Постанова № 47628633, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/9991/81555/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Південьавтотранс»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012

у справі № 1570/1027/2012 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьавтотранс»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 30.01.2012 № 0000952310 та № 0000962310.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Південьавтотранс» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.01.2012 за № 114/23-3/23991329. Згідно цих висновків позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, пункту 4.1 ст.4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 138.2 ст. 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 185.1 ст. 185, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищив валові витрати на загальну суму 1208609,00 грн. у податковому обліку за 2010 рік (ІV квартал 2010 року), І квартал 2011 року та податковий кредит у податковому обліку за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень 2011 року на загальну суму 249082,00 грн., задекларовані за наслідками господарських операцій з поставки ТОВ «Південьавтотранс» від ПП «Рекка» послуг із організації транспортних перевезень, які не підтверджені первинними документами, оскільки відсутні докази участі цього постачальника у транспортному процесі, унаслідок чого позивач занизив податок на прибуток на 349566,00 грн. за у податковому обліку за 2010 рік (ІV квартал 2010 року), І, ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2011 року та податок на додану вартість на 249082,00 грн. за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень 2011 року.

За результатами перевірки ДПІ стосовно ТОВ «Південьавтотранс» прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.01.2012: № 0000952310 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 349566,00 грн. за основним платежем та 21029,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000962310 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 249082,00 грн. за основним платежем та 6484,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ПП «Рекка» послуг із організації транспортних перевезень, сторони склали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), від імені цього постачальника на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит за відповідні податкові періоди.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу..

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на включення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з реального характеру поставок позивачу від ПП «Рекка» послуг із організації транспортних перевезень, пославшись при цьому на підтвердження поставки первинними документами, факт реєстрації ПП «Рекка» на дату вчинення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, платником ПДВ; визнанням судом неправомірними дій ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення перевірки ПП «Рекка», інформація в акті про результати якої слугувала підставою для зменшення у податковому обліку позивача валових витрат та податкового кредиту.

Апеляційний суд, у свою чергу, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що факт поставки не був встановлений в судовому процесі. До такого висновку апеляційний суд дійшов на підставі оцінки доказів про відсутність у ПП «Рекка» основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів, що унеможливлює здійснення поставки позивачу послуг із організації транспортних перевезень. При цьому оцінку приєднаних до справи документів бухгалтерського та податкового обліку, на які позивач посилається як на підтвердження реального отримання вказаних послуг від ПП «Рекка», суд апеляційної інстанції не дав.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).

Частиною першою ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилається на обставини відсутності документів, які за умовами договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 07.10.2010 № 0155, укладеного між позивачем та ПП «Рекка», засвідчують факт отримання позивачем транспортно-експедиційних послуг, як-то: подорожні листи, на підставі яких виставляються рахунки та заявки на проведення перевезень, а також відсутність у цього постачальника матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності. Цим доказам суд першої інстанції не дав будь-якої оцінки, тоді як ці доводи податкового органу підлягали перевірці у судовому процесі, оскільки пояснення сторін чи їх представників є засобом доказування в адміністративному процесі.

Наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм статей 69, 86 КАС України стало неправильне встановлення обставин у справі, а відтак і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 198.6 ст. 198 ПК, на підставі якої суди дали юридичну оцінку встановленим у справі обставинам.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції до внесення змін Законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 55803 (набрав чинності з 3 січня 2013 року).

Враховуючи, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 12.01.2012 за № 114/23-3/23991329, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, була проведена на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області старшого лейтенанта міліції Вдовиченка Д.М. від 03.10.2011, винесеної в межах кримінального провадження, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у судовому процесі не надано, податкові повідомлення-рішення прийняті передчасно та підлягають скасуванню.

Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без дотримання норм статей 69, 70, 86 КАС України, пункту 86.9 ст.86 ПК, однак, суд першої інстанції правильно вирішив спір безвідносно до висновку щодо підстав задоволення позову, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - зміні в частині підстав задоволення позову із скасуванням податкових повідомлень-рішень від 30.01.2012 № 0000952310 та № 0000962310 як таких, що не відповідають нормам пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьавтотранс» задовольнити частково, скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 змінити, позов задовольнити: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 30.01.2012 № 0000952310 та № 0000962310.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев