Ухвала суду № 47625613, 07.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р.справа № 2а-3402/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:Лозовій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської обєднаної Державної податкової інспекції

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року по справі №2а-3402/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біол»до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біол»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2010 року №0000342305/0, яким зменшено бюджетне відшкодування у сумі 310 314,00грн. та визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 94482,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47242,00грн. Позивач не погоджувався з прийнятим ДПІ рішенням з тих підстав, що на його думку таке податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», а право позивача на бюджетне відшкодування поставлено в залежність від дотримання фінансової дисципліни контрагентами постачальників товарів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року позовні вимоги ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури»задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, що вплинуло на виникнення відємного значення за рахунок якого у позивача виникло право на бюджетне відшкодування.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Мелітопольська обєднана державна податкова інспекції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що один чи декілька із платників податку на додану вартість у ланцюгу посередників або міг не декларувати, або не виконувати свої податкові зобовязання зі сплати цього податку до бюджету.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами Мелітопольської ОДПІ Запорізької області в період з 20.05.2010 року по 31.05.2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Біол»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, березень, травень, червень, серпень 2009р., березень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалася з 01.11.2008р. по 28.02.2010р.

За результатами перевірки складено Акт №667/23/30086036 від 31.05.2010 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.7.4.1 п.7.4, п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит в сумі 310314 грн., а саме по періодах: за листопад 2008 рік у сумі 111815 грн.; за грудень 2008 рік у сумі 33445 грн.; за лютий 2009 рік у сумі 46781 грн.; за квітень 2009 року 58273 грн.; за травень 2009 рік 33333 грн.; за липень 2009 рік у сумі 26667 грн., завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту, що призвело до завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 310314 грн. за вищевказані періоди.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

У перевіряємому періоді ТОВ «Біол»мало взаємовідносини з:

1. ТОВ «Антиком-Груп» - придбано дробементну установку та блок автоматики робочих циклів.

2. ТОВ «Інтертех-99»- придбано алюмінієвий сплав на загальну суму 102669,96грн.

3. ТОВ «Олімп І»- придбано тигель на загальну суму 98000грн.; електрокорунд, лист на загальну суму 280684,8грн.

4. ТОВ «Імпекс-Торг»- придбано нержавіючу дріб на загальну суму 349639,8грн.; листи СТ-45 на загальну суму 159999,84грн.

5. ТОВ «Мік»- придбано кремній КР-1 на загальну суму 200000грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що зазначені юридичні особи були посередниками у поставці товарів, а їх постачальниками інші юридичні особи, провести перевірки яких не надалося можливим з різних причин, як-то: відсутні за юридичною адресою, порушення справ про банкрутство, визнані банкрутами.

З огляду на встановлені обставини, податковий орган дійшов висновку про відсутність права у позивача на бюджетне відшкодування, у звязку з неможливістю встановлення надміру сплати ПДВ до бюджету постачальниками останньої ланки.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту, 07.06.2010 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342305/0, яким ТОВ «Біол»зменшено суму бюджетного відшкодування на 310314,00грн. та у звязку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ТОВ «Біол»відшкодовано у розмірі 94482,00грн., визначено податкове зобовязання та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 94482,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 47242,00грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято Мелітопольською ОДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

За правилами пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, на виникнення права на бюджетне відшкодуванню впливає правомірність формування податкового кредиту платником податку.

Таким чином, предмет доказування у справах, повязаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Відповідно з пп. 7.4.1 Закону України Про податок на додану вартість від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіряємому періоді ТОВ «Біол»мало взаємовідносини з наступними постачальниками.

12.05.2008 року товариство уклало договір поставки №3/05-08 з ТОВ «Антико Групп»на придбання дробометної установки CWB 500-4Т загальною вартістю 939517,74 грн.в т.ч. ПДВ 156586,29 грн.

На підтвердження вказаної угоди позивачем надано первинні бухгалтерські документи, а саме рахунок - фактура № АН-0000045 від 22.05.08 на загальну суму 939517,74 грн.; видаткова накладна № АН-00146 від 28.11.08 на загальну суму 939517,74 грн., банківські виписки на підтвердження повного розрахунку з постачальником за придбаний товар, податкові накладні № 176 від 30.10.08, № 176/1 від 30.10.08, № 193 від 28.11.08 на загальну суму 670887,74 грн. в т.ч. ПДВ 111814,63 грн. Установку прийнято на баланс підприємства відповідно до акту від 28.11.2008. Таким чином, ТОВ "Біол" віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 111815 грн. відповідно до норм ЗУ "Про ПДВ", а також перерахувало постачальнику в повному обсязі кошти за придбаний товар, в тому числі ПДВ.

Таким чином, позивачем у листопаді віднесено 2008 року до податкового кредиту 111815,00 грн.

07.07.2008 року між позивачем та ТОВ «ОСОБА_1 Тех-99»укладено договір №07/07/01 на постачання алюмінієвого сплаву АК7п загальною вартістю 11 666,67 грн. у т.ч. ПДВ 14 000,00 грн.

На підтвердження вказаної угоди позивачем надано первинні бухгалтерські документи, а саме, рахунок-фактура №СФ-00000006 від 23.12.08р., видаткова накладна №РН-12/23/01, податкова накладна № 122301 від 23.12.08р. та банківська виписка про здійснення повної плати за придбаний товар. ТОВ «ОСОБА_1 - 99»є зареєстрованим належним чином підприємством і здійснювало господарську діяльність на час укладання угоди та проведення перевірки податковим органом.

На підставі цього позивачем у грудні 2008 року віднесено до податкового кредиту 33445 грн.

У лютому 2009 року між позивачем та ТОВ «Олімп І»укладено договори купівлі-продажу на придбання тигеля ВУС-300 на суму 103200 грн., у т.ч. ПДВ 17200 грн., електрорунд №30 на суму 84000 грн. у т.ч. ПДВ 14000., лист СТ 45160 мм. На суму 93484,80 грн. у т.ч. ПДВ 15580,80 грн.

На підтвердження вказаної угоди позивачем надано первинні бухгалтерські документи, а саме, рахунок-фактура №СФ-00000001 від 10.02.09р., №СФ-00000002 від 18.02.09р., № СФ-00000004 від 18.02.09р., видаткова накладна №РН-02/10/01 від 10.02.09р., №РН-02/18/01 від 18.02.09р., №РН-02/27/01 від 27.02.09р., банківські виписки про здійснення повної оплати за придбаний товар та податковими накладними №021001 від 10.02.09р. №021801 від 18.02.09р., №022701 від 27.02.09р.

Позивачем включено до податкового кредиту за лютий 2009 рік суму ПДВ 46781 грн.

02.04.2009р. між позивачем та ТОВ «Імпекс-Торг»укладено договір постачання №0204/02 за умовами якого позивач придбав нержавіючу дріб марки CrNi 30 на загальну суму 349693,80 грн. у т.ч. ПДВ 58273,30 грн.

На підтвердження вказаної угоди позивачем надано первинні бухгалтерські документи, а саме, договір поставки №0204 від 02.04.09р. із додатковою угодою №1 від 10.06.09р., додаток-спеціфікація до договору №1 від 02.04.09р., видаткова накладна №230413 від 02.04.09р., акт звірки взаєморозрахунків від 30.04.2009р., банківські виписки про здійснення повної оплати за поставлений товар та податковими накладними №030408 від 03.04.09р. №170406 від 17.04.09р., №230413 від 23.04.09р.

Позивачем за квітень 2009 року віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 58273 грн.

18.05.2009р. між позивачем та ТОВ «Мік»була укладена угода згідно якої позивач придбав кремній КР-1 в кількості 10000 тон на загальну суму 200000 грн. в т.ч. ПДВ 33333,33грн.

На підтвердження вказаної угоди позивачем надано первинні бухгалтерські документи, а саме, рахунок-фактура №СФ-05/14/85 від 14.05.09р., видаткова накладна №РН-05/18/26 від 18.05.09р., податкова накладна №051809 від 18.05.09р. та банківська виписка про оплату за поставлений товар в повному обсязі.

Позивачем у травні 2009 року віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 33333 грн.

02.04.2009р. між позивачем та ТОВ «Імпекс-Торг»укладено договір постачання №0204/02 за умовами якого позивач придбав лист СТ45 160 мм на загальну суму 159999,84 грн., в т.ч ПДВ 26666,64 грн.

На підтвердження вказаної угоди позивачем надано первинні бухгалтерські документи, а саме, договір поставки №0204 від 02.04.09р. із додатковою угодою №1 від 10.06.2009р., додаток специфікація до договору №2 від 18.06.09р., видаткова накладна №250624 від 25.06.2009р., та банківська виписка про оплату за поставлений товар, податкова накладна №180611 від 18.06.09р.

Позивачем у липні 2009 року віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 26667грн.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними юридичними особами і фактичне виконання сторонами умов договорів поставки товарів.

Податковий орган фактично не заперечував реальність господарських операцій між позивачем та його постачальниками, натомість позиція податкового органу у спірних правовідносинах полягала у тому, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, у звязку з неможливістю встановлення надміру сплати ПДВ до бюджету постачальниками останньої ланки, тобто контрагентами постачальників позивача.

Отже, податковим органом поставлено право позивача на бюджетне відшкодування в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету контрагентами підприємств-постачальників товару.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками у разі фактичного здійснення господарської операції не пливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які могли допускав контрагенти постачальників товару, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Крім цього, не довів податковий орган і тих обставин, що контрагенти постачальників товару не декларували податкові зобовязані, які виникали з продажу товарів, що були поставлені на адресу позивача і відповідно не сплачували до бюджету суми ПДВ. В акті перевірки лише зазначено про неможливість проведення перевірки вказаних осіб та викладені загальні суми задекларованих зобовязань на підставі відомостей АІС (співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України).

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскарженого рішення Мелітопольської ОДПІ, що стало підставою для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а зводяться лише до цитування рішень судів вищих інстанції про необхідність витребування судами у податкових органів доказів, які б підтверджували доводи ДПІ.

Тобто, податковий орган, з огляду на апеляційну скаргу, усвідомлював необхідність доводити правомірність прийнятого рішення шляхом надання відповідних доказів. Між тим, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час перегляду рішення суду в порядку апеляційного провадження будь-яких доказів податковим органом не надано. Крім цього, як зазначено вище підставою для прийняття оскарженого рішення стало не встановлення ДПІ будь-яких порушень під час здійснення господарських операцій між позивачем та його постачальниками та підтвердження їх відповідними первинними документами, а особисте тлумачення податковим органом окремих норм матеріального права, які визначають право платника податків на бюджетне відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у звязку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Мелітопольської обєднаної Державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року по справі №2а-3402/10/0870 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 11.02.2011р..)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк