Постанова № 4770959, 14.09.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2009 року № 22а-8884/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської обл. на постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 17.04.2008р. у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Калуське управління виробничо-технологічної комплектації» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання по земельному податку, -

В С Т А Н О В И Л А:

13.07.2007р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Калуське управління виробничо-технологічної комплектації» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнених вимог, просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Івано-Франківської обл. № 0002281802/0 від 08.02.2007р., № 0002271802/0 від 08.02.2007р., № 000291802/0 від 08.02.2007р., № 000370802/1 від 13.03.2007р., № 000369802/1 від 13.03.2007р., № 0002271802/1 від 13.03.2007р., № 0002281802/1 від 13.03.2007р. та № 0002291802/1 від 13.03.2007р. (а.с.4-5, 63-65, 76).

Постановою господарського суду Івано-Франківської обл. від 17.04.2008р.  заявлений позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ № 0002281802/0 від 08.02.2007р., № 0002271802/0 від 08.02.2007р., № 000370802/1 від 13.03.2007р., № 000369802/1 від 13.03.2007р., № 0002271802/1 від 13.03.2007р., № 0002281802/1 від 13.03.2007р., № 0002291802/1 від 13.03.2007р. та № 0002291802/1 від 13.03.2007р.; стягнуто з податкового органу на користь позивача 03 грн. 40 коп. судового збору (а.с.100-101).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Калуська ОДПІ, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.103-104).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що позивачем подавалися до податкового органу розрахунки земельного податку за 2005-2006 роки, при цьому узгоджені суми податкових зобов'язань по земельному податку були ним сплачені із затримкою, у зв'язку з чим до останнього застосовані штрафні (фінансові) санкції.

На підставі даних, зазначених платником податку у своїх розрахунках по земельному податку, та платіжних доручень про сплату податку, відповідачем правомірно були винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, Калуською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого зобов'язання ВАТ «Калуське управління виробничо-технологічної комплектації» по земельному податку за період з 30.06.2005р. по 28.04.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 184/182/20551156 від 06.02.2007р. (а.с.7).

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем подано розрахунок земельного податку за 2005 рік (31.01.2005р.), уточнюючий розрахунок на 2005 рік (01.03.2006р.), розрахунок земельного податку за 2006 рік (31.01.2006р.) та уточнюючий розрахунок на 2006 рік (02.03.2006р.), при цьому узгоджені суми податкових зобов'язань по земельному податку, визначені у податкових розрахунках, сплачені наступним чином:

* 12521 грн. 10 коп. - із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання;

* 15305 грн. 45 коп. - із затримкою від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання;

* 8751 грн. 18 коп. - із затримкою, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (а.с.82-97).

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення № 0002291802/0 від 08.02.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1252 грн. 11 коп., № 0002281802/0 від 08.02.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3061 грн. 09 коп., та № 0002271802/0 від 08.02.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4375 грн. 59 коп.

За результатами процедури апеляційного узгодження скарги позивача були відхилені, а податковим органом винесено рішення № 3859 від 13.03.2007р., яким збільшено суму штрафної санкції та винесено нові податкові повідомлення-рішення № 000370802/1 від 13.03.2007р., № 000369802/1 від 13.03.2007р., № 0002271802/1 від 13.03.2007р., № 0002281802/1 від 13.03.2007р. та № 0002291802/1 від 13.03.2007р. на загальну суму 12339 грн. 31 коп. (а.с.8-19).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що у розглядуваній ситуації податковим органом порушені терміни складання акта про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби, який встановлений п.1.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р.; також позивач не є власником або користувачем (в тому числі орендарем) земельної ділянки, тому правові підстави для сплати ним земельного податку є відсутніми.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про плату за землю» п латники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ст.17 наведеного Закону).

Згідно з приписами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

* п.1.3 ст.3 - податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

* п.5.1 ст.5 - п одаткове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 - у  разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Оцінюючи в сукупності наведені положення законодавства та враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем самостійно визначені податкові зобов'язання зі земельного податку, про що до податкового органу подано відповідну звітність.

При цьому підприємством не дотримані граничні строки сплати узгоджених податкових зобов'язань з наведеного податку, у зв'язку з чим Калуською ОДПІ правомірно на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів вважає помилковими висновки господарського суду в частині відсутності у позивача обов'язку здійснювати плату за землю у виді земельного податку через відсутність у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки ВАТ «Калуське управління виробничо-технологічної комплектації» є власником виробничих будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці за адресою: м.Калуш, вул.Б.Хмельницького, буд.75 (а.с.67-69), позивачем отримано дозвіл на підготовку матеріалів місця розташування об'єктів та складання проекту відведення земельної ділянки (а.с.66, 70-71, 80-81).

Окрім цього, згідно з ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку.

Відповідно до ст.5 вказаного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, земельна частка, яка перебуває у власності або користуванні; суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки, земельної частки і землекористувач.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст.15 наведеного Закону).

Звідси, будучи фактичним користувачем земельної ділянки, на якій знаходяться належні позивачу об'єкти нерухомості, ВАТ «Калуське управління виробничо-технологічної комплектації» зобов'язано здійснювати сплату земельного податку в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Щодо недотримання податковим органом строків складання акту про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби, то наведені обставини на правомірність винесених податкових повідомлень-рішень не впливають, а відтак не можуть покладатися в основу для визнання їх неправомірними.

При цьому колегія суддів враховує, що 26.01.2007р. відповідачем було надіслано позивачу повідомлення про необхідність з'явитися для узгодження акту невиїзної перевірки та підписання протоколу про порушення граничних строків сплати земельного податку; у визначений час керівник підприємства не прибув, у зв'язку з чим були складені Акт неявки від 06.02.2007р. та Акт відмови від 06.02.2007р. від підписання акту перевірки (а.с.21-22, 72).

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Звідси, колегія суддів вважає підставним нарахування відповідачем розглядуваних штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань із земельного податку, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської обл. задоволити.

Постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 17.04.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Калуське управління виробничо-технологічної комплектації” до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання по земельному податку, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

О.П.Стародуб