Ухвала суду № 47547396, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/51666/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Калашнікової О.В.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві з позовом про визнання дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 року протиправними; скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 року; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Софіт-Люкс» (Покупець) та фірмою «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD» (КНР) (продавець) було укладено Контракт № SEL11 від 17.03.2011 року (далі - Контракт № SEL11), згідно з яким, продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (світлотехніка) за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджених сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.

З метою митного оформлення товару, поставленого NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD на адресу позивача на суму 62255,50 дол. США (512635,05 грн.) на виконання вказаного контракту, позивач подав до митного органу електронну митну декларацію № 100270000/2013/076062 від 05.11.2013 року з документами щодо здійснення поставки товару. Митна вартість була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На вимогу митного органу надати додаткові документи відповідач надіслав відповідачу лист № 05-11-13/4 від 05.11.2013 року, де зазначив, що усі витребувані документи вже подані разом із митною декларацією.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № 100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 року та за наслідками цього, оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01901.

Згідно вказаного рішення, заявлену позивачем митну вартість товару було скориговано до 4,20 дол. США/кг.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем був наданий комплект обов'язкових документів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: митну декларацію № 100270000/2013/076062 від 05.11.2013 року, контракт № SEL11 від 17.03.2011 року; інвойс EX13UA6232 від 18.09.2013 року; прайс-лист від виробника Б/Н від 18.09.2013 року; довідку про транспортні витрати Б/Н від 28.10.2013 року, додаткові угоди № 2 від 12.10.2011 року, № 11 від 19.07.2013 року; договір про транспортно-експедиційні послуги 08/01/2103 від 08.01.2013 року; інвойс за транспортно-експедиційні послуги НК1167 від 30.10.2013 року; СМR 1786 від 04.11.2013 року; коносамент ZENNLAQB338331 від 24.09.2013 року; пакувальний лист ЕХ13UА6232-5 від 18.09.2013 року; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-5535/1 від 31.10.2013 року; калькуляцію від виробника від 18.09.2013 року

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відповідність зазначених документів вимогам чинного законодавства, що підтверджує заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому, такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а ч. 6 ст. 54 МК України, передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав, передбачених цією частиною.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Митниця не довела, що надані декларантом документи містять розбіжності.

Відповідач посилався на те, що в поданих ТОВ «Софіт-Люкс» до митного оформлення документах разом з митною декларацією виявлено розбіжності та неповні відомості, що, на думку відповідача, унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості, а саме:

- поставка здійснюється на умовах FOB Ningbo. За даними коносаменту від 24.09.2013 №ZENNLAQB338331, фрахт переплачений. Для здійснення підтвердження транспортних витрат ТОВ «Софіт-Люкс» надало довідку про транспортні витрати підприємства «HD Logistic Manadgment Ltd» (Канада). Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу декларантом не надано відповідні банківські платіжні документи;

- пунктом 2.1. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 08.01.2013 №08/01/2013, передбачено що «HD Logistic Manadgment Ltd» (Канада) організовує перевезення і здійснює транспортне обслуговування перевезень вантажів ТОВ «Софіт-Люкс» за заявками, які декларант не надав;

- у наданому експертному висновку Житомирської ТПП від 31.10.2013 №В-5535/1 не зазначені конкретні джерела інформації, що не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації згідно пункту 5 статті 54 Митного кодексу України. Тому вказаний документ носить виключно інформаційний характер;

- у наданому прайс-листі виробника «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD» не зазначено одиницю виміру товару, термін дії, також зазначено асортимент та ціну товару що стосується конкретної поставки;

- надана виписка з бухгалтерської документації дублює дані, що вже є у розпорядженні органу доходів і зборів та не розкриває суму платежів, що були здійснені або повинні бути здійснені на користь «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD». Крім того, документи в якості виписки з бухгалтерської документації не відображають додавання інших складових митної вартості товарів, у тому числі на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України. Отже, надана виписка з бухгалтерської документації не може бути підставою для визнання заявленої митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги такі твердження митного органу з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4.8 Контракту №SEL11, якщо не буде домовлено інше, базисом поставки є СІР Kiev або FOB Ningbo.

Згідно з інвойсом від 18.09.2013 №EX13UA6232 поставка здійснюється на умовах FOB Ningbo та загальна вартість поставки складає 62 255,50 дол. США.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2000, термін FOB «франко-борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Умовами Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс передбачено наступне: А.4 «Поставка» Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту, А. 6 «Розподіл витрат» продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: - нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; - сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Таким чином, відповідно до умов Контракту №SEL11, позивач не ніс витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження і перевалку товару, тому доводи відповідача про не надання банківських платіжних документів щодо оплати транспортування товару є безпідставними.

Щодо ненадання позивачем заявок, передбачених пунктом 2.1. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 08.01.2013 №08/01/2013, суд зазначає, що відповідно до умов Контракту №SEL11, відповідач не оплачував вартість транспортування товару від постачальника до порту Одеса, Україна. Таким чином, вартість транспортування не впливає на визначення митної вартості імпортованого товару, а тому надання заявок на транспортування є необов'язковим.

Стосовно зауважень відповідача до наданої позивачем виписки з бухгалтерської документації, суд зазначає, що надання такої документації відповідно до положень Митного кодексу України не є обов'язковим. Крім того, відсутність у ній деталізації суми платежів не може бути підставою для неприйняття задекларованої митної вартості товару.

Необґрунтованими також є посилання відповідача на відсутність у наданому прайс-листі виробника «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD» одиниць виміру товару, терміну дії, а також зазначення асортименту та ціни товару, що стосується конкретної поставки, оскільки таких вимог до прайс-листів законом не встановлено. Крім того, відповідачем не доведено впливу відсутності такої інформації на митну вартість імпортованого товару.

Щодо зауважень відповідача до змісту експертного висновку Житомирської ТПП від 31.10.2013 №В-5535/1, а саме: не зазначення конкретних джерел інформації, що, на думку відповідача, не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації, суд зазначає, що частиною 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Таким чином, зауваження відповідача до вказаного експертного висновку не можуть бути взяті до уваги.

Подання митному органу для митного оформлення товару прайс-листів виробника, експортних декларацій продавця, висновків експертних організацій відповідно Митного кодексу України не є обов'язковим. Такі документи в якості додаткових надаються у випадку необхідності підтвердження відомостей про митну вартість товару, що містяться в основних доданих до декларації документах, достовірність яких викликає сумнів у митного органу.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо способу, яким здійснено коригування та відомості про декларації, які при цьому використовувались. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення. Ненадання позивачем додатково витребуваних митним органом документів також не є достатньою підставою для коригування заявленої митної вартості, оскільки відповідач витребував у позивача додаткові документи за відсутності жодних обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всі складові якої позивачем достеменно підтверджено під час подання ЕМД.

Отже, визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання дій при прийнятті такого рішення протиправними та скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків у частині задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: