Ухвала суду № 47667036, 20.07.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4083/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Доценко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Доценко Л.І.,

суддів Гірняк Л.А., Заїкіна А.П.,

за участю секретаря Давидова Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Одеська міська рада про виділ в натурі частки з домоволодіння і встановлення порядку користування земельною ділянкою, які знаходяться у спільній власності; за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа Одеська міська рада, про виділ в натурі частки житлового будинку та усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА :

11.06.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він та ОСОБА_6 є власниками 44/100частин домоволодіння № 153 по вул. Авдєєва-Чорноморська у м. Одесі. Враховуючи те, що вони не можуть дійти згоди з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо поділу цього домоволодіння в натурі та визначенні порядку користування земельною ділянкою на якій воно знаходиться, позивач просив виділити 44/100 частини домоволодіння в натурі та встановити порядок користування земельною ділянкою.

07.08.2012 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, звернулися до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що їм належить 17/50 частин зазначеного вище домоволодіння. Враховуючи те, що вони не можуть домовитися із ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо поділу цього майна та визначення порядку користування ним, позивачі просили виділити їм в натурі 17/50 частин домоволодіння, визначити частки у праві спільної часткової власності, встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою по вул. Авдєєва-Чорноморська, 153 у м. Одесі та знести самочинні будівлі, розміщені на цій земельній ділянці відповідачами.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси 02 вересня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.

Рішення суду оскаржують ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 - в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити та закрити провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 в частині вимог про знесення самовільно збудованих споруд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , суд першої інстанції виходив з того, що не надано доказів того, що збудовані ОСОБА_2 будівлі є самочинним будівництвом, що вони порушують права інших осіб та чинять їм перешкоди, згідно висновку експертизи виділ в натурі часток з домоволодіння неможливий.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до технічного паспорту домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 153 складається з двох житлових будинків, зазначених в схематичному плані під літерами «А», «Б» та надвірних господарчих споруд.

Рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящихся від 23.09.1953 року №1037 за ОСОБА_12 та ОСОБА_13 була закріплена земельна ділянка площею 910 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Шевченко, 115 (На теперішній час м. Одеса, вул. Авдєєва - Чорноморського, 153), на якій був розташований житловий будинок під літ. «А».

У 1965 році 1/2 частину цього будинку придбала ОСОБА_14 та заселилась у частині будинку з доньками ОСОБА_14 та ОСОБА_5.

У 1977 році ОСОБА_6 (донька ОСОБА_14Ф.) з чоловіком ОСОБА_2 побудували за вказаною адресою житловий будинок під літерою «Б».

24.03.1997року ОСОБА_2, ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого їм належить 44/100 частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа будинку становить 203,9 кв.м., площа приватизована 89,0кв.м. ( т.1 а.с.4).

Господарсько- побутові будівлі, розташовані за адресою : м. Одеса вул. Авдєєва- Чорноморського, 153, зокрема: гараж літ.»Ж», літня кухня літ.»331», сарай літ.»Л1» побудовані ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у 1980році, що підтверджується описами конструктивних елементів будинку ( т.1 а.с. 157-178).

Зазначені будівлі по вул. Авдєєва Чорноморського, 153 в м. Одесі відповідно до норм діючого законодавства України не являються самочинними.

Згідно п.3.2 розділу 3 Наказу Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства № 127 від 24.05.2001року « Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об;єктів нерухомого майна» індивідуальні ( садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські ( присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992року не належать до самочинного будівництва.

Відповідно до п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних ( садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських ( присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та 2 категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства від 24.06.2011року № 91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 11.07.2011року за № 830/19568, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992року індивідуальних ( садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських ( присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно , є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентарізації.

В технічних паспортах, представлених в рамках розгляду даної справи як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відсутні відмітки про самочинне будівництво. З відомостей технічної документації домоволодіння № 153 вбачається, що самочинно збудованих споруд у вигляді гаражу літ.»Ж», літньої кухні літ.»331», сараю літ.»Л1» не існує.

Також в матеріалах справи міститься витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 27226999 від 06.09.2010року ( т.1 а.с. 198), в якому зазначається, що «самочинних прибудов та переобладнань в домоволодінні не проводилось, самочинно прибудованого: площа: 0кв.м.»

Факт самочинного будівництва повинен бути підтверджений відповідними доказами. Таких доказів до суду позивачами за зустрічною позовною заявою надано не було. До адміністративної відповідальності ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_5 не притягувались.

Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинних будівель і споруд, оскільки відсутні докази самочинно будівництва з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на земельній ділянці по вул. Авдєєва - Чорноморського, 153 в м. Одесі.

Крім того, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не надали доказів того, що житловий будинок літ.»Б» порушує їх права на користування земельною ділянкою по вул. Авдєєва-Чорноморського, 153 в м. Одесі, що він створює перешкоди позивачам за зустрічним позовом в доступі до житлового будинку літ.»А» або у здійсненні ними інших прав власності на цей будинок.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі- продажу від 14.10.2003року, укладенного між ОСОБА_15 та ОСОБА_16, остання купила у ОСОБА_15 17/50 частин домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: м. Одеса вул. Авдєєва- Чорноморського, 153 ( т.1 а.с.141).

Після смерті ОСОБА_16, яка померла 15.02.2011року, ОСОБА_3 , який є пережившим чоловіком ОСОБА_16 10.01.2012року отримав свідоцтво про право власності на 1/2 частину від 17/50 частин домоволодіння № 153 по вул. Авдєєва-Чорноморського в м. Одесі ( т.1 а.с. 50-51).

ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_16, 16.03.2012року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 17/200 частин домоволодіння № 153 по вул. Авдєєва- Чорноморського в м. Одесі ( т.1 а.с. 52).

ОСОБА_7, який є батьком померлої ОСОБА_16, 15.03.2012року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 17/400 частин домоволодіння № 153 по вул. Авдєєва- Чорноморського в м. Одесі ( т.1 а.с. 53).

ОСОБА_8, яка є матір;ю ОСОБА_16, 14.03.2012року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 17/400 частин домоволодіння № 153 по вул. Авдєєва- Чорноморського в м. Одесі ( т.1 а.с. 54).

Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що з моменту купівлі ОСОБА_16 17/50 частин домоволодіння № 153 по вул. Авдєєва- Чорноморського в м. Одесі в 2003році, в якому проживала її сім;я, позивачам за зустрічним позовом було відомо який існує доступ до житлових будинків літ.»Б» та літ. «А», які споруди відносяться до даних будинків, яка ширина проїзду до будинку літ.»А» і вони при наявності всіх споруд, які існували з 1980року, купили свою частку в домоволодіння, розуміючи, що перешкод в користуванні їх часткою немає.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №9991 від 17.10.2013 року вказано, що вчинити поділ домоволодіння на три самостійні частини і визначити порядок використання земельної ділянки відповідно до ідеальних часток без порушення діючих будівельних норм не вбачається можливим. Варіант поділу домоволодіння і порядку користування земельною ділянкою наданий на розгляд суду як технічно можливий при введені в експлуатацію самовільно збудованих будівель.

Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції сторони по справі не заявляли клопотання про проведення повторної судово- технічної експертизи з приводу можливих варіантів поділу домоволодіння та земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи висновок експертизи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неможливість виділення часток у домоволодінні в натурі позивачам за первісним та зустрічним позовом, а також не представляється можливим встановити порядок користування земельною ділянкою, оскільки наданий варіант поділу земельної ділянки наданий з відступленням від вимог діючої нормативної документації ( т.2 а.с.2-19).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_8, ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 самовільно захопили частину земельної ділянки спростовуються матеріалами справи.

Посилання їх апеляційної скарги на те, що ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво і повинні бути застосовані положення ст.376 ЦК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки будівництво було здійснено до 05 серпня 1992року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується на те, що судово- будівельна експертиза встановила варіант поділу домоволодіння і є можливість виділу часток з домоволодіння.

Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи, оскільки відповідно до висновку № 9991 від 17.10.2013року судової будівельно- технічної експертизи вбачається, що провести поділ домоволодіння та визначити порядок користування земельною ділянкою у відповідності до ідеальних часток без порушення діючих будівельних норм не можливо. А наданий варіант поділу земельної ділянки зроблений з відступленням від діючих вимог нормативної документації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_17 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Л.І. Доценко

Судді А.П. Заїкін

ОСОБА_18