Ухвала суду № 47775455, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/37723/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 у справі №2а-5225/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «-Українська енергетична компанія-» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «-Українська енергетична компанія-» (далі - ТОВ «-Українська енергетична компанія-», позивач) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Васильківська ОДПІ Київської області ДПС, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012 №0000642204 та №0000652204, видані Васильківською ОДПІ Київської області ДПС.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо нікчемності укладеного правочину є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Васильківська ОДПІ Київської області ДПС 15.07.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Васильківської ОДПІ Київської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «-Українська енергетична компанія-» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Укрсвітбуд-1» (далі - ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1») за період з 01.12.2009 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «-Українська енергетична компанія-» положень пунктів 1 та 5 статті 203, пунктів 1 та 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання позивачем вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внааслідок заниження позивачем суми податку на додану вартість на 21647,00грн., в тому числі за грудень 2009 року на суму 4500,00грн., за травень 2010 року на суму 17147,00грн.; підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження позивачем суми подату на прибуток на 27058,00грн., в тому числі за IV квартал 2009 року на суму 5625,00грн., за II квартал 2010 року на суму 21433,00грн.

Висновок податкового органу про порушення ТОВ «-Українська енергетична компанія-» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями з ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» з огляду на нікчемність укладеного правочину, що свідчить про укладення угоди без настання реальних правових наслідків. При цьому, висновок відповідача сформовано на підставі акта ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС №207/22-00/35252716 від 31.08.2012 про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 26.06.2007 по 31.10.2010.

За результатми проведеної перевірки Васильківською ОДПІ Київської області ДПС складено акт №1077/22-04/33287794 від 28.09.2012 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012 №0000642204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 33822,00грн., у тому числі 27058,00грн. - основний платіж та 6764,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000652204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 27059,00грн., у тому числі 21647,00грн. - основний платіж та 5412,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема податкових накладних) оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність та товарність спірних господарських операцій позивача з ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» по придбанню електроприладів підтверджується матеріалами справи, зокрема наданими позивачем договором оренди нежитлового приміщення на підтвердження збереження придбаного товару, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, актами приймання-передачі товару, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, довідкою про наявність придбаного товару на балансі товариства, паспортом товару, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування готівкових коштів на рахунок ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», що підтверджується платіжними дорученнями. Наявність вказаних документів в акті перевірки не спростовано.

Досліджені судами в процесі розгляду справи документи підтверджують не лише реальність укладеного правочину, а й фактичне виконання умов договору.

Судами також встановлено, товар, придбаний у ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», було використано позивачем у власній господарській діяльності саме з метою отримання прибутку.

До того ж, на момент вчинення спірних операцій ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» було зареєстровано в установленому законом порядку.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Васильківською ОДПІ Київської області ДПС у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1».

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень 17.10.2012 №0000642204 та №0000652204 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 у справі №2а-5225/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв