Ухвала суду № 47628631, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/9991/74820/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012

у справі № 2а/1770/1742/2012 Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Фірма «Ром»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 24.02.2012 № 0000922342, № 0000932342.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ПП «Фірма «Ром» грошових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.12.2011 № 1394/23-100/23306434. Згідно з цими висновками підприємство порушило норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 138.2 ст. 138, пункту 185.1 ст. 185, пункту 187.1 ст. 187, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.2, 198.3., 198.6 ст. 198, пунктів 201.14. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено валові витрати на загальну суму 2998701,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року, ІІ та ІІІ квартали 2011 року та податковий кредит на загальну суму 548905,00 грн. у податковому обліку за період з червня по вересень 2011 року за наслідками нікчемних правочинів з постави паливно-мастильних матеріалів від СПД ОСОБА_2, ТОВ «Контанго Трейд» та правочинів з поставки нафтопродуктів від ТОВ «Пром-Газ-Інвест», ТОВ «ТД «Євростандарт», транспортування яких не підтверджено товарно-транспортними накладними. Внаслідок цих порушень податкового законодавства позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 697482,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року, ІІ та ІІІ квартали 2011 року, податок на додану вартість на загальну суму 521929,00 грн. у податковому обліку за період з червня по вересень 2011 року. Висновок про нікчемність поставок між позивачем та СПД ОСОБА_2, ТОВ «Контанго Трейд» обґрунтовано посиланням на отриману під час заходів податкового контролю інформацію про відсутність у СПД ОСОБА_2 залишків бензину А-76 станом на 01.12.2010, відсутність у ТОВ «ХК «Укрхімпром» - постачальника нафтопродуктів до ТОВ «Контанго Трейд» основних засобів, інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, достатніх для здійснення операцій з поставки; відсутність цього товариства за місцезнаходженням; невідповідність товарно-транспортних накладних, наданих позивачем під час перевірки на підтвердження поставки бензину від ТОВ ТД «Євростандарт», встановленим нормативними актами вимогам (серед наданих товарно-транспортних накладних є такі, що не містять підписів відправника і одержувача вантажу, печаток, вантажовідправником вказано ДО «Комбінат «Естафета», а вантажоодержувачами - ТОВ «ТД «Євростандарт» та позивач).

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ стосовно ПП «Фірма «Ром» прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 № 0000922342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 267334,00 грн. за основним платежем та на 24315,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000932342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 147888,00 грн. за основним платежем та на 73944,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу нафтопродуктів від СПД ОСОБА_2, ТОВ «Контанго Трейд», ТОВ «ТД «Євростандарт» вказані постачальники виписали позивачу податкові накладні, на підставі яких, наряду з документами первинного бухгалтерського обліку (видатковими накладними, актами передачі нафтопродуктів, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних), позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за зазначені вище податкові звітні періоди та сплатив вартість отриманих товарів.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність за виключенням деяких статей з 01 квітня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з підпунктом 5.2.1 вказаної статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на включення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій актів прийому-передачі нафтопродуктів, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, залізничної накладної, актів приймання нафти та нафтопродуктів за кількістю, сертифікатів відповідності, записів в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти), доказів подальшої реалізації отриманого товару - оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу від СПД ОСОБА_2, ТОВ «Контанго Трейд», ТОВ «ТД «Євростандарт» товарів і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цими суб'єктами підприємницької діяльності сум валових витрат і податкового кредиту.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев