Рішення № 4753550, 14.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2009 р. Справа № 07/13-09

вх. № 333/5-07

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Тарасенко І.О.; відповідача - ОСОБА_1.;

розглянувши справу за позовом ТОВ "БПВКП "СВ", м. Харків

до ФОП ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 14378,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо - комерційне підприємство "СВ" просило стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (з урахуванням уточнень позовних вимог від 26.03.09 р., які були прийняті судом) 8306,00 грн. заборгованості, 2474,84 грн. штрафних санкцій та судові витрати по справі.

14.04.09 р. позивач надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з 8306,00 грн. заборгованості, 2474,84 грн. штрафних санкцій (1112,91 грн. штрафу, 1174,22 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 90,80 грн.) та судові витрати по справі.

Суд приймає вказані уточнення як такі, що подані відповідно до ст. 22 ГПК України

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 10.03.09 р., строк розгляду даної справи було продовжено в порядку ст. 69 ГПК України до 19.04.09 р.

У судовому засіданні 17.02.09 р. представник відповідача визнав позов у повному обсязі, проте письмового відзиву на позов не надав.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № 01/05/08 від 01.05.08 р. (а.с.11-13), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити запасні частини до транспортних засобів (товар), в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у накладних, а також інших товаросупровідних документах, що додаються до даного договору.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 15220,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № ХФ - 0002600 від 12.06.08 р. та № ХФ - 0002310 від 29.05.08 р. (а.с.14).

Відповідно до п. п. 6.1 вказаного договору, поставка за даним договором здійснюється на умовах попередньої оплати. Оплата за належну до поставки партію проводиться протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення рахунку. У випадку прострочки попередньої оплати постачальник залишає за собою право перегляду ціни на товар.

Позивачем не надано суду доказів здійснення відповідачем попередньої оплати та доказів виставлення рахунку відповідачу. Отже, сторони відступили від встановленого в п. 6.1 договору порядку та строків оплати відповідачем поставленого позивачем товару.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що за ініціативою постачальника оплата може також здійснюватись і на інших умовах, зокрема, протягом 14 календарних днів з моменту поставки певної партії товару.

Таким чином відповідачем повинен був здійснити оплату за поставлений згідно з вищевказаним накладними товар у строк до 27.06.08 р. та 13.06.08 р. відповідно.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином та сплатив позивачу лише 6914,10 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 8306,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 8306,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором № 01/05/08 від 01.05.08 р., за накладною № ХФ - 0002600 від 12.06.08 р. з 27.06.08 р. та за накладною № ХФ - 0002310 від 29.05.08 р. - з 13.06.08 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 8306,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п.8.2 вищевказаного договору, у випадку затримки оплати покупець на вимогу постачальника сплачує останньому 1% від неоплаченої у строк суми за кожен наступний день затримки але всього не більше 10% від неоплаченої у строк суми.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем до стягнення з відповідача штраф за своє правовою природою є пенею.

Відповідно до ст. 231 Господарського Кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені за прострочку платежу, встановлений у договорі за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем та враховуючи те, що відповідача визнано таким що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за накладною № ХФ - 0002600 від 12.06.08 р. з 27.06.08 р. та за накладною № ХФ - 0002310 від 29.05.08 р. - з 13.06.08 р., суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 59,52 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 90,80 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.97 р. № N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місця, а в середньому на місць; тому умовно слід вважати, що сума, за період з 1-го по 15-те число відповідного місяця, наприклад січня, індексується за період з урахуванням січня, а сума за період з 16-го по 31-е число вираховується з наступного місяця.

З огляду на викладене, перевіривши нарахування інфляційних позивачем, суд вважає за необхідне вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань задовольнити частково, в сумі 966,98 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, 549, 610, 611, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 624, ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. № НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо - комерційне підприємство "СВ" (вул. Плеханівська, 126/1, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 33478909, п/р 26004000003366 в АБ "Факторіал - Банк" м. Харкова, МФО 350482) 8306,00 грн. заборгованості, 966,98 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 90,80 грн., 59,52 грн. пені, 94,23 грн. державного мита та 103,14 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 1053,59 грн. пені та 207,24 грн. інфляційних нарахувань, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 21 квітня 2009 року.