Ухвала суду № 47547402, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/62874/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Калашнікової О.В.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про зобов'язання відповідача виконати вимогу позивача від 11.02.2013 № 14/132 на загальну суму 1 088 822,14 грн., шляхом визначеним у вимозі:

- відшкодувати порушення щодо недоотримання підприємством доходів внаслідок фактичного надання послуг з водопостачання та водовідведення споживачам (населенню), що сплатили кошти на рахунок КП «Комунальник» Криничанського району, яким фактично послуги не надавалися при відсутності в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості перед КП «Комунальник» у період січня - вересня 2012 року в сумі 11 278,32 грн. шляхом відображення в обліку дебіторської заборгованості перед КП «Комунальник» та подальшого стягнення коштів;

- відшкодувати недоотримання доходів фізичними особами в сумі 34710,90 грн. внаслідок затвердження посадових окладів у штатних розписах та нарахування заробітної плати працівникам без дотримання коефіцієнтів співвідношень розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівних працівників, професіоналів, фахівців до мінімальної тарифної ставки 1 розряду робітника основного виробництва, встановлених у колективному договорі, шляхом донарахування та виплати;

- відшкодувати недоотримання доходів працівників внаслідок заниження посадових окладів через зайво нараховану та виплачену надбавку різниці в посадових окладах в сумі 37906 грн. 19 коп. шляхом донарахування та виплати;

- відшкодувати зайво нараховані і виплачені заробітну плату, та заохочення на загальну суму 95 352,62 грн., внаслідок недоотримання нормативно - правових актів, в т.ч. за рахунок осіб винних у прийнятті наказів про виплату надбавок та премій, які суперечать вимогам наведених нормативних документів, та виконання яких призвело до зайвого витрачення коштів;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 36 110,04 грн. шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів;

- надати розрахунки до Управління праці та соціального захисту населення м. Павлоград про відшкодування витрат в сумі 5 390,17 грн. В іншому випадку відшкодувати порушення за рахунок осіб, що допустили порушення в порядку та розмірах встановлених законодавством;

- відшкодувати порушення щодо недоотримання підприємством коштів в сумі 832 073,90 грн., що виникло внаслідок не проведення претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості, в т.ч. шляхом стягнення з винних осіб шкоди у порядку та розмірах встановлених законодавством;

- провести службове розслідування для встановлення причин втрати активів (векселів) на суму 36000 грн., визначити винну особу, що допустила втрату, та відшкодувати шкоду в порядку та розмірах встановлених законодавством.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача виконати вимогу позивача від 11.02.2013 року № 14/132 в частині:

- донарахування та виплати фізичним особам недоотриманої заробітної плати в сумі 34 710,90 грн.;

- в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130, 133, 136 КЗпП України, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у зайвому нарахуванні заробітної плати та заохочень на загальну суму 95 352,62 грн. внаслідок недотримання нормативно - правових актів;

- провести перерахунок щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 36 110,04 грн.;

- провести службове розслідування для встановлення причин втрати активів на суму 36 000 грн., визначити винну особу, що допустила втрату, та відшкодувати шкоду в порядку та розмірах встановлених законодавством.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130, 133, 136 КЗпП України, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у зайвому нарахуванні заробітної плати та заохочень на загальну суму 95352,62 грн. внаслідок недотримання нормативно-правових актів, та проведення перерахунку щодо сум єдиного соціального внеску та повернення зайво сплачених коштів в сумі 36 110,04 грн. В задоволенні позовних вимог в названій частині відмовлено. В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2011 року по 01.11.2012 року та складено акт від 22.01.2013 року №710-26/3, на підставі якого відповідачу направлено лист-вимогу від 11.02.2013 року № 14/32 про усунення порушень, виявлених ревізією.

11.02.2013 року позивачем було сформовано вимогу № 14/132 про усунення виявлених порушень законодавства. Ревізією встановлено та зобов'язано відповідача здійснити, зокрема, наступне:

- Ревізією встановлено недоотримання доходів фізичними особами в сумі 34 710,90 грн. внаслідок затвердження посадових окладів у штатних розписах та нарахування заробітної плати працівникам без дотримання коефіцієнтів співвідношень розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівних працівників, професіоналів, фахівців до мінімальної тарифної ставки 1 розряду робітника основного виробництва, встановлених у колективному договорі, що є порушенням п. 3.5 Розділу III Галузевої угоди на 2011 - 2012 pp. в частині встановлення схеми посадових окладів не нижче від розмірів і норм, передбачених даною угодою, в зв'язку з чим:

- відповідача зобов'язано провести донарахування та виплатити фізичним особам недоотриману заробітну плату у сумі 34 710,90 грн.;

- ревізією встановлено порушення п.2.3 Положення про преміювання керівників, спеціалістів та службовців КП «Павлоградводоканала», п.15 постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 року № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)», яка діє на підставі постанови Верховної ради України від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу PCP», внаслідок чого працівникам підприємства зайво нараховано і виплачено заробітну плату та заохочення на загальну суму 95 352,62 грн., у зв'язку з чим:

- відповідача зобов'язано в порядку та розмірах, встановлених ст. 130, 133, 136 КЗпП України, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у прийнятті наказів про виплату надбавок та премій, які суперечать вимогам наведених нормативних документів, та виконання яких призвело до зайвого витрачання коштів;

- в ході ревізії встановлено, що в порушення ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальні страхування» від 08.07.2010 року № 2464- VI, п.1 ст. З, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємством проведено нарахування та сплату єдиного соціального внеску на зайво сплачену зарплату у сумі 36 110,04 грн. у зв'язку з чим:

- підприємство зобов'язано провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти в сумі 36 110,04 грн. шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів;

- ревізією встановлено втрату активів (векселів) на суму 36000 грн., чим порушено вимоги п. 18 П(С) БО 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.2009 року № 87, п.п. 1.2, 6.3 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року, у зв'язку з чим:

- відповідача зобов'язано провести службове розслідування для встановлення причин втрати активів (векселів), визначити винну особу, що допустила втрату, та відшкодувати шкоду в порядку та розмірах встановлених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області відхилити, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: