Постанова № 47544244, 22.07.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015 року Справа № 904/75/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Зінченко Г.В. представник, довіреність №432 від 06.03.13

від відповідача: Ковріга О.І. представник, довіреність №б/н від 20.03.15

від третьої особи: Гришин М.А. розпорядник майна, свідоцтво №874 від 23.05.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015р. у справі №904/75/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна", м.Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Металобази комекс", м.Луганськ

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4572680,35 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4572680,35 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 року = 15,760382 грн. становить 72067189,08 грн., у тому числі: простроченої заборгованості по кредиту - 3900249,47 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 року = 15,760382 грн. становить 61469421,54 грн.; строкової заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.11.2014 по 14.12.2014 року (включно) - 24918,26 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 року = 15,760382 грн. становить 392721,30 грн.; простроченої заборгованості по сплаті процентів станом на 15.12.2014 року - 172059,38 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 року = 15,760382 грн. становить 2711721,56 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05.05.2014 по 15.12.2014 року (включно) - 9540,43 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 року = 15,760382 грн. становить 150360,82 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 05.05.2014 по 15.12.2014 року (включно) - 281480,34 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 року = 15,760382 грн. становить 4436237,68 грн.; трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за період з 05.05.2014 року по 15.12.2014 року (включно) - 1096,82 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 року = 15,760382 грн. становить 17286,30 грн.; трьох процентів річних за прострочення повернення кредиту за з 05.05.2014 по 15.12.2014 року (включно) - 32488,35 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014 року = 15,760382 грн. становить 512028,81 грн.; штрафних/договірних санкцій, передбачених Кредитним договором, - 150847,30 доларів США, що за офіційний курсом долара США до гривні на 15.12.2014 року = 15,760382 грн. становить 2377411,07 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015р. у справі №904/75/15 (суддя Ліпинський О.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки умовами п.7.1. Договору поруки №4/11В-П-1 від 25.03.2011р. сторони фактично встановили певний період у часі (строк), зі спливом якого пов'язано припинення дії поруки, при цьому, початок перебігу даного строку сторони визначили настання певної події (підписання договору та скріплення його печатками сторін), що відповідає вимогам статті 253 Цивільного кодексу України, а закінчення строку - відповідною календарною датою (31.08.2014р. включно). Тому, в силу вимог частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, в поєднанні з умовами п.7.1. Договору поруки №4/11В-П-1 від 25.03.2011р., порука надана відповідачем за цим договором є припиненою, починаючи з 01.09.2014р.

Позивач - ПАТ "ВТБ Банк", не погодившись з означеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції безпідставним та необґрунтованим, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015р. у справі №904/75/15 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог, позивач звертає увагу суду, що умова Договору поруки про дію договору поруки до 31.08.2014р. або припинення основного зобов'язання - не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки, оскільки термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Позивач вважає, що при укладенні Договору поруки сторони ототожнили поняття "строк дії договору поруки" та "строк дії поруки", оскільки зі змісту укладеного між сторонами договору поруки не вбачається інших строків діє поруки, ніж ті, що визначені сторонами у пункті 7.1. договору. При цьому, пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу. Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. За висновком апелянта, 31.08.2014р. настав строк виконання зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, отже, саме із цієї дати суд визначає строк дії поруки. Апелянт зазначає, що вимогу відповідачу направлено 31.10.2014р., тим самим позивачем дотримано вимоги договору та положення чинного законодавства в цій частині, а тому порука не припинилася на момент звернення позивача до поручителя з вказаною вимогою.

ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" (відповідач) у відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до нього заперечує проти викладених вимог позивача, вважає, що наданий розрахунок про розмір позовних вимог з боку позивача не обґрунтований та не підтверджений наявними у справі доказами. Відповідач зазначає, що позичальник знаходиться в зоні проведення АТО та не має можливості з'явитися до суду з наданням відповідних доказів, а також, приймаючи до уваги значний розмір заборгованості та те, що відповідачем по справі є поручитель, який не має можливості надати будь-які документи за кредитними відносинами, що склалися між позивачем та позичальником, а позивач є зацікавленою особою, то й встановлення факту заборгованості та документального її підтвердження тільки на підставі наданого розрахунку неможливе. Щодо посилання скаржника на умови п.7.1. Договору поруки, яким передбачено таку подію як припинення забезпеченого порукою зобов'язання, то відповідач вказує, що зазначена умова не має відношення до встановленого строку поруки, а лише дублює положення частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідну, самостійну підставу для припинення поруки. Таким чином, з урахуванням наведених умов договору поруки №4/11В-П-1 від 25.03.2011р. та вимог частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, порука надана відповідачем за цим договором є припиненою, починаючи з 01.09.2014р. Тому відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем були заявлені клопотання про призначення у справі судової економічної (бухгалтерської) експертизи та про зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду іншої справи, пов'язаною із даною справою. Клопотання про призначення судової економічної (бухгалтерської) експертизи вмотивоване відповідачем тим, що для перевірки розрахунку заборгованості, а саме для вирахування штрафних санкцій по п. 4.3.10.11 та 4.3.10.3 кредитного договору №4/11В від 25.03.2011р. необхідні спеціальні знання у економічно-бухгалтерській галузі, проте суд, відповідач та третя особа не є фахівцями у цій сфері, а позивач є зацікавленою особою. Клопотання про зупинення провадження вмотивоване відповідачем посиланням на те, що 30.06.2015р. ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання договору поруки №4/11В-П-1 від 25.03.2011р., укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" припиненим. Вказує, що предметом цього позову ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" є чинність договору поруки, який є підставою для стягнення грошових коштів у даному судовому процесі. Вважає, що зважаючи на те, що з припиненням поруки припиняється суб'єктивне право кредитора на задоволення своїх вимог до поручителя, то у разі задоволення позову ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" та визнання судом договору поруки №4/11В-П-1 від 25.03.2011 р. припиненим, заявлені вимоги банку до поручителя підлягають відхиленню в повному обсязі. Вважає означену справу, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, пов'язаною із даною справою.

Третя особа - ТОВ "Металобази комекс" письмовий відзив на апеляційну скаргу не надала. В судовому засіданні прийняв участь арбітражний керуючий Гришин М.А., який підтвердив факт наявності заборгованості ТОВ "Металобази комекс" перед ПАТ "ВТБ Банк", що уторилась за кредитним договором № 4/11В від 25.03.2011р., та пояснив, що на теперішній час вимоги банка щодо стягнення цієї заборгованості були розглянуті та включені до реєстру кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Металобази комекс".

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, 25.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (надалі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металобази комекс" (надалі - третя особа, Позичальник) був укладений Кредитний договір №4/11В (Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк на умовах договору, зобов'язався надати Позичальнику кредит в сумі 5195249,47 доларів США, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит не пізніше 28.02.2013р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.

На виконання умов Кредитного договору, Банк надав Позивальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 5195249,47 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №10740 від 29.03.2011р. (а.с.151 т.1).

В подальшому сторонами Кредитного договору №4/11В від 25.03.2011р. були внесені зміни до його умов шляхом укладення низки додаткових договорів до нього: №1 від 24.11.2011р., №2 від 22.02.2012р., №3 від 18.05.2012р., №4 від 16.07.2012р., №5 від 28.12.2012р., №6 від 29.03.2013р., №7 від 17.07.2013р., №8 від 23.09.2013р.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору у останній редакції додаткового договору №8 від 23.09.2013р., Банк на умовах договору зобов'язався надати Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, розмір якого встановлюється за графіком відповідно до таблиці 1 до договору, та змінюється у період з 25.03.2011р. по 31.08.2014р. від суми 4785249,47 доларів США до 0,00 доларів США.

Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 31 серпня 2014 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

Згідно п.п. 2.1. та 2.2. Кредитного договору, надання кредиту здійснюється окремими траншами в безготівковій формі на підставі письмової заявки Позичальника про надання кредиту (траншу) за формою додатку 1 до договору в межах невикористаного ліміту кредитування, шляхом перерахування кредиту (траншу) на поточний рахунок Позичальника та в розмірі, зазначеному в заявці, за умови виконання Позичальником своїх зобов'язань належним чином та додержання всіх умов надання кредиту (траншу), визначених договором. Датою надання кредиту (траншу) є дата перерахування грошових коштів з рахунку, обліку/сплати кредиту, зазначеного в пункті 11.1. договору, на поточний рахунок позичальника, зазначений в заявці.

Пунктом 2.4. Кредитного договору з урахуванням змін, що були внесені Додатковим договором №8 від 23.09.2013р., передбачено, що Позичальник зобов'язався погасити заборгованість за кредитом відповідно до такого графіку:

- не пізніше 31 грудня 2012 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4770249,47 доларів США;

- не пізніше 31 січня 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4270249,47 доларів США;

- не пізніше 28 лютого 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4250249,47 доларів США;

- не пізніше 31 березня 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4230249,47 доларів США;

- не пізніше 30 квітня 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4210249,47 доларів США;

- не пізніше 31 травня 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4190249,47 доларів США;

- не пізніше 30 червня 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4170249,47 доларів США;

- не пізніше 31 липня 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4140249,47 доларів США;

- не пізніше 31 серпня 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4110249,47 доларів США;

- не пізніше 30 вересня 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4080249,47 доларів США;

- не пізніше 31 жовтня 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4050249,47 доларів США;

- не пізніше 30 листопада 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 4020249,47 доларів США;

- не пізніше 31 грудня 2013 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 3990249,47 доларів США;

- не пізніше 31 січня 2014 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 3960249,47 доларів США;

- не пізніше 28 лютого 2014 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 3930249,47 доларів США;

- не пізніше 31 березня 2014 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 3900249,47 доларів США;

- не пізніше 30 квітня 2014 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 3870249,47 доларів США;

- не пізніше 31 травня 2014 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 3840249,47 доларів США;

- не пізніше 30 червня 2014 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 3810249,47 доларів США;

- не пізніше 31 липня 2014 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 3780249,47 доларів США;

- не пізніше 31 серпня 2014 року - мінімальний розмір заборгованості за кредитом, що підлягає погашенню: сума, що перевищує 0,00 доларів США.

Таким чином, календарною датою 31.08.2014р. сторонами означеного кредитного договору визначено граничний строк виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів у повному обсязі.

З метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Металобази Комекс" (Позичальником) своїх зобов'язань за Кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна" (надалі - Поручитель, відповідач) був укладений Договір поруки № 4/11-В-П-1 від 25.03.2011р. (Договір поруки).

Пунктом 1.1. Договору поруки з урахуванням Договору №5 про внесення змін до договору поруки від 23.09.2011р. встановлено, що Поручитель поручається перед Банком за виконання/належне виконання Позичальником зобов'язань, зазначених в п. 1.2. Договору, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Згідно п. 1.2. Договору поруки з урахування Договору №5 про внесення змін до договору поруки від 23.09.2011р., відповідно до умов основного договору Банк надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, що складає 4785249,47 доларів США, а Позичальник зобов'язаний погасити боргові зобов'язання, а саме: повернути Банку кредит не пізніше 31 серпня 2014 року або в інший термін відповідно до умов основного договору, а також сплатити плату за кредит (в тому числі плату за користування кредитом в розмірі 11,5 % річних, починаючи з 01 вересня 2013 року, або в іншому розмірі, передбаченому основним договором, комісійні винагороди), договірні санкції, пеню та штрафи в порядку, терміни/строки та на умовах, визначених основним договором, відшкодувати збитки, а також здійснити будь-які інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов основного договору та чинного законодавства України (Основне зобов'язання).

Як вбачається зі змісту умов п. 7.1. Договору поруки, в редакції змін, внесених Договором № 5 про внесення змін до договору поруки від 23.09.2013 року (а.с. 126 том 1), цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін та діє до 31 серпня 2014 року включно або до припинення Основного зобов'язання.

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. Договору поруки з урахуванням змін, що були внесені Договором №5 про внесення змін до договору поруки від 23.09.2011р., у разі порушення Позичальником Основного зобов'язання, визначеного Основним договором, Банк має право звернутися до Поручителя з письмовою вимогою про необхідність виконання/належного виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково, в порядку, передбаченому пунктом 8.2. договору. У разі отримання письмової вимоги Банку, зазначеної в пункті 2.1. Договору, Поручитель зобов'язаний виконати основне зобов'язання в обсязі, строки/терміни, зазначені у вимозі.

31.10.2014р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 29.10.2014р. №8217/1-2 (а.с.148-150 т.1), в якій вимагав виконання порушеного Позичальником (третьою особою) зобов'язання та повернення всієї суми заборгованості за Кредитним договором, яка складала 4325945,41 доларів США, протягом 3 банківських днів від дати направлення листа.

У зв'язку з невиконанням зазначеної вище вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом та вимагає виконання відповідачем, як солідарним боржником забезпеченого порукою зобов'язання.

За твердженням позивача Позичальник (третя особа) зобов'язання за Кредитним договором не виконав, внаслідок чого, станом на 15.12.2014р. в нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 4572680,35 доларів США, у тому числі, прострочена заборгованість по кредиту - 3900249,47 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014р. = 15,760382 грн. становить 61469421,54 грн.; по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.11.2014 по 14.12.2014 року (включно) - 24918,26 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014р. = 15,760382 грн. становить 392721,30 грн.; по сплаті процентів станом на 15.12.2014р. - 172059,38 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 15.12.2014р. = 15,760382 грн. становить 2711721,56 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує на припинення договору поруки та на недоведеність належними доказами та розрахунками заборгованості третьої особи (позичальника).

Причиною спору у даній справі є питання наявності у відповідача обов'язку, як поручителя за зобов'язаннями третьої особи, що виникли з кредитного договору, сплатити позивачеві заборгованість цього позичальника.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1 і 2 статті 554 Цивільного кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Положення §3 "Порука" Цивільного кодексу України не містять визначення поняття "строку дії поруки" та порядку обчислення перебігу такого строку.

Згідно частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Стаття 253 Цивільного кодексу України встановлює, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стаття 254 Цивільного кодексу України визначає порядок обчислення закінчення строку.

Так, згідно з частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України, строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Місцевий господарський суд виходив із того, що умовами зазначеного пункту 7.1 Договору поруки сторони фактично встановили, певний період у часі (строк), із спливом якого, пов'язано припинення дії поруки. При цьому, початок перебігу даного строку, сторони визначили настання певної події (підписання договору та скріплення його печатками сторін), що відповідає вимогам статті 253 Цивільного кодексу України, а закінчення строку, відповідною календарною датою (31.08.2014 року, включно), що відповідає вимогам статті 559 Цивільного кодексу України. Що стосується посилання в названому пункті договору на таку подію як припинення забезпеченого порукою зобов'язання, то зазначена умова не має відношення до встановлення строку поруки, а лише дублює положення частина 1 статті 559 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідну, самостійну підставу для припинення поруки.

Перевіривши доводи апеляційної скарги позивача про те, що у даному спорі. відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя повинен обраховуватись з дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є визначений кредитним договором строк - 31.08.2014р., колегія суддів відхиляє їх з наступних підстав.

Під виконанням сторонами основного зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав та обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Вищенаведені обставини вказують, що боржник (а відтак і поручитель) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 31.08.2014р., сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог.

Вищевказані правила частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договором, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказівка в умовах договору на певну календарну дату визначає строк дії договору поруки, а така умова як дія договору до повного виконання основного зобов'язання у поєднанні із конкретно визначеною календарною датою, яка є кінцевим строком дії договору, може застосовуватися сторонами лише для дострокового припинення дії договору поруки - у випадку повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором до дати спливу строку дії договору поруки, тобто як самостійна підстава для припинення поруки (частина 1 статті 559 Цивільного кодексу України).

Відтак, у відповідності до обраних сторонами умов в п. 7.1 договору поруки в його останній редакції, їх слід розуміти таким чином, що припинення поруки настає або у разі повного виконання основного зобов'язання боржником - до спливу строку дії договору поруки, або внаслідок спливу строку дії договору поруки - в його останній день, тобто за правилом, яка із цих двох подій настане раніше.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутися із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред'явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов'язання.

Таким чином, обумовлюючи в договорі поруки строк її дії, позивач, як кредитор, мав передбачати, що у разі порушення боржником своїх зобов'язань, він має встигнути звернутися до поручителя - відповідача з вимогою про виконання останнім обов'язку за договором поруки, у тому числі в примусовому порядку.

Отже, звернення до суду після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

У даній справі судом встановлено, що третя особа - боржник (Позичальник) зобов'язався повернути кредит у строк до 31.08.2014р. і до цього строку сторони встановили дію договору поруки для відповідача, як поручителя.

Також судом встановлено, що із вимогою про виконання зобов'язань поручителя позивач звернувся до відповідача 31.10.2014р., тобто після спливу дії договору поруки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням наведених вище умов договору, та вимог частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, порука надана Відповідачем за договором № 4/11В-П-1 від 25.03.2011р. із наступними змінами - є припиненою, починаючи з 01.09.2014 року.

Зважаючи на те, що з припиненням поруки, припиняється суб'єктивне право кредитора на задоволення своїх вимог до поручителя, немає підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, які складають розмір заборгованості третьої особи за означеним кредитним договором. Тому є вірним й висновок суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача та його клопотання про зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду господарськими судами інших пов'язаних із даною справ, а саме: справи №910/16943/15, що розглядається господарським судом міста Києва за позовом ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання договору поруки №4/11В-П-1 від 25.03.2011р. припиненим, то колегія суддів виходить із такого.

Згідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

У підпункті 3.16. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з постановами Вищого господарського суду № 3 від 16.01.2013, № 6 від 10.07.2014) викладено правову позицію про те, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Наявні в матеріалах даної справи докази: кредитний договір №4/11В від 25.03.2011р. та договір поруки №4/11В-П-1 від 25.03.2011р. із відповідними додатками та договорами про внесення змін, розрахунок заборгованості боржника, докази часткового виконання зобов'язань боржником, листування сторін з приводу виконання означених договорів дають можливість суду, відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховує колегія суддів також на те, що у спорі за вимогами кредитора до поручителя щодо виконання зобов'язань боржника обов'язково підлягає встановленню факт чинності на момент пред'явлення позову поруки, на якій ґрунтуються такі вимоги, тому з'ясування обставин, які впливають на оцінку правовідносин сторін за договором поруки, є прерогативою суду, до якого вже поданий такий позов.

Отже, оскільки у спорі, який розглядається у даній справі, суд може надати самостійну оцінку поданим сторонам доказам відносно виникнення, дії та припинення зобов'язань поруки, що виникли за означеним договором поруки, зупинення провадження у даній справі до звершення розгляду іншої справи, де також має вирішуватися питання про припинення договору поруки, але в межах окремого предмету спору, не є обов'язковим. Тому, колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні такого клопотанні відповідача слід відмовити.

Щодо встановлення судом юридично значимих фактів, які впливають на визначення розміру заборгованост та клопотання відповідача про призначення у даній справі судової економічної (бухгалтерської) експертизи з метою встановлення дійсного розміру заборгованості третьої особи (боржника), а відтак і відповідача (поручителя), то колегія суддів виходить із такого.

Розглядаючи заперечення відповідача щодо розміру заборгованості третьої особи (Позичальника) місцевий господарський суд виходив із того, що зі сторони відповідача були відсутні мотивовані заперечення з приводу правильності здійснених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум, останні не викликають сумнівів в правильності їх проведення, та не вимагають спеціальних знань, що виключає підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи для встановлення розміру заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила, що відповідач, як поручитель, в силу приписів частини 2 статті 555 Цивільного кодексу України має право висунути проти вимог позивача, як кредитора, заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Однак, враховуючи на висновок суду першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, про припинення дії договору поруки 31.08.2014р. включно, немає потреби у перевірці доводів апеляційної скарги відповідача у даній справі щодо необґрунтованості розрахунків позивача шляхом призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи. Тому, як вважає колегія суддів, необхідність у призначенні такої судової експертизи у даній справі відсутня, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання відповідача з цього приводу було відмовлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, і підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, немає. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015р. у справі №904/75/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 27.07.2015р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов