Ухвала суду № 47775456, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/35460/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі №826/432/13-а за позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, позовні вимоги Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі - КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр», позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС №0000202260 від 27.06.2012.

Задовольняючи позовні вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС 01.07.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.07.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, прийняти нове рішення, яким відмови у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-облікові системи ЛТД» (далі - ТОВ «Інформаційно-облікові системи ЛТД») за період з 01.05.2011 по 31.05.2011.

Перевіркою встановлено порушення КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 214747,00грн.

Фактично висновок податкового органу про порушення КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» положень податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за спірними господарськими операціями з ТОВ «Інформаційно-облікові системи ЛТД» з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних правових наслідків. При цьому, даний висновок відповідача сформовано на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі міста Києва №1855/23-02/34483265 від 16.08.2011 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інформаційно-облікові системи ЛТД» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року, яким встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та відсутність посадових осіб ТОВ «Інформаційно-облікові системи ЛТД» за місцезнаходженням юридичної особи.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №1268/22-621-04013755 від 11.06.2012 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202260 від 27.06.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на 214748,00грн., з яких 214747,00грн. - основний платіж та 01,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність та товарність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інформаційно-облікові системи ЛТД» підтверджується матеріалами справи, зокрема наданими позивачем договором на закупівлю послуг (закупівля програмно-апаратного комплексу), додатковими угодами до вказаного договору, протоколом про узгодження суми договору та умов розрахунку до договору на закупівлю послуг, актами приймання-передачі; договором на закупівлю послуг (закупівля послуг з супроводу програмно-апаратного комплексу), додатковими угодами до вказаного договору, актом здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, витягом з даних бухгалтерського обліку щодо оборотів рахунку та сертифікатами відповідності приладів.

Досліджені судами в процесі розгляду справи первинні документи підтверджують не лише реальність укладених правочинів, а й фактичне виконання умов договорів.

Судами також встановлено, що основними видами діяльності КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» є: оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, комп'ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, а тому товари та послуги, придбані у ТОВ «Інформаційно-облікові системи ЛТД» було використано позивачем власній господарській діяльності саме з метою отримання прибутку.

До того ж, на момент вчинення спірних операцій ТОВ «Інформаційно-облікові системи ЛТД» було зареєстровано в установленому законом порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентом.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Інформаційно-облікові системи ЛТД».

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованістю висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000202260 від 27.06.2012.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі №826/432/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв