Постанова № 47762469, 27.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

27.02.2015 р. Справа № 814/122/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м. Миколаїв, 54025)

до відповідача: Миколаївської митниці Міндоходів (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017)

про: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2014 № 504070000/2014/000028/2; визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 50407000/2014/00064 від 24.12.2014,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон», звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі – відповідач, митниця) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2014/000028/2 року та визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 50407000/2014/00064 від 24.12.2014 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що під час декларування митної вартості імпортованого товару, визначив його вартість відповідно до ціни договору, а митний орган безпідставно здійснив коригування митної вартості товару в бік збільшення. Всі необхідні документи були надані.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення (арк. спр. 65 - 67) обґрунтував тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, мають розбіжності та неточності. За таких обставин, митниця визначила цю суму самостійно відповідно до ст. 54 Митного кодексу України (далі – МК України).

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 88). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши обставини справи та оцінивши наявні в них фактичні данні, суд встановив наступне.

04.07.2014 року між позивачем та компанією «Meritor Germany GmbH» (Німеччина) укладено договір (контракт) № 1 про поставку запасних частин для комерційного транспорту на загальну суму 500 000,00 євро, згідно до умов якого продавець зобов’язався продати, а покупець купити товар в межах цього контракту згідно окремих додатків, що укладаються між сторонами. Конкретні умови та терміни поставки товару визначаються у відповідних додатках до контракту, а ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях (арк. спр. 25 - 38).

02.12.2014 року сторони договору підписали специфікацію № 6, відповідно до якої домовились про поставку 22 одиниці товару на загальну суму 23 141,59 євро (арк. спр. 40).

23.12.2014 року по надходженню на територію України частини товару, позивач подав митну декларацію № 504070000/2014/006951 (арк. спр. 14 - 21).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, декларацію митної вартості від 23.12.2014 року, договір № 1 від 04.07.2014 року, специфікацію № 6 від 02.12.2014 року до договору, рахунок-фактуру (інвойс) № 911316, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 459 від 12.12.2014 року, кредит нота № 6170913 від 01.12.2014 року, договір на перевезення вантажів № 08 від 18.12.2014 року, товарно-транспортну накладну (CMR) № 000138 від 17.12.2014 року, довідку перевезення ПП «Беркут-Авто» № 19-12-1/14 від 19.12.2014 року, прайс-лист «Meritor Germany GmbH» від 23.01.2014 року (арк. спр. 14 - 58).

23.12.2014 відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомлялося, що відомості заявлені декларантом не підтверджені документально (документи не містять інформації щодо страхування покупцем). На підставі ст. 53 МК України відповідач витребував від позивача додаткові документи: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини (арк. спр. 60).

Листом № 1162 від 24.12.2014 року, в якому зазначив, що ані продавець, ані покупець не страхували товар за специфікацією №6 від 02.12.2014 року до договору №1 від 04.07.2014 року, укладеного між ТОВ «Техноторг-Дон» та Meritor Germany GmbH 04.07.2014 року. Відповідно до вищезазначеної специфікації товар поставлявся на умовах EXW (Інкотермс), які не передбачають обов'язків продавця або покупця щодо страхування товару. Також, відповідно до самого договору №1 від 04.07.2014 року є відсутнім обов'язок як продавця, так і покупця щодо страхування товару. Усі документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару за основним методом визначення митної вартості товарів, за ціною договору, за митною декларацією №504070000/2014/006951 від 23.12.14 року були надані митному органу разом з даною декларацією. У тому числі, разом з митною декларацією митному органу було надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 23.01.2014 року, про що свідчать дані графи 44 митної декларації №504070000/2014/006951 від 23.12.14 року (арк. спр. 61).

У рішенні про коригування митної вартості товарів № 504070000/2014/000028/2 від 24.12.2014 року відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується у зв’язку з тим, що відомості, заявлені декларантом не підтверджені документально (документи містять розбіжності, а саме прайс-лист «Meritor Germany GmbH» від 23.01.2014 року, що містить інформацію щодо товару № 2 не завірені Товарною палатою Німеччини відповідно до вимог п. 6.7 договору від 04.07.2014 року). Декларант не взмозі надати всі додаткові документи, передбачені ст. 53 МК України (арк. спр. 10 - 11).

Головним державним інспектором Парфьоновим О.К. 24.12.2014 року було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2014/00064 з підстав порушення п. 6 ст. 54 МК України (арк. спр. 12 - 13).

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1-2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними в ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз документів, поданих позивачем до митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що відомості, заявлені декларантом не підтверджені документально (документи містять розбіжності, а саме прайс-лист «Meritor Germany GmbH» від 23.01.2014 року, що містить інформацію щодо товару № 2 не завірені Товарною палатою Німеччини відповідно до вимог п. 6.7 договору від 04.07.2014 року). Декларант не взмозі надати всі додаткові документи, передбачені ст. 53 МК України.

З даного приводу суд зазначає, що позивач за митною декларацією № 504070000/2014/006951 від 23.12.2014 року під час процедури митного контролю надав митниці прайс-листи від 23.01.2014 року, заврені Торговою палатою у Німеччині відповідно до вимог п. 6.7 договору № 1 від 04.07.2014 року, що підтверджується безпосередньо самим прайс-листом від 23.01.2014 року, а також його перекладом з завіреним підписом перекладача (арк. спр. 51 - 52).

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що у декларації митної вартості від 24.12.2014 року витрати на транспортування товарів до митної території України та витрати на їх навантаження розподілив між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто. Транспортні витрати при подачі порожнього транспортного засобу не є складовою митної вартості товару (арк. спр. 76 - 81).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, то суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжні доручення про сплату судового збору в сумі 487,20 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 11, 71, 94, 128, 158, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2014/000028/2 від 24.12.2014 року, прийняте митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2014/000664від 24.12.2014 року, прийняту митним постом «Костянтинівка» Миколаївської митниці Міндоходів.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (код ЄДРПОУ 30976452) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 73,08 грн., сплачений за платіжним дорученням № 110378 від 29.12.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя Малих О.В.