівлі незавершеного будівництва майстерні (літ. "У-2"), розташованої у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" (33010, місто Рівне, вулиця Чернишова, будинок 7, ідентифікаційний код: 30318117) на праві власності, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2006 року у справі № 2 - 7795/06, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 28 грудня 2006 року за № 13102997, шляхом проведення прилюдних торгів.

Визначити початкову ціну предмета іпотеки - будівлі незавершеного будівництва майстерні (літ. "У-2"), розташованої у місті Рівному по вулиці Чернишова, 7, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" (33010, місто Рівне, вулиця Чернишова, будинок 7, ідентифікаційний код: 30318117) на праві власності, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2006 року у справі № 2 - 7795/06, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 28 грудня 2006 року за № 13102997, для його подальшої реалізації в сумі 1829200 грн. 00 коп."

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" (33010, місто Рівне, вулиця Чернишова, будинок 7, ідентифікаційний код: 30318117) в доход Державного бюджету України 73080 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дік і К" (33010, місто Рівне, вулиця Чернишова, будинок 7, ідентифікаційний код: 30318117) в доход Державного бюджету України 18819,14 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №918/452/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.