Рішення № 47575791, 08.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2197/13 08.07.2013 08.07.2013 08.07.2013

Справа 22ц 1784/1922/13 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1,

Категорія 67 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2,

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

8 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О.,

ОСОБА_3,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_7

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2013 року по справі за позовом

ОСОБА_7

до

ОСОБА_5, Казанківської районної державної нотаріальної контори Миколаївської області, за участю третіх осіб: Відділу держкомзему у Казанківському районі Миколаївської області , ОСОБА_8, ОСОБА_8 апнатолія Олексійовича

про

встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 та Казанківської районної державної нотаріальної контори Миколаївської області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та про визнання права власності на частину земельної ділянки по праву спадкування за законом.

Позивач зазначав, що його батько ОСОБА_9 помер 11 листопада 2003 року , а мати ОСОБА_10 - 8 грудня 2003 року. Після смерті матері позивач прийняв спадщину та отримав свідоцтва про право власності на земельну ділянку належну матері на праві власності. При оформленні спадкових прав йому стало відомо, що земельна ділянка, яка належала на праві власності батьку, в порядку спадкування за заповітом перейшла вцілому у власність відповідачу ОСОБА_5

Посилаючись на те, що мати ОСОБА_10 на час смерті батька проживала з ним разом в одному будинку, та, в звязку з тим,, що на момент відкриття спадщини після смерті батька мати була непрацездатною особо за віком, вона мала право на обовязкову частку у спадщині незалежно від наявності заповіту, позивач просив встановити факт прийняття ОСОБА_10 спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_9, померлого 11 листопада 2003 року, та визнати недійсним у 2/3 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане на імя ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_9 та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування після матері ОСОБА_10 на 2/3 частини земельної ділянки належної батьку.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що суд не вірно застосував норми матеріального права, які регулюють перебіг позовної давності, а тому дійшов не вірного висновку щодо його пропуску.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявились в судове засідання, дослідивши докази по справі, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, районний суд відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивачу з 2003 року було відомо про наявність спадкового майна у вигляді земельної ділянки, однак останній не скористався своїм правом на отримання спадщини та не надав суду докази на підтвердження поважних причин пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Між тим, з таким висновком не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що ОСОБА_9 на підставі державного акту від 26 вересня 2000 року належала на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5, 68 га., яка розташована на території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району (а.с. 41).

Відповідно до свідоцтв про смерть ОСОБА_9 помер 11 листопаду 2003 року, а його дружина ОСОБА_10, мати позивача, померла 8 грудня 2003 року (а.с. 6, 9 ).

Після смерті ОСОБА_9 відкрита спадкова справа за заявою відповідача ОСОБА_5 та на імя останнього видано свідоцтво про право власності в порядку спадкування за заповітом від 17 січня 2008 року на вказану земельну ділянку належну спадкодавцю, а 20 лютого 2008 року видано державний акт на вказану земельну ділянку (а.с. 30-50, 61).

Після смерті матері позивача ОСОБА_10 відкрита спадкова справа за заявою позивача та 4 квітня 2012 року йому видано свідоцтва про право власності на земельну ділянку, яка належала на праві власності спадкодавиці (а.с. 103 169).

Відповідно до положень Розділу 7 ЦК України, в редакції 1963 року, Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 14 червня 1994, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, аналогічний порядок передбачено і законодавством діючим на даний час, а саме Главою 86 ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

З розяснень, які містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» вбачається, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у звязку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

І тільки, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Із доводів позовної заяви вбачається, що мати позивача ОСОБА_10, прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_9, в порядку встановленому п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, а позивач прийняв спадщину після смерті матері, шляхом звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори, що відповідає положенням ч. 2 вказаної норми.

Із копії спадкової справи слідує, що позивач право на отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно частково реалізував, оскільки звернувся з заявою до нотаріальної контори про видачу йому свідоцтва про право власності на земельну ділянку, яка належала спадкодавиці ОСОБА_10 на час смерті (а.с. 108). Вказане свідоцтво йому видано 4 квітня 2012 року (а.с. 169).

Між тим, позивач не звертався до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право власності на майно (земельну ділянку), на яке виникло право, як вказує позивач, у спадкодавиці ОСОБА_10, в звязку з прийняттям нею спадщини після смерті 11 листопада 2003 року її чоловіка ОСОБА_9

Таким чином нотаріус був позбавлений можливості вирішення цього питання, або у спосіб встановлений положеннями ст. 1300 ЦК України, або відмови у вчиненні нотаріальних дій відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про нотаріат», при наявності для цього підстав.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутня відмова нотаріуса в видачі відповідного свідоцтва позивачу, з належним обґрунтуванням та зазначення правових підстав, а значить така можливість звернення до нотаріуса не втрачена на даний час, посилання позивача на порушення його спадкових прав є безпідставними.

Отже оскільки, відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджено належними доказами, якими є відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги не підлягають задоволенню саме з цих підстав, а не в звязку з пропуском строку звернення до суду, як зазначив районний суд.

За такого, оскаржуване рішення районного суду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні в частині правових підстав відмови в задоволенні позову.

Крім того, враховуючи, що при предявлені позову позивачем не сплачено судовий збір з вимоги не майнового характеру, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з останнього слід стягнути на користь держави 114 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України , колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2013 року в частині зазначення правової підстави відмови в задоволенні позовних вимог змінити.

Відмовити ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5, Казанківської районної державної нотаріальної контори Миколаївської області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом в звязку з непідтвердженістю належними доказами, якими є відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, відсутності умов для одержання позивачем ОСОБА_7 в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,6 га, яка розташована в межах території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області за кадастровим номером 4823684200:03:000:0022 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10, померлої 8 грудня 2003 року.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча

Судді: