Ухвала суду № 47577313, 20.07.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1866/15

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Доценко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Доценко Л.І.,

суддів - Гірняк Л.А., Заїкіна А.П.,

за участю секретаря - Давидова Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА :

21.03.2013 року ПАТ «Марфін Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач посилався на те, що між ВАТ «Морський транспортний банк» та відповідачем 29.02.2008 року був укладений кредитний договір №417/F, згідно якого банк зобов'язався надати відповідачеві кредит на придбання нерухомості у розмірі 500000,00 доларів США зі сплатою 12% річних за фактичний період користування кредитом з кінцевим терміном погашення кредиту 29.02.2028року. 25.07.2008р. між ПАТ «Марфін Банк» та відповідачем, у зв'язку зі збільшенням суми кредиту та відсоткової ставки, була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 417/ F, згідно з якою ПАТ «Марфін Банк» зобов'язався надати останньому кредит на придбання нерухомості у розмірі 599 469,00 доларів США., зі сплатою 13 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення 29.02.2028р.

В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 добровільно надав ПАТ «Марфін Банк» в іпотеку нерухоме майно, що є його власністю, а саме: домоволодіння загальною площею 291,2 кв. м. та земельну ділянку загальною площею 0,0946га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що 29.02.2008 року було укладено іпотечний договір, а 25.07.2008р. - договір про зміни № 1 до іпотечного договору.

Відповідач не виконує умови зазначеного кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 15 березня 2013 року заборгованість за кредитним договором № 417/ F складала 924 084,11 дол. США та 3 034 654,64 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 593 397,94 дол. США, заборгованість за відсотками - 330 686,17 дол. США, заборгованість за пенею - 2 889 463,97 гривень, заборгованість за штрафом - 145 190,67 гривень, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Представник позивача до судового засідання надав заяву у якій зазначив, що просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Справу розглянуто у відсутність відповідача.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» заборгованість за кредитним договором №417/F від 29.02.2008 року на загальну суму 924084,11 доларів США та 3034654,64 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін банк» судовий збір в розмірі 3441 гривень 00 копійок.

Рішення суду оскаржує ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково - стягнути з ОСОБА_2 суму боргу зі сплати кредиту та відсотків у розмірі 7490348,57 грн., заборгованість за штрафом у розмірі 145190,67 грн. та заборгованість за пенею у розмірі 1500000,00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з;явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток. Представник ПАТ « Марфін Банк» в суді апеляційної інстанції клопотань не заявляв, заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ « Марфін Банк» про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 має заборгованість за кредитним договором № 417/F від 29.02.2008року в сумі 924084,11доларів США та 3034654,64гривень, яку у відповідності до вимог ст.ст.526, 1054 ЦК України повинен повернути.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовдносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ « Марфін Банк», та відповідачем 29.02.2008 року був укладений кредитний договір №417/F, згідно якого банк зобов'язався надати відповідачеві кредит на придбання нерухомості у розмірі 500000,00 доларів США зі сплатою 12% річних за фактичний період користування кредитом з кінцевим терміном погашення кредиту 29.02.2028 року.

25 липня 2008року між ПАТ «Марфін Банк» та відповідачем , у зв'язку зі збільшенням суми кредиту та відсоткової ставки, була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 417/ F згідно з якою ПАТ «Марфін Банк» зобов'язався надати останньому кредит на придбання нерухомості у розмірі 599 469,00 доларів США., зі сплатою 13 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення 29 лютого 2028р.

В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 добровільно надав ПАТ «Марфін Банк» в іпотеку нерухоме майно що є його власністю, а саме: домоволодіння загальною площею 291,2 кв. м. та земельну ділянку загальною площею 0,0946га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 про що 29 лютого 2008 року було укладено іпотечний договір, а 25 липня 2008р.- договір про зміни № 1 до іпотечного договору.

Банк виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачеві кредитні кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 25.07.2008 року на суму 99469,00 доларів США ( а.с.27), та платіжним дорученням №155 від 29.02.2008 року на суму 500000,00 доларів США ( а.с.29). В свою чергу відповідач не виконує своїх зобов'язань по поверненню коштів за кредитним договором.

Згідно розрахунку, станом на 15.03.2013 року, ОСОБА_2 має заборгованість за кредитом на загальну суму 924 084,11 дол. США та 3 034 654,64 гривень з яких: заборгованість за кредитом - 593 397,94 дол. США, заборгованість за відсотками - 330 686,17 дол. США, заборгованість за пенею - 2 889 463,97 гривень, заборгованість за штрафом - 145 190,67 гривень.

Судом враховується, що банком відповідачеві направлялось листи- претензії щодо дострокового повернення кредитних коштів, які відповідачем були проігноровані.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з боржника заборгованість за кредитним договором.

Посилання апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції стягнуто непропорційно великий розмір пені, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції не мав жодних підстав для її зменьшення так як розмір пені становить 1/8 частину від суми заборгованості за кредитом та відсотками. Крім того, боржник ОСОБА_4 не звертався до суду з заявою про зменшення розміру пені, як того вимагають положення ч. 3 ст.551 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що в резолютивній частині рішення не вказано суми коштів, що підлягають стягненню окремо за кожною позовною вимогою спростовуються мотивувальної частиною рішення суду, де надано повний розрахунок заборгованості.

В апеляційній скарзі вказується на те, що суд повинен був винести рішення про стягнення коштів у гривнях в еквіваленті відповідно до курсу встановленого НБУ у день винесення рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо в зобов;язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно- правовим актом.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009року « Про судове рішення по цивільній справі» п. 14 роз;яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошовой суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом».

На обов;язок суду стягнути заборгованість за кредитом та відсотками в валюті кредиту, якщо така вимога заявлена позивачем вказує Верховний Суд України і в правовій позиції у справі за № 6-145цс 14 від 24.09.2014року.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього кодексу.

Таким чином, у відповідності з вимогами ЦК України та умовами кредитного договору відповідач повинен повернути кредитні кошти та сплатити відсотки в доларах США, а нараховану пеню - в гривні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Л.І. Доценко

Судді А.П. Заїкін

Л.А. Гірняк