Ухвала суду № 47710184, 16.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 року

справа № 808/349/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року у справі №808/349/15 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» до Приморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» звернулось до суду з адміністративним позовом до Приморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014 року №0277081715 про визначення грошового зобов’язання з ПДВ у сумі 223695.00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 111847.50 грн., всього 335542.50 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних відносин.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано винесене Приморською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення рішення від 22.08.2014 року №0277081715.

Приморська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що при винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Приморської ОДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» (код ЄДРПОУ 31433316) з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Промбуд Маркет» (код ЄДРПОУ 38654416) у січні-лютому 2014 року, на підставі якої був складений акт №233/08-17-15/31433316 від 31.07.2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було зазначеного про порушення Позивачем:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 223695 грн., в т.ч. січень 2014 року – 103299.00 грн., лютий 2014 року 120396.00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0277081715 від 22.08.2014 року, яким позивачу було збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 335542.50 грн., у тому числі 223695.00 грн. основного платежу та 111847.50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з правомірністю винесення зазначеного податкового-повідомлення рішення Позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області №549/7/08-01-10-0413 від 31.10.2014 року, залишеною без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 05.01.2015 року № 27/6/99-99-10-01-25 в задоволенні заяви ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» було відмовлено.

Вважаючи податкове повідомлення рішення від 22.08.2014 року №0277081715 необґрунтованим, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення податкового повідомлення рішення від 22.08.2014 року №0277081715 є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач виконав свої зобов’язання перед своїм контрагентом, згідно укладених договорів з ТОВ «Промбуд Маркет», що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу зазначених матеріально-правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що правововідносини між «Таврійська ливарна компанія «Талко» та ТОВ «Промбуд Маркет» здійснювались на підставі договору поставки №0111 від 01.11.2013 року.

Відповідно до п.1 зазначеного договору, постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар, належний йому на праві власності, а Покупець прийняті та оплатити товар на умовах даного договору, згідно накладних.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків обумовлених ними.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з’ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «Промбуд Маркет».

Факт виконання умов договору №0111 від 01.11.2013 року та здійснення господарських операцій, підтверджують податкові накладні №9542 від 20.01.2014 року, №11019 від 23.01.2014 року, №6011 від 13.02.2014 року, №9016 від 19.02.2014 року, та видаткові накладні №РН-9542 від 20.01.2014 року, №РН-11019 від 23.01.2014 року, №РН-6011 від 13.02.2014 року, №Рн-9016 від 19.02.2014 року,

Розрахунок за надані послуги Позивач здійснював у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №3805 від 17.01.2014 року, №3811 від 20.01.2014 року, №4015 від 13.02.2014 року, №4021 від 14.02.2014 року,

Здійснення транспортування товару та отримання його Позивачем підтверджується товарно-транспортними накладними №9542 від 20.01.2014 року, №9542 від 21.01.2014 року, №6011 від 13.02.2014 року, №9016 від 19.02.2014 року.

Позивачем також було надано до суду договори та первинні документи, які підтверджують факт реалізації отриманого ним товару від ТОВ «Промбуд Маркет».

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період за наслідками господарських відносин з ТОВ «Промбуд Маркет» на підставі складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що декларування позивачем податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податку на додану вартість господарських операцій з ТОВ «Промбуд Маркет», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Приморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року у справі №808/349/15– залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко