Рішення № 47717133, 30.07.2015, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/749/15-ц

Провадження № 2/0182/1253/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.07.2015 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

за участю секретаря Скоробогатової А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка діє як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_6, про визнання права власності на житло в порядку спадкування за законом і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5, яка діє як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_6, до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про встановлення факту шлюбних відносин та визнання права спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті своєї дружини та сина.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини.

З 10.03.1977 року він знаходився в офіційному зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7. Від шлюбу вони мали єдиного сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. З дружиною вони мешкали в належному йому будинку по вул.Лугова, 78 у м.Нікополі, з 1974 року до моменту смерті дружини в 2011 році. 30.01.1979 року його дружина ОСОБА_7 після смерті своєї матері отримала свідоцтво про право на спадщину № 1-161, посвідчене Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою, згідно з яким їй на праві власності став належати будинок по вул.Будьонівська, 32 у м.Нікополі. Відразу ж після отримання вказаного будинку, а саме у 1979 році, він особисто, за свої кошти, з власної ініціативи, з дозволу і схвалення своєї дружини ОСОБА_7, здійснив перебудування будинку, внаслідок чого будинок і прибудинкові будівлі істотно збільшились у своїй вартості. Пізніше він особисто, за свої кошти, з власної ініціативи, з дозволу і схвалення своєї дружини ОСОБА_7, зробив огородження території цього домоволодіння парканом по її периметру (приблизно 90 м.). В 1990-х роках, він за рахунок своєї зарплати, з дозволу і схвалення своєї дружини ОСОБА_7, отримавши відповідний дозвіл компетентних органів, встановив в цьому будинку новий опалювальний котел замість старого, морально застарілого і фізично зношеного. Також, за його рахунок були встановлені лічильники газу та води. Окрім того, декілька разів він в цьому будинку особисто, за свої кошти, з власної ініціативи, з дозволу і схвалення своєї дружини ОСОБА_7 робив поточні ремонти, внаслідок чого будинок також істотно збільшився у своїй вартості. Окрім того, хоча власником вказаного домоволодіння юридично була його дружина, всі витрати на переоформлення будинку, на отримання свідоцтва про право на спадщину ніс він особисто, оскільки його дружина в той час не працювала. У вказаному будинку мешкали родичі дружини, потім вони з дружиною на власні кошти там робили ремонт, сплачували комунальні послуги. Отже, вважає, що з 1979 року по 2010 рік він своїми трудовими та грошовими затратами істотно в декілька разів збільшив вартість вказаного домоволодіння по вул.Будьонівська, 32 у м.Нікополі, а тому воно повинно бути визнано обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ст.62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду обєктом права спільної сумісної власності подружжя. У вказаному будинку вони з дружиною не мешкали, там з 2000 року мешкав їх спільний син ОСОБА_8: спочатку самостійно, потім зі співмешканкою і онуком. З 2011 року його син ОСОБА_8 знову жив у цьому будинку сам, оскільки зі співмешканкою не проживав. 30.01.2011 року його дружина ОСОБА_7 померла. Після її смерті в неї залишилось два спадкоємця І черги за законом: він - її чоловік та їх син - ОСОБА_8 Ні він, ні їх син не звертались за оформленням спадщини, оскільки він є інвалідом ІІ групи, а син тяжко хворів на цукровий діабет. Через це вони фізично не могли звернутись з заявою про прийняття спадщини. Окрім того, він мешкав разом з дружиною, син був разом з нею зареєстрований, після смерті дружини він особисто фактично прийняв спадщину шляхом проведення поточного і капітального ремонту будинку, оплати комунальних платежів тощо. Їх син ОСОБА_8 за будинком не доглядав, в утриманні будинку участі не приймав. 22 листопада 2014 року його син ОСОБА_8 помер. Таким чином, він залишився єдиним спадкоємцем І черги після смерті своєї дружини ОСОБА_7. Отже, право власності на належний їй будинок по вул.Будьонівська, 32 у м.Нікополі повинно перейти до нього, оскільки саме він одноособово фактично вступив у право власності на вказаний будинок після смерті дружини. Нажаль, ще під час життя дружини було втрачено оригінали правовстановлюючих документів на будинок по вул.Будьонівська, 32 у м.Нікополі. На вказаний будинок є ще один претендент сестра його померлої дружини ОСОБА_3, яка є рідною сестрою померлої і спадкоємцем ІІ черги за законом. 08 грудня 2014 року він звернувся до нотаріуса Другої Нікопольської державної нотаріальної контори, але отримав розяснення по спадщині, яким йому було запропоновано звернутись до Нікопольського міськрайонного суду. Саме тому змушений звертатись із вказаною заявою. На теперішній час він одноособово фактично вступив у права спадщини на вказаний будинок. Всі викладені ним обставини можуть підтвердити свідки. Тому просить суд визнати домоволодіння по вул.Будьонівська, 32 у м.Нікополі Дніпропетровської області спільною сумісною власністю подружжя. Визнати за ним право власності на ? частину домоволодіння по вул.Будьонівська, 32 у м.Нікополі Дніпропетровської області, яке складається з: житлового будинку (А), підвалу (Впд), фундаменту під сарай (В), підвалу (Дпд), сараю (Д), вбиральні (Г), споруджень № 1-4, І загальною площею 59,0 кв. м., житловою площею 39,4 кв. м.; як частину спільної сумісної власності подружжя. А також визнати за ним право власності на ? частину домоволодіння по вул.Будьонівська, 32 у м.Нікополі Дніпропетровської області, яке складається з: житлового будинку (А), підвалу (Впд), фундаменту під сарай (В), підвалу (Дпд), сараю (Д), вбиральні (Г), споруджень № 1-4, І; загальною площею 59,0 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м.; у порядку спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_7, померлої 30.01.2011 року.

Відповідачка ОСОБА_5, яка діє як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_6, звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про встановлення факту шлюбних відносин та визнання права спільної сумісної власності.

В своїх позовних вимогах посилалась на те, що вона з лютого 2001 року проживала разом з ОСОБА_8 за адресою: м.Нікополь, вул.Будьонівська, 32. За час спільного проживання вона та ОСОБА_8 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю як чоловік та жінка. Вказаний факт підтверджується письмовими свідченнями сусідів. Згідно свідоцтва про смерть І-КИ N9595068 від 22.11.2014 року, 22.11.2014 року ОСОБА_8 помер. Вона його ховала як дружина. Тому їй було видано свідоцтво про смерть. З моменту їх спільного проживання вони на спільно зароблені кошти придбали автомобіль ВАЗ 21099, яким володіли та керували за довіреністю, а також причеп БАЗ 8142, д.н. 151 20 АА, який було зареєстровано на ОСОБА_8, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ ЯАА 429706. Крім того, вона має малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, народжену за час спільного проживання з ОСОБА_8, який є батьком дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_9 Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Статтею 1270 ЦК України передбачений шестимісячний строк для подання вказаної заяви. Статтею 1279 ЦК України передбачено, що спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. У покійного є батько ОСОБА_1, який відповідно до вищевказаних норм законодавства має право на прийняття спадщини як спадкоємець першої черги. Оскільки вона не є офіційною дружиною покійного, не має права на отримання спадщини у першу чергу разом з матір'ю покійного та його дітьми. Відповідно до п.5 ст.256 ЦПК України, суд вправі встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 5 „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. У пункті 11 вказаної постанови зазначено, що встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п.5 ст.273 ЦПК може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі без вісті на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають. За таких обставин звернулась до суду і просить встановити факт шлюбних відносин між нею та ОСОБА_8 з лютого 2001 року по 30.11.2014 року (дата його смерті). Визнати причеп БАЗ 8142, д.н.НОМЕР_1, належний ОСОБА_8 на праві приватної власності, спільною власністю подружжя.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги за своїм позовом підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги відповідачки ОСОБА_5 за зустрічним позовом не визнав. Суду пояснив, що його син проживав окремо від нього в спірному будинку по вул.Будьонівській, 32 в м.Нікополі, який залишився їм з ним після смерті його дружини ОСОБА_7 і на який вони не оформили спадок офіційно. Про смерть сина дізнався лише на другий день, бо син, хворіючи на цукровий діабет, впав на автобусній зупинці і був доправлений до лікарні „Швидкою допомогою, де й помер. Про смерть сина йому повідомив дільничний інспектор. Він одразу ж поїхав в морг і став організовувати похорони сина, на які витратив близько 8000 грн. власних коштів. На той час, близько 2 років, його син проживав сам, бо його співмешканка ОСОБА_5 відповідачка по справі, яка проживала з сином десь з 2012 року, від нього пішла. Тому син ходив до нього, то по гроші, по поїсти. Він сам інвалід 2-ї групи ОСОБА_10 пожиттєво і погано себе почуває, постійно лікується, хворіє, однак сину допомагав як міг. Гроші, які були виділені державою на похорон сина, забрала відповідачка ОСОБА_5, отримавши, поки він організовував похорони, витрачаючи власні заощадження, свідоцтво про смерть ОСОБА_11 і оформивши отримання цих коштів на себе. Йому з коштів, які держава виділила на поховання сина, відповідачка ОСОБА_5 не дала жодної копійки. ОСОБА_12 він про це тоді не думав, бо вже поховав дружину і ховав єдиного сина. Останні 2 роки, коли його син проживав сам, він ходив до нього майже кожного дня, чи через день, годував його, лікував, давав гроші тощо. Хоча сам потребував допомоги як інвалід. Спірний будинок № 32 по вул.Будьонівській в м.Нікополі належав його покійній дружині по заповіту. Переоформлювали вони його за власні кошти. Однак, хоч офіційно будинок належав дружині, після смерті її батьків там жив її брат, бо вони з дружиною проживали в його власному будинку. А брат дружини був не дуже забезпеченим і не мав власного житла. А крім того, брат дружини вів не дуже гарний спосіб життя. Тому вони з дружиною вкладали свої кошти в ремонт та переобладнання будинку. Вони з дружиною за власні кошти обклали цеглою спірний будинок. Коли на дах впало старе дерево - замінили шифер. Частково поміняли паркан. Частково робили косметичний ремонт в будинку, збудували туалет на дворі тощо. Коли брата його дружини Миколу посадили в тюрму за ухилення від сплати аліментів, в будинку розмерзлось опалення і він за власні кошти міняв ОАГВ та ремонтував систему опалення. Після смерті брата дружини Миколи в 1999 році в спірному будинку деякий час ніхто не жив, бо його син ОСОБА_11 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із своєю першою дружиною. А в 2011 році ОСОБА_12 став жити в спірному будинку. В 2012 році він привів в спірний будинок відповідачку ОСОБА_5. З відповідачкою його син жив погано, то сварились, то мирились. Його покійна дружина просила його після її смерті не оформлювати її будинок на ОСОБА_12. Коли вона померла, він дуже важко переніс її смерть, сильно хворів і йому було не до формальностей. А ОСОБА_12 не хотів оформляти спірний будинок на себе після смерті матері, бо воно йому було не нужно. Він з ОСОБА_5 вже не жив і теж хворів. Однак, після смерті ОСОБА_11, відповідачка одразу ж вселилась до спірного будинку разом із своїм новим чоловіком і сином, змінила на дверях та воротах замки і тепер він не може попасти в будинок своєї дружини. Він не заперечує, щоб частина будинку відійшла до його онука сина ОСОБА_11. ОСОБА_12 відповідачка ОСОБА_5 не має на цей будинок ніякого права. І він хоче, щоб все було по закону і по справедливості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі, зустрічний позов не визнав. Просив суд поновити строки позовної давності, оскільки вважає, що його довіритель не звернувся до нотаріуса після смерті дружини через поважну причину, а саме хворобу, бо є інвалідом 2 групи по життєво і постійно хворіє, про що є докази в його амбулаторній картці, оглянутій судом в судовому засіданні. Крім того, уточнив, що його довіритель переплутав дати і стверджує, що покійний син його довірителя ОСОБА_12 проживав в спірному будинку з 2001 року, а не з 2012 року, як пояснив ОСОБА_1 Останні 2 роки до своєї смерті ОСОБА_8 проживав в спірному будинку сам. Його провідував та годував його довіритель. Він же й ховав свого сина, так як і свою дружину сам, про це також є докази в цивільній справі, надані ними до позову. Відповідачка ОСОБА_5 участі в похованні сина його довірителя не приймала. Більш того, вже майже півроку, а саме з 14.03.2014 року, перебуває в шлюбі з іншим чоловіком, прізвище якого зараз носить. Стверджуючи в позовній заяві, що ховала ОСОБА_8, відповідачка навмисно вводить суд в оману, оскільки на момент смерті сина його довірителя, а саме 22.11.2014 року, проживала з іншим чоловіком і ховав свого сина саме його довіритель. Однак, після смерті ОСОБА_8 відповідачка ОСОБА_5 одразу ж вселилась в спірний будинок, на який не має жодного права, разом зі своїм теперішнім чоловіком та онуком його довірителя. А його довіритель не має змоги не лише пройти в спірний будинок, бо там поміняні всі замки на дверях та воротах, а й переоформити будинок на себе, бо не має документів і йому перешкоджає відповідачка ОСОБА_5 Причеп, який відповідачка ОСОБА_5 просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя, був придбаний сином його довірителя ОСОБА_13 ще в 1999 році, коли відповідачка ОСОБА_5 з ОСОБА_8 однією сімєю не проживала, і можливо, навіть не знала про його існування.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 просила суд відмовити в повному обсязі. Суду пояснила, що вона сестра покійної дружини позивача ОСОБА_1 Коли ОСОБА_1 одружився з її сестрою, він дуже багато робив в спірному будинку, в якому ще проживали їх з сестрою батьки. За їх мамою більше всіх доглядала її сестра дружина ОСОБА_1 Тому мама й переписала свій будинок на ОСОБА_14. А вони діти не заперечували, бо це було справедливо. Після смерті їх мами, сестра ОСОБА_14 зі своїм чоловіком позивачем по справі Гришею перебудовували спірний будинок, побудували там літню кухню, яку потім при спільному житті відповідачки ОСОБА_5 з ОСОБА_8 завалили. Оксана з її племінником ОСОБА_8 стали проживати в їх батьківському будинку десь в 2000 2001 році. А в 2011 році ОСОБА_5 від ОСОБА_8 пішла, бо їй став не потрібен хворий ОСОБА_8. З того часу ОСОБА_8 жив сам, ОСОБА_5 в спірний будинок не поверталась. Про це знає від ОСОБА_8 та позивача. Коли ОСОБА_5 з ОСОБА_8 жили разом, в них постійно не було грошей, їм то газ відключали за несплату, то воду. ОСОБА_11 постійно просив грошей в своєї матері її сестри ОСОБА_14 то на підключення, то ще на щось. ОСОБА_15 її сестру та свого сина ОСОБА_11 позивач ОСОБА_1 Коли відповідачка ОСОБА_5 дізналась про смерть ОСОБА_11, вона помчалась не до позивача допомагати з похованням ОСОБА_15, а міняти замки на спірному будинку.

В судовому засіданні, яке відбулось 22.07.2015 року, відповідачка ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом не визнала, свої позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала в повному обсязі. Суду пояснила, що з ОСОБА_8 проживала по грудень 2013 року, коли відключили за несплату газ в спірному будинку. З 01.01.2014 року зустрічалась з нинішнім своїм чоловіком ОСОБА_5, за якого вийшла заміж, щоб разом проживати і створити сімю. В позові помилково вказала, що просить суд встановити факт проживання з ОСОБА_8 по день його смерті, хоча з ним з грудня 2013 року не проживала, а в березні 2014 року взагалі вийшла заміж за іншого. Та ОСОБА_8 був не проти її заміжжя. Причеп на машину вони також купували не разом під час сумісного проживання, він був куплений ОСОБА_8 самостійно ще до їх сумісного життя. ОСОБА_12 працював на неї раніше, вона працює на ринку, і вона давала йому гроші, на які він, можливо, й купив причеп. Тому вважає цей причеп сумісною власністю. З теперішнім чоловіком вона проживає в спірному будинку з 28.04.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 30.07.2015 року, відповідачка ОСОБА_5 не прибула, надала заяву про відкладення розгляду справи в звязку з необхідність відвідування її сином лікаря. Однак, жодних доказів відвідування лікаря суду не надала і доказів необхідності відвідування лікаря саме в день розгляду справи, про який була повідомлена заздалегідь в судовому засіданні, також не надала. Тому суд вважає її неприбуття в судове засідання з неповажних причин і вважає за можливе розглядати справу у її відсутність. Тим більше, що відповідачка ОСОБА_16 вже висловила свою думку не лише в письмових запереченнях, наданих до суду та долучених до справи, а й в судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 - в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом категорично заперечував. Позовні вимоги своєї довірительки за зустрічним позовом просив задовольнити в повному обсязі. Суду пояснив, що перебудова в спірному будинку не підтверджена ніякими документами. Тому спірний будинок не є спільною сумісною власністю позивача та його нині покійної дружини. Крім того, позивач пропустив всі строки позовної давності і його посилання на те, що причина пропуску є поважною, - не обгрунтовані. Оскільки позивач не звертався до нотаріуса, то фактично у спадщину після смерті ОСОБА_7 вступили лише ОСОБА_8, який там проживав, та його син син його довірительки ОСОБА_16, бо там зареєстрований. Після смерті свого батька на будинок має право претендувати лише ОСОБА_16, в інтересах якого, можливо, пізніше буде заявлено позов. Крім того, в спірному будинку зареєстрована й його довірителька, яка теж фактично вступила в спадок. Тому позивач не має права на спірний будинок взагалі.

Вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ст.179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ч.1 ст.1262 ЦК України, у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Як встановлено в судовому засіданні, згідно довідки начальника КП „МБТІ ОСОБА_17 № 2413 від 15.12.2014 року, право власності на житловий будинок по вул.Будьонівській, 32 в м.Нікополі станом на 31.12.2012 року зареєстроване за ОСОБА_18 в цілому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.01.1979 року, р.№ 1-161, посвідченого Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою (а.с.12). Відповідно свідоцтва про смерть серії І-КИ № 385660 від 31.01.2011 року, ОСОБА_7 померла 30.01.2011 року (а.с.6). Після її смерті відкрилась спадщина на вищевказаний будинок. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 були її чоловік ОСОБА_1 позивач по справі та син ОСОБА_8 Однак, згідно відповіді завідувача Другої нікопольської нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_14, вих. № 370/01-09 від 26.02.2015 року, спадкова справа після смерті 30.01.2011 року ОСОБА_7, яка до дня смерті мешкала в місті Нікополь, вулиця Будьонівська, будинок 32, в Другій нікопольській нотаріальній конторі не відкривалась (а.с.20). На момент смерті спадкодавиці ОСОБА_7 в спірному будинку № 32 по вул.Будьонівській в м.Нікополі, на який відкрилась спадщина, був зареєстрований та фактично проживав син померлої ОСОБА_8 (а.с.60). Тому суд вважає, що спадщину після смерті ОСОБА_7 фактично прийняв її син ОСОБА_8 шляхом проживання та реєстрації в спірному будинку. 22.11.2014 року ОСОБА_8 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-КИ № 595150 від 05.12.2014 року (а.с.8). Після його смерті відкрилась спадщина на спірний будинок № 32 по вул.Будьонівській в м.Нікополі. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є його батько ОСОБА_1 позивач по справі та син ОСОБА_6, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5 відповідачка по справі. І ОСОБА_1, і ОСОБА_5, яка діє в інтересах свого сина ОСОБА_6, звернулись з письмовими заявами про прийняття спадку після смерті ОСОБА_8 до нотаріальної контори (а.с.26, 32). У видачі свідоцтва про спадщину їм було відмовлено та розяснено порядок звернення до суду (а.с.36). До суду з вимогою про визнання права власності на частину спадкового будинку № 32 по вул.Будьонівській в м.Нікополі звернувся лише позивач ОСОБА_1 Відповідачка ОСОБА_5 в зустрічній позовній заяві вимог про визнання права власності на спадковий будинок не висувала, попросивши лише встановити факт сумісного проживання та визнати причеп спільною сумісною власністю. Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Як встановлено в судовому засіданні, згідно пояснень свідків, точну дату початку сумісного проживання відповідачки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 встановити не можливо, оскільки свідки лише називають приблизний рік початку сумісного проживання. При чому свідок ОСОБА_19 називає початком сумісного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 2000 рік, а свідок ОСОБА_20 2001 рік. Інші свідки взагалі не памятають коли ОСОБА_5 та ОСОБА_8 стали проживати разом. Тому суд, враховуючи дату народження ОСОБА_6 02.06.2003 року (а.с.62), вважає за можливе визнати початком сумісного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 початок 2001 року. Однак, враховуючи показання відповідачки ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_20, оскільки інші свідки та відповідачка ОСОБА_3 точної дати фактичного закінчення шлюбних відносин ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не памятають і називають лише приблизний час, суд вважає за необхідне визнати кінець шлюбних відносин ОСОБА_8 та ОСОБА_5 грудень 2013 року. Допитана в якості свідка ОСОБА_21, суду пояснила, що позивач її далекий родич. Крім того, з 1991 року вона проживає з ним по-сусідству по вул.Будьонівській, 34а. Раніше за цією адресою проживали її дідусь з бабусею і вона з дитинства до них їздила в гості. Тому добре знає, що відбувалось в сусідів. Коли померла мати тьоті ОСОБА_22, будинок перейшов до тьоті ОСОБА_22. ОСОБА_12 там став проживати її брат дядя ОСОБА_23. ОСОБА_23 вів не дуже гарний спосіб життя і часто хворів, не міг працювати. Тому будинком і самим дядею ОСОБА_23 опікувались тьотя ОСОБА_22 та її чоловік дядя Гриша позивач по справі. Після смерті дядька Миколи через якийсь час в будинку поселився ОСОБА_12 з ОСОБА_5, але коли точно сказати не може, не памятає. ОСОБА_11 з ОСОБА_5 жили деякий час разом. ОСОБА_12 десь за рік до смерті ОСОБА_11 вона перестала бачити в будинку ОСОБА_5 з дитиною. Тому зрозуміла, що вони разом не живуть. Бо раніше, коли ОСОБА_5 з ОСОБА_12 жили разом, вона періодично бачила її в автобусі. А за рік до смерті ОСОБА_11 вона взагалі кудись щезла. Крім того, біля будинку стало якось неохайно. Тому коли після смерті ОСОБА_11 біля будинку знову стало чисто та охайно, вона зрозуміла, що ОСОБА_5 повернулась. Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що він сусід і дружить з позивачем з 1961 року. Йому було відомо, що в материній хаті по Будьонівській проживав ОСОБА_12. ОСОБА_15 з будинку позивача, його похованням також займався позивач ОСОБА_1 ОСОБА_25 на похоронах не бачив. Не бачив її й на поминках. Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що він племінник жінки позивача. Відповідачка ОСОБА_3 його мати. Знає, що в спірному будинку після смерті його бабусі жив його дядько Микола, хоча всі родичі знали, що будинок бабуся залишила тьоті ОСОБА_22 сестрі його мами та дружині позивача ОСОБА_1 Будинок обкладали цеглою позивач з його тіткою. Вони ж й перекривали дах, замінили черепицю. ОСОБА_27, півтора роки до своєї смерті його двоюрідний брат ОСОБА_27 проживав сам. Про це він казав йому особисто. ОСОБА_28 займався дядько Гриша позивач по справі. ОСОБА_11 й ховали з будинку дяді Гриші по вул.Луговій, 78. Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що вона колишня невістка позивача по справі ОСОБА_1 Її колишній чоловік ОСОБА_29, який зараз помер і з яким вона була в розлученні, син позивача від першого шлюбу. В ОСОБА_28 та ОСОБА_29 один батько та різні матері. Заміж за ОСОБА_29 сина позивача вийшла в 1980 році. Знає, що спірний будинок залишився другій дружині її колишнього свекра від її батьків. ОСОБА_12 проживав там спочатку брат ОСОБА_30. Спірний будинок позивач з дружиною обклали цеглою і переробили дах. Коли ОСОБА_12 зійшовся з ОСОБА_5 не знає, бо на той час вже розійшлась із ОСОБА_29, хоча до цих пір підтримує з колишнім свекром дружні стосунки, її діти від ОСОБА_29 теж навідують свого діда позивача по справі ОСОБА_1 Після розлучення з ОСОБА_29 свекор поступив з нею добре, давши грошей на житло, тому вона на нього ніякого зла не тримає, він добра людина. До ОСОБА_12 в гості не ходила, але була в курсі всіх новин, бо працює кондуктором на автобусі, який перевозить пасажирів в тому районі, тому сусіди її колишнього свекра та ОСОБА_12 їй все розповідали. Від сусідів дізналась й про те, що останні 2 роки до смерті ОСОБА_11 ОСОБА_5 з ним не жила. ОСОБА_11 постійно ходив до свого батька позивача по справі. Свідок ОСОБА_31 суду пояснив, що позивача знає добре, бо товаришував з його сином ОСОБА_11. ОСОБА_11 ремонтував йому машину за чисто символічну ціну по дружбі. ОСОБА_11 жив з ОСОБА_5, правда з якого часу не знає. ОСОБА_12 жили вони більше 10 років. Жили нормально. ОСОБА_12 грошей в них завжди не вистачало. Коли дізнався про те, що ОСОБА_12 хворіє на цукровий діабет і цукор в крові в нього зашкалює за 20 одиниць, з власної ініціативи відвіз його до знайомого терапевта в „Імпульс і заплатив за його обстеження близько 1000 грн., бо в ОСОБА_12 грошей не було. Гроші заплатив не з метою повернення, просто так, як друг, пожалів ОСОБА_12, бо він погано почувався. Про відносини ОСОБА_12 з батьком нічого не знає. Чи жив ОСОБА_12 з ОСОБА_5 останні роки, теж не знає. На той момент, коли возив ОСОБА_12 в „Імпульс він з ОСОБА_5 жив, однак не лікувався, бо в них постійно не було грошей. Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що знає позивача як батька його друзів, він дружив з ОСОБА_12 та ОСОБА_29. ОСОБА_11 мешкав поблизу нього. Приблизно з 2000 року ОСОБА_12 став проживати з ОСОБА_29. Коли він дізнався про хворобу ОСОБА_12, возив його до травниці в Херсонську область за власний рахунок, бо в ОСОБА_12 не було грошей. Оксана пішла від ОСОБА_12 десь за рік до його смерті, бо на грунті хвороби ОСОБА_12 став випивати. Знає, що в спірному будинку ОСОБА_12 з друзями перекривали дах, але за які гроші не знає. Він особисто безкоштовно допомагав ОСОБА_12 частково перероблювати опалення, бо в будинку було зроблено ванну і щоб в ній не було холодно, він допомагав переробити опалення. ОСОБА_27 брав для цього труби, не знає. Коли він прийшов допомагати, все було. ОСОБА_11 працював на таксі, в нього була машина ВАЗ-99. ОСОБА_11 говорив, що взяв машину в оренду і віддавав гроші за неї. Чи допомагав ОСОБА_8 його батько не знає. Знає, що в ОСОБА_8 постійно не було грошей. Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона сусідка ОСОБА_8 по вул.Будьонівській. ОСОБА_5 дружина ОСОБА_8. Вони жили разом з 2001 року. ОСОБА_11 робив в будинку ремонти своїми силами. ОСОБА_27 в 2003 році на дах спірного будинку впало дерево і ОСОБА_27 з друзями ремонтували дах. За які кошти не знає. Бачила в ОСОБА_27 блакитну машину, на якій він їздив. А потім ту машину вони продали. ОСОБА_11 постійно займав в неї гроші. ОСОБА_5 пішла від ОСОБА_27 в грудні 2013 року і весь 2014 рік вона там не жила. Зараз в спірному будинку проживає ОСОБА_5 зі своїм чоловіком та сином, а позивач в будинок потрапити не може. Одного разу він просився потрапити в спірний будинок через її двір, але вона відмовила. Оксана з чоловіком позивача у двір не пускають. Оксана заселилась в будинок після смерті ОСОБА_11. Знає, що ОСОБА_27 хворів на цукровий діабет, але не лікувався, бо в них з ОСОБА_5 постійно не було грошей. Крім того, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог стосовно визнання причепу БАЗ 8142, д.н.НОМЕР_1, що належав ОСОБА_8 на праві приватної власності спільною власністю подружжя, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що вищевказаний причеп був придбаний ОСОБА_8 15.07.1999 року (а.с.90) в той час, коли ОСОБА_5 та ОСОБА_8 сумісно не мешкали і спільного бюджету не мали. Суд також вважає за необхідне відмовити й ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог стосовно визнання спірного домоволодіння по вул.Будьонівській, 32 в м.Нікополі спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем права власності на ? частину спірного будинку № 32 по вул.Будьонівській в м.Нікополі як частину спільного сумісного майна подружжя, оскільки ним не доведено факт істотної збільшеності вартості спірного будинку за рахунок його грошових та трудових затрат. Тому суд вважає, що спірний будинок повинен належати порівну по ? частині ОСОБА_1 батьку померлого ОСОБА_8 та сину померлого ОСОБА_8 ОСОБА_6. Враховуючи ту обставину, що законним представником неповнолітнього ОСОБА_6 ОСОБА_5 не заявлено позовних вимог про визнання за її сином, інтереси якого вона представляє, права власності на спадкове майно після смерті його батька, суд вважає за необхідне визнати право власності на ? частину будинку № 32 по вул.Будьонівській в м.Нікополі лише за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його сина ОСОБА_8. Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково з підстав, викладених вище. Враховуючи викладене та керуючись ст.3-10, 30, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину будинку № 32 по вул.Будьонівській в м.Нікополі в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_8, померлого 22.11.2014 року.

В іншій частині відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Встановити факт шлюбних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з лютого 2001 року по грудень 2013 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: ОСОБА_32