Ухвала суду № 47547394, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/47921/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Калашнікової О.В.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014 року у справі за позовом Компанії "Valton Іnteгnatіоnаl Іnс." до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Державна податкова служба України, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, про визнання дій протиправними та скасування пункту наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Компанія «Valton International Inc.» звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання дій протиправними та скасування пункту наказу.

Позивач вважає, що відповідач протиправно застосував до нього спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України на підставі пункту 25 Переліку іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - Додатку до наказу Міністерства економіки України від 24.09.2010 № 1226.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014 року, позов задоволено. Визнано протравними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо застосування до Компанії «Valton International Inc.» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України на підставі п.25 Переліку іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України Додатку до наказу Міністерства економіки України від 24.09.2010 №1226. Визнано протиправним та скасовано п.25 Переліку іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території - Додатку до наказу Міністерства економіки України від 24.09.2010 №1226 (із змінами внесеними згідно наказу Міністерства економіки України від 27.12.2010 №1622), яким до переліку включено Компанію «Valton International Inc.» (8356, Rue laberre, H4P 2Е7 Montreal, Quebec, Canada; 8356, Pye Лабере, Н4Р, 2Е7 Монреаль, Квебек, Канада).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Міністерства економіки України № 1226 від 24.09.2010 року на підставі подання ДПА України за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по розрахунках з компанією ТОВ «ВІВ Капітал» в сумі 6800 Євро до Компанії «Valton International Inc.» застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Підставою для застосування спеціальної санкції слугував акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 9992/22-2/36460779 від 14.07.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІВ Капітал» з питань дотримання валютного законодавства з фірмою-нерезидентом «Valton International Inc.» по експортному контракту № 23-11 від 23.11.2009 року за період з 27.11.2009 року по 12.07.2010 року», яким встановлено, що ТОВ «ВІВ Капітал» має прострочену дебіторську заборгованість по експортному контракту № 23-11 від 23.11.2009 року з нерезидентом Компанією «Valton International Inc.» в сумі 6800 Євро (81791,52 грн.).

Позивач вважає неправомірним застосування щодо нього санкцій за заборгованість по розрахунках з компанією ТОВ «ВІВ Капітал» згідно експортного контракту № 23-11 від 23.11.2009 року, оскільки такий контракт він не укладав взагалі.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 14.10.2013 року, яке набрало законної сили 27.11.2013 року, у справі № 5011-6/16295-2012 за позовом Компанії «Valton International Inc.» до ТОВ «ВІВ Капітал», третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, було встановлено, що контракт № 23-11 від 23.11.2009 року не був підписаний представником позивача, а сторінка з його підписом виготовлена шляхом монтажу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування відповідачем санкцій до Компанії «Valton International Inc.».

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

За змістом частина 3, 4 статті 217 Господарського кодексу України за порушення суб'єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, які застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом.

Отже, санкція, застосована відповідачем у спірних правовідносинах, а саме індивідуальний режим ліцензування, є адміністративно-господарською санкцією.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, застосування адміністративно-господарських санкцій має відбуватись з урахуванням правил, передбачених, зокрема, Господарським кодексом України.

Так, підстави господарсько-правової відповідальності встановлені статтею 218 Господарського кодексу України, у частині 1 якої зазначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Колегія суддів вважає, що факт правопорушення, а саме несплата коштів згідно експортного контракту № 23-11 від 23.11.2009 року відсутній, оскільки, як встановлено, такий контракт позивач не підписував взагалі.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки до нього від ДПА України надійшло належним чином оформлене подання про застосування санкцій, то у нього не було підстав для незастосування санкцій.

Такі доводи не можна визнати обґрунтованими, оскільки, з урахуванням статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та статті 218 Господарського кодексу України, підставою для застосування санкцій є саме правопорушення, а не наявність відповідного подання.

Крім того, подання ДПА України не містило інформації, достатньої для висновку про наявність порушення.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Направлене відповідачу подання ДПА України не містило достатніх даних для обґрунтованого висновку про вчинене позивачем правопорушення у сфері господарювання, що підтверджується тим фактом, що контракт № 23-11 від 23.11.2009 року позивачем взагалі не підписувався.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.4 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Положення) подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію. У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати.

Якщо в отриманих поданнях зазначену інформацію повністю не відображено та відсутня в них інформація не перебуває в розпорядженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, то Міністерство економічного розвитку і торгівлі України робить запит до ініціатора подання або до інших органів державного управління та валютного контролю, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

У разі наявності в Міністерстві інших матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких пропонується застосувати (скасувати, змінити вид, тимчасового зупинення дії) санкції, то ці матеріали долучаються до матеріалів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) санкцій і розглядаються разом з поданням при прийнятті остаточного рішення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що Міністерство, як орган, уповноважений вирішувати питання щодо застосування санкції, у разі недостатності у поданні ДПА необхідної інформації робить запит щодо уточнення інформації після чого приймається остаточне рішення.

Проте, у спірних правовідносинах Міністерство застосувало санкції необґрунтовано, не маючи достатньо інформації щодо наявності порушення.

Колегія суддів дійшла висновку, що встановлені у цій справі обставини свідчать, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України на підставі п. 25 Додатку до наказу Міністерства економіки України № 1226 від 24.09.2010 року.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: