Рішення № 47515420, 28.07.2015, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9237/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Придніпровський районний суд м. Черкаси

В складі: головуючого судді Михальченко Ю.В.

при секретарях Терезюк С.А., Євтушенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

в с т а н о в и в :

08.06.2015 року ПАТ ВТБ Банк звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси із збільшеною позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 132-122/11.

Відповідно до Кредитного договору Позивач надав Позичальнику кредит в сумі 538 000,00 гривень, а Позичальник зобов'язався повернути кредит в строк до 30.08.2023 року або достроково у випадках, передбаченим Кредитним договором.

Згідно п. 3.3.1. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник прийняв зобов'язання сплачувати Позивачу 17,5 % відсотків річних. Розмір відсоткової ставки може змінюватись у випадках, передбачених п.п. 3.3.2.-3.3.3. Кредитного договору.

Згідно п.п. 3.4. Кредитного договору Позичальник зобов'язався погашати кредит та проценти за користування кредитом в порядку та строки згідно Графіку погашення, що є невід'ємним додатком до Кредитного договору.

Так, Позивач свій обов'язок по Кредитному договору щодо надання Позичальнику кредиту виконав, надавши Позичальнику одноразово кредит у повному розмірі - 538 000,00 гривень, що підтверджується Меморіальним ордером від 30.08.2011 року № 52604.

Однак, Позичальник, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, а саме:

●прострочив сплату кредиту за період з 29.03.2013 р. по 17.03.2015 р. в розмірі 89 666 грн, 64 коп.;

●прострочив сплату відсотків за користування кредитом за період з 29.03.2013 р. по 17.03.2015 р. в розмірі 187 646 грн. 05 коп.

Зважаючи на зазначені порушення Позичальником умов Кредитного договору, Позивач набув право вимоги до Позичальника, а у Позичальника згідно ст. 1050 ЦК України виникло зобов'язання достроково повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, виконати інші зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі.

Згідно з п.7.1 Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення Кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно з умовами Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,1% від суми прострочених зобов'язань.

В зв'язку із заборгованістю Позичальника по сплаті кредиту та процентів, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити суму кредиту та процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений Кредитним договором.

Таким чином, зважаючи на невиконання Позичальником умов Кредитного договору, Відповідач повинен сплатити Позивачу загальну суму заборгованості, що відповідно до Розрахунку заборгованості становить 831 799 гривень 05 копійок, з них:

●380 884 грн. 42 коп. - поточна заборгованість за кредитом;

●89 666 грн. 64 коп. - заборгованість за простроченим кредитом;

●21 082 грн. 87 коп. - інфляційні втрати (кредит);

●2 748 грн. 49 коп. - 3 відсотки річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту;

●187 646 грн. 05 коп. - сума простроченої заборгованості за відсотками;

●41 988 грн. 65 коп. - інфляційні втрати (відсотки);

●5 251 грн. 46 коп. - 3 відсотки річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення відсотків

●4 931 грн. 12 коп. - сума заборгованості за відсотками за період 28.02.2015 - 16.03.2015 рр.;

●97 599 грн. 35 коп. - пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою відсотків та кредиту в розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу;

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Позивачем за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 30 серпня 2011 року було укладено Іпотечний договір № 132-122/11-і. Предметом іпотеки за цим Іпотечним договором є нерухоме майно, а саме: - трикімнатна квартира, загальною площею 125,9 кв.м., житловою площею 71,1 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, та розташована на четвертому поверсі десятиповерхового цегляного будинку, що знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Калініна, 57 (п'ятдесят сім), квартира 13-14 (тринадцять-чотирнадцять), та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 2 ст. 589 ЦК України також встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1.3.1. Іпотечного договору встановлено, що заставодержатель має право за рахунок Предмету застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, комісійних винагород, неустойки, основної суми боргу, інших платежів, а також будь- якого збільшення цієї суми, передбаченого умовами Кредитного договору. При цьому сторони домовились, що іпотека розповсюджується на будь-яке збільшення Основного зобов'язання, в тому числі у випадку збільшення процентів за кредитом, змін графіку повернення кредиту та сплати процентів, зміни строків сплати процентів, основної суми боргу та інших платежів та не потребує внесення змін до Іпотечного договору, оскільки договір містить істотну умову щодо змісту Основного зобов'язання та містить посилання на правочин, у якому встановлено Основне зобов'язання.

Згідно п.4.2.3. Іпотечного договору Позивач має право у разі невиконання/неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання та/або Іпотечного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору переважно перед іншими кредиторами.

Згідно частини 2 статті 39 ЗУ «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно статті 40 ЗУ «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

В зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору, 25.10.2013 року на адресу Відповідача листом N21206/1100-2 була направлена вимога про усунення порушення в порядку ст. 35 ЗУ «Про Іпотеку». Вказана вимога залишена Відповідачем без відповіді.

На підставі викладеного та керуючись статями 526, 536, 589, 590, 610, 629, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 15, 109, 118, 119, 151-153 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 19-20 Закону України «Про заставу», статтями Закону України «Про іпотеку», просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ БАНК» заборгованість у розмірі 831 799 (вісімсот тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 05 копійок шляхом звернення стягнення на заставлене відповідно до Іпотечного договору № 132-122/11-і від 30.08.2011 року нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 125,9 кв.м., житловою площею 71,1 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, та розташована на четвертому поверсі десятиповерхового цегляного будинку, що знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Калініна, 57 (п'ятдесят сім), квартира 13-14 (тринадцять-чотирнадцять), та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

Виселити та зняти з реєстрації всіх осіб, що проживають в приміщенні, що є предметом іпотеки: трикімнатної квартири, загальною площею 125,9 кв.м., житловою площею 71,1 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, та розташована на четвертому поверсі десятиповерхового цегляного будинку, що знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Калініна, 57 (п'ятдесят сім), квартира 13-14 (тринадцять-чотирнадцять), та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ БАНК» судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 3 654 гривні.

В судове засідання представник позивача не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не зявилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Представник ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги не визнала та просила відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, в результаті повного, всебічного та обєктивного їх дослідження суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав.

Як передбачено ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК).

Відповідно до положень ст.ст.11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2,3 ст.58 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № 132-122/11 від 30.08.2011 року ОСОБА_1, отримала кредит у розмірі 538 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.08.2023 року.

Згідно п. 3.3.1. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник прийняв зобов'язання сплачувати Позивачу 17,5 % відсотків річних. Розмір відсоткової ставки може змінюватись у випадках, передбачених п.п. 3.3.2.-3.3.3. Кредитного договору.

Згідно п.п. 3.4. Кредитного договору Позичальник зобов'язався погашати кредит та проценти за користування кредитом в порядку та строки згідно Графіку погашення, що є невід'ємним додатком до Кредитного договору.

Так, Позивач свій обов'язок по Кредитному договору щодо надання Позичальнику кредиту виконав, надавши Позичальнику одноразово кредит у повному розмірі - 538 000,00 гривень, що підтверджується Меморіальним ордером від 30.08.2011 року № 52604.

Однак, Позичальник, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, а саме:

●прострочив сплату кредиту за період з 29.03.2013 р. по 17.03.2015 р. в розмірі 89 666 грн, 64 коп.;

●прострочив сплату відсотків за користування кредитом за період з 29.03.2013 р. по 17.03.2015 р. в розмірі 187 646 грн. 05 коп.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зважаючи на зазначені порушення Позичальником умов Кредитного договору, Позивач набув право вимоги до Позичальника, а у Позичальника згідно ст. 1050 ЦК України виникло зобов'язання достроково повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, виконати інші зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 7.1 Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення Кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно з умовами Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,1% від суми прострочених зобов'язань..

В зв'язку із заборгованістю Позичальника по сплаті кредиту та процентів, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити суму кредиту та процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений Кредитним договором.

Таким чином, зважаючи на невиконання Позичальником умов Кредитного договору, Відповідач повинен сплатити Позивачу загальну суму заборгованості, що відповідно до Розрахунку заборгованості (додається) становить:

●380 884 грн. 42 коп. - поточна заборгованість за кредитом;

●89 666 грн. 64 коп. - заборгованість за простроченим кредитом;

●21 082 грн. 87 коп. - інфляційні втрати (кредит);

●2 748 грн. 49 коп. - 3 відсотки річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту;

●187 646 грн. 05 коп. - сума простроченої заборгованості за відсотками;

●41 988 грн. 65 коп. - інфляційні втрати (відсотки);

●5 251 грн. 46 коп. - 3 відсотки річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення відсотків

●4 931 грн. 12 коп. - сума заборгованості за відсотками за період 28.02.2015 - 16.03.2015 рр.;

Оскільки відповідно до ст. 258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки, в тому числі пені, застосовується спеціальна позовна давність в один рік, суд вважає, що розмір складає 75814, 65 грн., тобто в межах строку позовної давності з 03.03.2014 по 03.03.2015 рік.

Загальна сума заборгованості 810014 грн. 35 коп.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 132-122/11 від 30.08.2011 року ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1, 30.08.2011 року уклали договір іпотеки № 132-122/11 згідно якого відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 125,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 589 ЦК України також встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (подібне положення також передбачене ст. 19 Законом України «Про заставу» (надалі - ЗУ «Про заставу»).

Пунктом 1.3.1. Іпотечного договору встановлено, що заставодержатель має право за рахунок Предмету застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, комісійних винагород, неустойки, основної суми боргу, інших платежів, а також будь- якого збільшення цієї суми, передбаченого умовами Кредитного договору. При цьому сторони домовились, що іпотека розповсюджується на будь-яке збільшення Основного зобов'язання, в тому числі у випадку збільшення процентів за кредитом, змін графіку повернення кредиту та сплати процентів, зміни строків сплати процентів, основної суми боргу та інших платежів та не потребує внесення змін до Іпотечного договору, оскільки договір містить істотну умову щодо змісту Основного зобов'язання та містить посилання на правочин, у якому встановлено Основне зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За існуючих обставин та на підставі ст. 20 ЗУ «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно п.4.2.3. Іпотечного договору Позивач має право у разі невиконання/неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання та/або Іпотечного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору переважно перед іншими кредиторами.

Згідно частини 2 статті 39 ЗУ «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно п.4.2.3. Іпотечного договору Позивач має право у разі невиконання/неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання та/або Іпотечного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору переважно перед іншими кредиторами.

В зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору, 25.10.2013 року на адресу Відповідача листом N21206/1100-2 була направлена вимога про усунення порушення в порядку ст. 35 ЗУ «Про Іпотеку». Вказана вимога залишена Відповідачем без відповіді.

Згідно п.п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Судом встановлено, що на час вирішення спору у квартирі проживає відповідачка, ОСОБА_1 з своєю родиною.

Частиною першоюстатті 40 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення. Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСРгромадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2ст 39 Закону України «Про іпотеку»підлягають застосуванню як положенняст. 40 цього закону, так і нормаст. 109 ЖК Української РСР.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-39цс15.

Судом встановлено, що вказана квартира не була придбана ОСОБА_1 за рахунок кредиту, забезпеченого його ж іпотекою, а придбане 24.12.2002 року, що підтверджується п.2.1. іпотечного договору.Виходячи з наведеного, законних підстав для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання їм іншого постійного житла немає.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 810014.35 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 125,9 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги щодо виселення із квартири всіх осіб, проживаючих в приміщенні не підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3441 грн.

На підставі ст.61 Конституції України, ст.526, 527,530,ч.2ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України, ч.1 ст. 33, 39 Закону України Про іпотеку, керуючись ст.ст. 10,60,88,208,209,212-215,224-228 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити часткого.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, ОСОБА_3 Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) заборгованість у розмірі 810014 гривень 35 копійок шляхом звернення стягнення на заставлене, відповідно до Іпотечного договору № 132-122/11-і від 30.08.2011 року, нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 125,9 кв.м., житловою площею 71,1 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, та розташована на четвертому поверсі десятиповерхового цегляного будинку, що знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Калініна, 57 (п'ятдесят сім), квартира 13-14 (тринадцять-чотирнадцять), та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВТБ Банк сплачений судовий збір в розмірі 3441 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Ю.В.Михальченко