Рішення № 4752089, 17.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.09 Справа№ 11/25

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.

По справі:

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія, м.Львів

Про стягнення заборгованості на суму 3220,00грн.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Болотський - предст. згідно доручення

Стороні, яка бере участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, зокрема право заявляти відвід.

Суть спору:

На розгляд господарського суду подано позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія” 3220,00грн. боргу, з яких 3000,00грн. складає сума основної заборгованості, 102,00грн. державного мита та 118,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.02.2009року.

В зв'язку із неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 17.03.2009року.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Позивач в судове засідання не з'явився хоча відповідно до ст. 64 ГПК України був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК суд вважає за можливе розглянути спір при відсутності позивача за наявними матеріалами що містяться у справі, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

 На підставі договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2008року позивачем надано відповідачу послуги по перевезенні вантажу за маршрутом м.Берегово Закарпатської області (вул.Б.Хмельницького, 163 „Консервний завод”) -м.Київ вагою 20тон. Вартість транспортних послуг визначена в умовах заявки і становить 4100,00грн. згідно рахунку-фактури № ПП-000819 від 24.10.2008року.

Надання послуг підтверджується товарно-транспортною накладною № 10ААА від 18 жовтня 2008року та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ПП-0000819 від 24.10.2008року.

Відповідно заявки від 17.10.2008року сторони визначили термін оплати: 10-14 днів після отримання комплекту оригіналів документів, таких як ТТН, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, акт (бою).

13.01.2009року відповідачем оплачено 1100,00грн.

З огляду на те, що решта обумовленої суми, що складає 3000,00грн. не сплачено, позивач звернувся до відповідача із претензією. Відповіді на претензію не поступило.

Таким чином, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, що складає 3000,00грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, суд вважає суму заборгованості підтвердженою матеріалами справи та такою що підлягає до задоволення.

Підставою виникнення господарських зобов'язань з перевезення вантажів є договір перевезення вантажу.

Господарським кодексом України передбачено укладення договору перевезення вантажу в письмовій формі.

Процес укладення цього договору супроводжує встановлений законодавством порядок документального оформлення перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Транспортні документи, які підтверджують укладення договорів перевезення вантажів прийнято називати перевізними документами.

Відповідно до ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення підтверджується складанням перевізного документа - транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Ці ж вимоги дублює ст. 307 Господарського кодексу України. Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Відповідно до одноразового договору -заявки від 17.10.2008року сторони обумовили термін оплати вартості перевезення, що складає 4100,00грн. на протязі 10-14 днів після отримання комплекту оригіналів документів, таких як ТТН, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, акт (бою).

Отже, після отримання відповідачем вищезазначених оригіналів документів у позивача виникло право вимоги оплати за надані послуги, а у Відповідача зобов'язання їх оплатити.

Відповідач позовні вимоги не заперечив, однак зволікання в оплаті пояснює важким фінансовим становищем підприємства.

З огляду на викладене вимоги позивача обґрунтовані та підтверджені представленими суду матеріалами.

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України:

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Cтягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія, м.Львів, вул. Кульпарківська, 93 (код ЄДРПОУ 34814953) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1) 3000,00грн. основного боргу, 102,00грн. державного мита та 118,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України

Суддя Сало І.А.