Рішення № 47575784, 29.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/4036/13-ц

Номер провадження: 22-ц/784/516/15 29.07.2015 29.07.2015 29.07.2015

Провадження №22-ц/784/516/15

Провадження № 22ц/784/516/15 Головуючий у 1-ї інстанції Батченко О.В.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Локтіонової О.В., Колосовського С.Ю.,

при секретарі: Горенко Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_4

на рішення та додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2014 року та 24 грудня 2014 року

за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_4

про виділ частки із майна, що є у спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про виділ у натурі належної йому ? частки із квартири АДРЕСА_1, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Позивач посилався на те, що спірною квартирою користується тільки відповідач, який перешкоджає йому в здійснені такого права, а тому він звернувся на адресу відповідача з листом про поділ спільного майна між співвласниками у натурі, на що відповіді не отримав.

Рішенням та додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2014 року і 26 грудня 2014 року позов задоволено, ухвалено про поділ у натурі квартири АДРЕСА_1 за першим варіантом висновку експерта, за яким ОСОБА_2 виділено: житлові кімнати літ. 5 площею 13,3кв.м. і літ. 4 площею 20,6кв.м., коридор площею 8,8кв.м., із визнанням за ним права власності на 55/100 частин квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4 виділено: житлову кімнату літ.6 площею 22,1кв.м. і кухню літ. 2 площею 12,9кв.м., із визнанням за ним права власності на 45/100 частин квартири АДРЕСА_1. Також зобов'язано ОСОБА_2 виконати роботи з переобладнання квартири вартістю 800 грн. 00 коп., та з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто 18 505 грн. 00 коп. грошової компенсації. Розподілені судові витрати.

В апеляційних скаргах відповідач ОСОБА_4 просить скасувати рішення та додаткове рішення суду і повернути справу до суду першій інстанції на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню із наступних підстав.

При вирішенні справи, судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, кожному по ? частині, та розташована на першому поверсі будинку, має два окремих виходи на вулицю і складається із: трьох кімнат площами 22,1кв.м., 13,3кв.м. та 20,6кв.м., кухні площею 12,9кв.м. і коридору площею 8,8кв.м. (т.1 а.с.32-34).

Квартира АДРЕСА_1 має статус жилого приміщення та у відповідності до статей 8, 150, 189 ЖК України не переведена до нежилого фонду.

В той же час, квартирою як офісним приміщенням користується відповідач, який перешкоджає позивачу ОСОБА_2 в здійснені такого права власності, так як його оспорює (т.1 а.с.35-36, 49-53, 131-132, 154, 236-237,240-241, 265-266).

Установивши такі факти, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що виділ частки ОСОБА_2 в натурі із квартири є можливим шляхом її реального поділу як жилого приміщення (т.1 а.с.59-76, 83-85).

Такі висновки суду узгоджуються і з нормами матеріального права.

Так, зі змісту частини 3 статті 358 ЦК України убачається, що кожний із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Статтями 364, 367 ЦК України передбачається, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, яке може бути також поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

На відміну від виділу, за яким право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності, у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Оскільки спір по цивільній справі виник між сторонами, які є двома учасниками спільної часткової власності, то при виділу у натурі частки одного із співвласників право спільної часткової власності припиняється не тільки для того, хто бажає виділу, а і для того, хто залишається зі своєю часткою, яка визначається також в натурі, а тому такі правовідносини сторін регулюються нормою статті 367 ЦК України, та стосуються реального поділу, внаслідок якого право спільної часткової власності припиняється.

За такого, доводи апелянта щодо безпідставності розгляду судом позову про виділ частки співвласника шляхом поділу спільного майна є помилковим тлумаченням діючого законодавства.

За роз'ясненнями, викладеним у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» №5 від 12 червня 2009 року слідує, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Окрім цього, відповідно роз'яснень, викладених в пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

Такий порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55.

Згідно з пунктами 1.2,2.1,2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Відповідно до п.1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку,погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку, квартирі, не допускається.

У пунктах 6,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК УРСР, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК УРСР ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку або іншого жилого приміщення приватного житлового фонду, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, він проводиться при наявності дозволу на ці роботи (ст. 152 ЖК УРСР).

По справі судом першої інстанції проведено судову будівельно-технічну експертизу №125-085 від 5 листопада 2012 року, за висновком якої експертом запропоновано два варіанти поділу спірної квартири. Обидва запропоновані експертом варіанти поділу передбачають відступлення від розміру ідеальних часток сторін з нарахуванням відповідної компенсації за відступлення від частки співвласника.

Так, за першим варіантом експертизи у власність одному із співвласників у квартирі АДРЕСА_1 пропонується виділити: жилу кімнату літ.6 площею 22,1кв.м. і кухню літ. 2 площею 12,9кв.м., а всього загальною площею 35кв.м. і жилою площею 22,1кв.м., що складає 45/100 частин квартири; а іншому: жилі кімнати літ. 5 площею 13,3кв.м. і літ. 4 площею 20,6кв.м., коридор площею 8,8кв.м., а всього загальною площею 42,7кв.м. і жилою 33,9кв.м., що складає 55/100 частин спірної квартири. Входи у квартиру в частинах, що виділяють, пропонується залишити через ті ж самі, що існують на час поділу, а саме: з боку внутрішньодворової території, та з боку АДРЕСА_2. Для ізоляції частин квартири, що виділяються, необхідно провести роботи по їх переобладнанню шляхом закладення дверного отвору із оздобленням з приміщення літ. 1-2 в приміщення літ. 1-3, вартістю 800 грн. 00 коп.. У зв'язку з розходженням від ідеальних часток в 3,85кв.м., другий співвласник повинен сплатити на користь першого грошову компенсацію в розмірі 18 505 грн. 00 коп..

Вказаний варіант приближений до ідеальних часток, передбачає переобладнання для ізоляції окремих частин квартири невеликою вартістю, залишає входи в її окремі частини в тому вигляді, якому вони існують на час розгляду справи, а також сплату грошової компенсації в більшому розмірі, ніж передбачає другій варіант.

В той же час, даний варіант не відповідає ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки», ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», так як не передбачає розподілу трьохкімнатної квартири №10 на дві ізольовані (т.2 а.с.53).

За другим варіантом експертизи у власність одному із співвласників у квартирі АДРЕСА_1 пропонується виділити: жилі кімнати літ.6 площею 22,1кв.м. і літ. 5 площею 13,3кв.м., а всього загальною площею 35,4кв.м. і жилою площею 35,4кв.м., що складає 46/100 частин квартири; а у власність іншому: жилу кімнату літ. 4 площею 20,6кв.м., коридор площею 8,8кв.м. і кухню літ. 2 площею 12,9кв.м., а всього загальною площею 42,3кв.м. і жилою 20,6кв.м., що складає 54/100 частин тієї же квартири. Даний варіант передбачає залишення для одного власника двох входів до його частини квартири, а саме, тих, що існують, а для іншого облаштування нового окремого входу. Також для ізоляції частин квартири, що виділяються, необхідно провести роботи по їх переобладнанню шляхом закладення дверного отвору із оздобленням з приміщення літ. 1-4 в приміщення літ. 1-5, з приміщення літ. 2 в приміщення літ. 6, вартістю 1600 грн. 00 коп.; пробити дверний отвір з встановленням дверей у віконному отворі, якій існує в капітальній стіні в приміщенні літ. 1-6, вартістю 2000 грн.; пробити дверний отвір у перегородці з приміщення літ.6 в приміщення літ. 5, вартістю 1500 грн., а всього робіт на суму 5 100 грн. 00 коп.. У зв'язку з розходженням від ідеальних часток в 3,45кв.м., другий співвласник повинен сплатити на користь першого грошову компенсацію в розмірі 14 804 грн. 00 коп..

Зазначений варіант також приближений до ідеальних часток, але передбачає меншу суму компенсацію за відступлення від рівності часток. В той же час, він передбачає переобладнання для ізоляції окремих частин квартири більшою вартістю та обсягом, з додатковими затратами на облаштування входу до однієї із ізольованих частин квартири.

Не відповідає другий варіант ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки», ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», так як також не передбачає розподілу трьохкімнатної квартири №10 на дві ізольовані та пропонує втручання в несучу конструкцію будинку у вигляді облаштування із віконного отвору дверного (т.2 а.с.53).

Таким чином, усі запропоновані експертом МРТПП варіанти поділу квартири розглянуті компетентним органом, який не надав згоду на майбутні переобладнання за кожним із варіантів з наданням відповідних висновків, так як вони не відповідають вимогам ДБН і не передбачають планувальну можливість поділу однієї трьохкімнатної квартири на дві ізольовані. В той же час, надав пропозицію розробити інші варіанти на основі другого варіанту проведеної експертизи.

Отже, обравши перший варіант поділу квартири, суд першій інстанції помилково вважав, що він відповідає вимогам, які пред'являються для окремих ізольованих жилих приміщень, та передбачені пунктами 1.2,2.1,2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, пунктом 1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, та ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки», і ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт».

Отже, висновок суду про можливість поділу квартири в натурі за першим варіантом на підставі поданого позову є невірним.

В той же час, відсутня можливість проведення поділу і за другим варіантом експертизи, який також не відповідає вищезазначеним матеріальним нормам.

При цьому, колегія суддів враховує, що в обох двох варіантах експертизи відсутній висновок з приводу облаштування інженерних комунікацій та їх компенсація одному із співвласників при виділі іншого.

За такого, колегією суддів сторонам надавалося право на проведення додаткової експертизи, але при її призначенні, відповідач ухилився від оплати таких витрат, а позивач не побажав їх сплатити.

Таким чином, на розгляд суду не надано будь-якого іншого варіанту реального поділу та виділу, якій би відповідав вищезазначеним вимогам.

За такого, керуючись п.п.1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції та додаткове рішення, яке є його складовою, скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позову відмовити, що у подальшому не позбавляє сторін права на повторне звернення до суду із зазначеними вимогами при наявності інших варіантів поділу.

Щодо посилань апелянта стосовно відсутності правовстановлюючого документу на спірне майно, то вони є помилковими, так як договір на придбання майна укладено у відповідності до діючого на той час законодавства, а реєстрація прав власності проведена державним реєстратором, який здійснював таку діяльність, - МБТІ з внесенням даних до державного реєстру прав власності (а.с.32-33), що не вимагає на сьогоднішній час від власників спірного майна перенесення таких даних до утвореного нового виду реєстру.

На підставі статті 88 ЦПК України, з врахуванням ціни позову та раніш проведеної оплати позивачем судового збору при його подачі, з останнього слід додатково стягнути 651 грн. 68 коп. судового збору на користь держави.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення та додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2014 року і 26 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 651 грн. 68 коп. судового збору на користь держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді