| про | про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним , ВСТАНОВИВ: Позивач,
акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»,
звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним
позовом до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова в якому з урахуванням доповнень, які були
прийняті судом, просить скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від
04 червня 2008 року №0000622310/0 та №0000632310/0, прийняті ДПІ у
Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі акту перевірки від
23.05.2008р. №979/23-14085922. В
обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача
стосовно не включення позивачем до складу валового доходу прибутку від операцій
з цінними паперами у 2-му кварталі 2007 року на загальну суму 15364800,00 грн.,
які, начебто, були отримані від ПП “ АОФ” у 2006 році, чим були порушені вимоги
п.1.31 ст. 1, п.4.1 ст.4, п.7.6 ст.7 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР
«Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України N 283/97-ВР
від 22.05.97 р. та занижено прибуток від операцій з цінними паперами - є
помилковими, неправомірними та безпідставними. Відповідно
до даних бухгалтерського обліку позивача, він, у 2006 році придбав у приватного
підприємства «АОФ» товар на суму 15 364 800,00 грн. Наявність заборгованості
Позивача перед ПП «АОФ» підтверджується в тому числі Додатком № 5 до акту
перевірки № 951/23-14085922 від 04.07.2007 р. Ця операція, відповідно до
законодавства, знайшла відображення при формуванні валових витрат та валових
доходів в 2006р. Позивач пояснив, що
оплату товару здійснив відповідно до ЗУ «Про обіг векселів в Україні» векселями
власної емісії на загальну суму 15 364 800,00 грн. Далі ТОВ «Фірма Флай», яка
мала заборгованість перед АТ «ТЦРП», в рахунок часткового погашення своєї
заборгованості перед Позивачем, передало у 2006 році по акту прийому-передачі
вищевказані векселі Позивача на суму 14 088 000,00 грн. Це також відображено в
Додатку № 8 до акту перевірки № 951/23-14085922 від 04.07.2007 року, якою саме
і перевірявся цей податковий період і порушень в здійснені цих операцій в ньому
не встановлено. Станом на 01.04.2007 р.
в бухгалтерському обліку Позивача значились непогашені векселі на суму
1146800,00 грн., що також відображено в акті перевірки №951/23-14085922 від
04.07.2007 р. Ці векселі були погашені наступним чином: у сумі 146 800,00 грн.
- грошовими коштами (пл. доручення № 607
від 21.06.2007р.) по договору купівлі-продажу цінних паперів № Д37/2006/016 від
20.06.2007 р.; у сумі 1000000,00 грн. - шляхом укладення договору новації від
20.06.2007р. з ТОВ “Альтаїр-Фінанс”. Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону «Про оподаткування
прибутку підприємств», товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також
цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім
операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Таким чином, Позивач вважає, що
векселі, які були видані ним шляхом власної емісії в рахунок оплати за товар, а
потім їм же і погашені - не є товаром у розумінні Закону «Про оподаткування
прибутку підприємств». Представник позивача посилаючись на пункт 7.6. ст. 7
Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», наполягає на тому, що цією
нормою встановлений порядок оподаткування саме операцій з торгівлі цінними
паперами і деривативами, тоді як включення до валового доходу доходів від
продажу цінних паперів передбачено відповідно пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону в
якому вказано, що «До складу валових доходів платника податку включаються,
зокрема, доходи від продажу цінних паперів крім операцій з їх первинного
випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення. Відповідно до пп..
7.6.2 вказаного Закону норми цього пункту поширюються на платників податку -
торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших
платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи
деривативами, а в операціях, відображених в акті оскаржуваної перевірки,
векселі не є товаром, а є формою безготівкового платежу, що відповідає ч. 3 ст.
341 Господарського кодексу України: безготівкові розрахунки можуть бути у формі
платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків та інших
дебетових та кредитових платіжних інструментів, які застосовуються в
міжнародній банківській системі. Також представник позивача вважає
протиправним та безпідставним висновок відповідача що Позивачем були порушені
п.п 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР «Про
оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України N 283/97-ВР від
22.05.97 р., а саме віднесення до складу валових витрат вартість інформаційно-консультаційних
послуг, які, на думку працівників відповідача, не підтвердженні відповідними
розрахунковими, платіжними та інш. документами. Позивач підтверджує, що у
періоді, який перевірявся працівниками відповідача дійсно отримував
інформаційно-консультаційні послуги, але це підтверджується належним чином
оформленими договорами, актами виконаних робіт та платіжно-розрахунковими
документами. На підтвердження цього представник позивача надав до суду договори
про надання консультаційних послуг, акти виконаних робіт до них, а також
платіжні доручення з банківськими відмітками, підтверджуючи проведення
розрахунків за отримані послуги з ФОП ОСОБА_1, з ФОП ОСОБА_2, з ФОП ОСОБА_3, з
ФОП ОСОБА_4. В обґрунтування своєї правової позиції Позивач посилається на абз.
4 п.п.5.3.9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не
належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість
ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Наявність цих документів - вимога для валових витрат обов'язкова. Однак ні
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні інші акти
податкового законодавства яких-небудь загальних вимог до форми та реквізитів
подібних документів не містять. Відповідно до Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств», він висуває вимоги к прийомо-здаточним документам у
відношенні робіт-послуг тільки одну умову - вони повинні посвідчувати фактичне
отримання результатів таких робіт-послуг. Тому представник позивача вважає, що
укладені договори про надання відповідних консультаційних послуг в письмовій
формі, складені і підписані сторонами акти виконаних робіт (отриманих послуг)
до цих договорів та проведені розрахунки є достатнім доказом щодо підтвердження
факту надання таких послуг.Щодо підтвердження зв'язку таких послуг з
господарською діяльністю підприємства, Позивач стверджує, що цей зв'язок
виходить з договорів про надання відповідних консультаційних послуг, і це
конкретне прописано у всіх договорах, які були укладені між Позивачем та
виконавцями відповідних послуг. Також позивач у своєму позові і у
судових засіданнях заперечує проти встановлених в акті перевірки порушень
ним п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.. 5.3.9
п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом віднесення до
складу валових витрат сум витрат по придбанню товарів (робіт, послуг), які, на
думку інспекторів відповідача, не пов'язані з їх подальшим використанням у
власній господарській діяльності, за період з 01.04.07 р. по 31.12.2007 р. на
загальну суму 5 900 000,00 грн. Позивач заперечує, що має право займатися лише
одним видом діяльності - виробництво теплової енергії. В підтвердження своїх
заперечень він надав до суду Статут АТ «ТЦРП», затверджений установчими зборами
акціонерів та зареєстрований в управлінні державної реєстрації юридичних
осіб-підприємців Харківської міської ради, за яким позивач має право
здійснювати будь-який вид діяльності, що не суперечить діючому законодавству
України. Висновок відповідача, викладений в акті перевірки, що усі первинні
документи Позивача з купівлі-продажу товару (шкір), на підставі яких
проводиться бухгалтерський та податковий облік підприємства, не можуть бути
визнані первинними документами, т.я. вони не мають доказової бази, позивач
вважає таким, що суперечить діючому законодавству України та наявним
документам. Для отримання доходу від продажу товарів Позивач придбав товар
(шкури), а витрати по придбанню на підставі п.5.1 ст.5 Закону № 283 включив до складу валових витрат.
Представником позивача до суду були надані документі, що підтверджують
придбання товару та віднесення цих операцій до складу валових витрат за період 01.04.2007р. по
29.02.2008р.: - у ПП
“Альтернатива -С” по договорам № 11 від 15.05.2007р., № 11/2 від 27.06.2007р.,
№ 28/3 від 28.08.2007р. на загальну суму
5310000.00 грн., в т.ч. ПДВ 885000.00грн.; - у ПП “Аякс-К” по договорам № 27/12 від
27.12.2007р.,№ 2 від 04.01.2008р., № 27/2 від 27.02.2008р. на загальну суму
5310000.00 грн., в т.ч. ПДВ 885000.00грн., який потім був реалізований на експорт. Також суду
надані в якості доказів розрахункові документи, що підтверджують проведення
розрахунків за придбаний товар: з ПП
“Альтернатива -С”: п/д № 732 від 26.06.07р..-1494800.00грн п/д № 808 від
16.07.07г.-50000.00грн., п/д № 919 від 03.08.07р..-225200.0грн.; п/д № 940 від
08.08.07г.-50000.00грн., п/д № 929 від 08.08.07р..-1494800.00грн.; п/д № 904
від 05.09.07г.-225200.00грн.; з ПП “Аякс-К”: ”: п/д № 732 від
26.06.07р..-1494800.00грн п/д № 808 від 16.07.07г.-50000.00грн., п/д № 919 від
03.08.07р..-225200.0грн.; п/д № 940 від 08.08.07г.-50000.00грн., п/д № 929 від
08.08.07р..-1494800.00 грн. Крім того, позивачем до суду надані
договори з придбання товару у ПП « Альтернатива - С» та ПП «Аякс-К», прибуткові та податкові накладні від ПП” Альтернатива -С”: № 11 від
15.05.2007р., № 14 від 27.06.2007р., № 16 від 28.08.2007р.; від ПП “Аякс-К” : №
1 від 27.12.2007р.,№ 2 від 04.01.2008р., №3 від 27.02.2008р. Позивач вважає, що
документи з вказаних операцій повністю відповідають не лише вимогам цивільного,
господарського, податкового законодавства, але й вимогам висуваємим до
обов'язкових реквізитів первинних документів бухгалтерського обліку,
встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні", вони є документальними доказами витрат підприємства,
що належать до складу валових витрат та, відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5
Закону №283 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168 сума ПДВ, сплачена при придбанні
товару підлягає включенню до податкового кредиту з ПДВ. В позовній
заяві і в уточненні до нього, позивач наполягає на повільному трактуванні та
невірному застосуванні з боку відповідача норми п. 11.11 ст.11 ЗУ “ Про ПДВ”, в частині пропорційності виникнення права
на податковий кредит по операціях, податкові зобов`язання яких частково визначаються за касовим методом, частково - за методом першої
з подій. Позивач
податкові зобов`язання з реалізації
теплової енергії по ПДВ визначає відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 та п. 11.11
ст.11 ЗУ “ Про ПДВ”, а податковий кредит-згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ “Про
ПДВ”, що, на думку відповідача, є порушенням п.11.11 ст. 11 ЗУ «Про ПДВ», т.я.
податковий кредит він повинен визначати за касовим методом пропорційно долі
реалізації теплової енергії за касовим методом. Позивач стверджує, що норма
п.11.11 ст.11 ЗУ «Про ПДВ» визначає саме виникнення податкових зобов'язань,
т.я. в ній вказано, що платники податку, які продають теплову енергію фізичним
особам та бюджетним організаціям, визначають базу оподаткування операцій з
поставки таких товарів (послуг) за касовим способом, а відповідно до вимог
Закону України «Про ПДВ» з поставки товарів (робіт, послуг) виникають тільки
податкові зобов`язання (п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 ), датою виникнення яких
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця
(замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг),
що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові
грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при
відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що
обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт
(послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) платником. Податкові зобов`язання з поставки теплової енергії фізичним
особам та бюджетним організаціям визначаються за касовим способом (п.1.11 ст.1
ЗУ «Про ПДВ”): дата виникнення податкових зобов'язань з дати зарахування
(отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата
отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають
поставці) ним товарів (послуг). Представник позивача в судових засіданнях
стверджує, що перерахунок податкового кредиту пропорційно нарахованим
податковим зобов`язанням по реалізації
теплової енергії, яка частково визначається за касовим методом, частково - за
методом першої з подій, жодним законодавчим актом не передбачений та не
відповідає вимогам ЗУ «Про ПДВ». В порівняльній таблиці позивача, в якої
приводиться фрагмент розрахунку завищення податкового кредиту, зробленого
інспекторами відповідача у Додатку №11 до акту перевірки, позивач відобразив
застосування відповідачем до визначення податкового кредиту пропорційної долі
реалізації теплової енергії за касовим методом. Відповідно до чого відповідач усі податкові накладні, що є в обліку
позивача у перевіряємому періоді подрібнив за сумами та періодами включення до
податкового кредиту, що, на думку позивача є неправомірним. Крім того,
позивач вказує в позовній заяві на той факт, що відповідач в акті оскаржуваної
перевірки в порушення п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 ЗУ № 334/94-ВР «Про оподаткування
прибутку підприємств» не відобразив позовну заяву до господарського суду
Харківської області №157/1 від 20.09.2007р. про стягнення заборгованості у сумі
363702,74 грн. з Управління праці та соціального захисту населення департамент
охорони здоров`я та соціальних питань Харківської міської ради, чим занизив
суму валових витрат позивача на цю суму, що є порушенням прав позивача. В
підтвердження цього позивачем надане судове рішення за позовом АТ «ТЦРП» до
Управління праці та соціального захисту населення департамент охорони здоров`я
та соціальних питань Харківської міської ради. В судовому
засіданні представник позивача зауважує, що відповідач в оскаржуваному акті
перевірки з 46 по 52 стор. відобразив перевірку правильності визначення повноти
нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та встановив
порушення п. 1.11 ст. 1 та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону
України «Про ПДВ», але ж у висновках на стор.
74 акту, крім зазначених порушень норм Закону про ПДВ, встановлено порушення ще
й п.п. 7.2.3 п.7.2 Закону «Про податок на додану вартість». Цей підпункт Закону
про ПДВ, в тому числі, є підставою для визначення суми податкового зобов'язання
(з урахуванням штрафних санкцій) з ПДВ у повідомленні-рішенні № 0000632310/0
від 04 червня 2008 р. На думку включення цієї норми Закону до узагальненого
опису виявлених перевіркою порушень ЗУ «Про податок на додану вартість» є
протиправним та безпідставним з боку інспекторів ДПІ у Орджонікідзевському районі
м. Харкова, т. я. порушення цієї норми закону не було встановлено у ході
перевірки та не відображено в описовій частині акту перевірки, як того вимагає
п. 2.3. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних
планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного
та іншого законодавства». Крім того,
позивачем не приймаються розрахунки додатка №9 до акту перевірки «Розрахунок
податкових зобов'язань з податку на додану вартість по АТ «ТЦРП» за період з
01.04.2007 р. по 29.02.2008 р., т. я. суми внесені до цього розрахунку не
відповідають фактично сплаченим або нарахованим. За даними позивача в стовпчику
6 «Отримано оплату за послуги теплопостачання від бюдж. організацій» сума за
червень вказана в розмірі 9860,45 грн., а фактично сума отримання від бюджетних
організацій за червень 2007 року становить 9 360,44 грн., ця помилка призвела
до невірно визначеного податкового зобов'язання по ПДВ: завищення складає
100,00 грн.; в стовпчику 13 «Попередня оплата на кінець періоду по рахунку
3611» за лютий 2008 р. визначена перевіркою сума 930583 грн., відповідно до
журналу ордеру по рах. №3611 становить 905666,44 грн. В додатку №9 до акту
вказана переплата на кінець періоду по рахунку 3611 без врахування передплати
бюджетних організацій, яка вже врахована при обчисленні податкових зобов'язань
касовим способом згідно п.11.11 ст. 11 ЗУ «Про ПДВ» за лютий 2008 року. Позивач
стверджує, що фактична попередня оплата на кінець періоду по рахунку 3611
станом на 01.03.08 р., яка враховується при визначенні суми податкових
зобов'язань за лютий 2008 р., становить 905666,44 грн. Внаслідок невірно
вказаної попередньої оплати станом на 01.03.08 р. по рахунку 3611 завищені
податкові зобов'язання по ПДВ за лютий 2008 р. на 4 938,31 грн. Також, на думку
позивача, відповідач невірно визначив податкове зобов'язання по ПДВ в липні та
серпні 2007 р., т.я. база оподаткування ПДВ в ці місяці за даними перевірки
складає 2463256,19 грн. та 3182497,53 грн. відповідно. Тобто податкові
зобов'язання повинні бути за липень 2463256,19Ч20% = 492651,24, за серпень
3182497,53Ч20% = 636499,51. В результаті невірно визначеного податкового
зобов'язання, завищено податкові зобов'язання по ПДВ за липень 2007 р. на
2264,76 грн., за серпень 2007 року на 159,49 грн. Представник
позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному
обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник позивача вважає, що висновки
працівників відповідача щодо порушень позивачем вимог діючого законодавства,
які були зроблені в акті оскаржуваної перевірки є помилковими,
необґрунтованими, безпідставними та суперечать нормам діючого законодавства
України. Відповідач,
ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, та її представники в судовому
засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх
задоволенні в повному обсязі. В
обґрунтування своєї правової позиції зазначили, що як свідчать дані перевірки
позивач отримав за період з 01.04.2006р. по 31.03.2007 р. від ПП «АОФ» цінні
папери на загальну суму 15364800,00 грн.. В бухгалтерських документах, які були
досліджені у попередньому акті перевірки не було відображено факт реалізації
цінних паперів та отримання доходу від такої реалізації. На початок перевірки
цінні папери на балансі підприємства не значаться і в додатках до декларації з
податку на прибуток підприємства за півріччя 2006р., 3 квартали 2006р., 2006р.
та 1 квартал 2007р. цінні папери не були відображені, то вони вважаються
проданими, реалізованими, відчуженими. В
обґрунтування своїх висновків стосовно неправомірного віднесення позивачем до
валових витрат вартість інформаційно-консультаційних послуг, відповідач
стверджує, що у позивача немає документальних доказів, що виплати за договорами
про надання інформаційно-консультаційних послуг були проведені як компенсація
за фактично надані послуги та відсутній їх зв'язок з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання
позивачем у власній господарській діяльності. Стосовно
віднесення позивачем у періоді з 01.04.07 р. по 31.12.2007 р. до складу валових
витрат сум витрат по придбанню товару (шкур) на загальну суму 5 900 000,00
грн., то, на думку відповідача, документи за цими операціями не можна визнати
первинними документами, т.я. вони не мають доказової бази, що вказані послуги
по придбанню товару мають відношення до господарської діяльності позивача,
оскільки позивач фактично здійснював діяльність з виробництва теплової енергії,
транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими
мережами та постачання теплової енергії, а здійснення діяльності з
купівлі-продажу шкір великої рогатої худоби є виключними операціями не
характерними для здійснення господарської діяльності позивача. А тому
відповідачем не прийнято до складу валових витрат позивача витрати на придбання
товару у періоді з 01.01.2007р. по 31.12.2007 р. на загальну суму 5 900 000,00
грн. Щодо
застосування касового методу в податковому обліку позивача, то на думку
представників відповідача АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»
повинно було вести окремий облік реалізованої енергії населенню, бюджетним
установам та госпрозрахунковим підприємствам, визначати їх відсоток у
загальному обсязі реалізованої продукції та, відповідно, визначати податковий
кредит під час реалізації теплової енергії за касовим методом пропорційно долі
реалізації цієї продукції за касовим методом. На їх думку саме це виходить з п.
11.11 ст. 11 ЗУ «Про податок на додану вартість». Пояснень щодо правомірності
розрахунку завищення податкового кредиту в додатку №11 до акту оскаржуваної
перевірки, стосовно виділення із загальної суми податкових накладних їх часток,
з подальшим віднесенням цієї частки до іншого податкового періоду -
представники відповідача у судових засіданнях не надали. В
обґрунтування не включення до валових витрат позивача заборгованості управління
праці та соціального захисту населення департаменту охорони здоров`я та
соціальних питань Харківської міської ради у розмірі 363702,74 грн.,
представники відповідача зауважили, що позивачем під час перевірки не
надавались відповідні документи інспекторам, а саме позов про стягнення
заборгованості у цьому розмірі. Стосовно
арифметичних помилок в Додатку № 9 до акту перевірки, в якому суми, внесені до
«Розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість по АТ «ТЦРП» за
період з 01.04.2007 р. по 29.02.2008 р.», на думку позивача, не відповідають
фактично сплаченим або нарахованим - представники відповідача пояснень не
надали. Підсумовуючи викладене, просить суд відмовити в задоволені позовних
вимог. Суд,
вислухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи,
проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав. Судом
встановлено, що в період з 31.03.2008 р. по 25.04.2008 р. працівниками ДПІ у
Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка
акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» (надалі
Позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства
за період з 01.04.2007р. по 29.02.2008р., за результатами якої було складено
акт перевірки від 23.05.2008 р. № 979/23-14085922. На підставі
вищевказаного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від
04 червня 2008 року N 0000622310/0 та № 0000632310/0, якими визначено суму
податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з
податку на прибуток - 10 319 162,20 грн. (десять мільйонів триста дев'ятнадцять
тисяч сто шістдесят дві гривні 20 коп.) та з податку на додану вартість - 2 689
831,50 (два мільйони шістсот вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять одна
гривня 50 коп.) грн. Суд звертає
увагу, що відповідачем по даній справі за висновками акту перевірки було
встановлено, що АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» до складу
валового доходу не було включено прибуток від операції з цінними паперами у
2-му кварталі 2007 року на загальну суму 15364800,00 грн., які, як він вважає,
були отримані від ПП “ АОФ” у 2006 році, тим самим були порушені вимоги п.1.31
ст. 1, п.4.1 ст.4, п.7.6 ст.7 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР «Про
оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України N 283/97-ВР від
22.05.97 р. та занижено прибуток від операцій з цінними паперами. З вище
зазначеними висновками відповідача суд не може погодитись, оскільки матеріали
справи доводять наступне. Позивач у 2006 р. мав заборгованість перед ПП «АОФ»
за отриманий товар у вигляді комплекту апаратури зв'язку. Наявність цієї
заборгованості також відображена у попередньому акті перевірки від
№951/23-14085922 від 04.07.2007 р., а саме у додатку №5 до нього. Ця операція,
відповідно до законодавства, знайшла відображення при формуванні валових витрат
та валових доходів у 2006 р. Оплату товару Позивач здійснив відповідно до ЗУ «Про
обіг векселів в Україні» векселями власної емісії на загальну суму 15 364
800,00 грн. Після чого, ТОВ «Фірма «Флай» в рахунок часткового погашення своєї
заборгованості перед позивачем передало у 2006 р. по акту прийому-передачі
векселі позивача на суму 14 088 000,00 грн. Це також підтверджується додатком
№8 до акту перевірки № 951/23-14085922 від 04.07.2007 року. Станом на
01.04.2007 р. позивач мав непогашені векселі на суму 1 146 800,00 грн., які
надалі були частково погашені грошовими коштами у сумі 146800,00 грн., а на
1000000,00 було укладено договір новації від 20.06.2007 р. з ТОВ
«Альтаїр-Фінанс», що відповідно до ст. 604 ЦКУ є правочином про заміну одного
зобов'язання іншим між сторонами, що приводить до припинення попереднього
зобов'язання. Стаття 19
Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.
1.6 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», товари - це
матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що
використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та
погашення. Таким чином, векселі, що були видані позивачем шляхом власної емісії
в рахунок оплати за товар, а потім їм же і погашені - не є товаром у розумінні
Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Пунктом 7.6. ст.7 цього Закону
встановлений порядок оподаткування саме операцій з торгівлі цінними паперами і
деривативами, тоді як включення до валового доходу доходів від продажу цінних
паперів передбачено відповідно пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону в якому вказано, що
«До складу валових доходів платника податку включаються, зокрема, доходи від
продажу цінних паперів крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та
операцій з їх кінцевого погашення. Таким чином,
суд приходить до висновку, що позивач не
здійснював у розумінні діючого законодавства торгівлі цінними паперами у
перевіряємому періоді, а тому на нього не розповсюджуються норми п. 4.1 ст. 4,
п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР «Про оподаткування
прибутку підприємств» в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 р. У
вказаних операціях позивача векселі не є товаром, а є формою безготівкового
платежу, що відповідає ч. 3 ст. 341 Господарського кодексу України. Також суд не
погоджується з висновками відповідача, що позивачем були порушені п.п 5.2.1
п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в
редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 р., які відбулися шляхом
віднесення до складу валових витрат вартості інформаційно-консультаційних
послуг, які йому надавалися у цей період. Суд
зазначає, що на думку відповідача ці послуги не підтвердженні відповідними
розрахунковими, платіжними та інш. документами. Як зазначено в акту перевірки відповідач не приймає в якості
підтвердження надання таких послуг договори на ці послуги та акти
прийому-передачі виконаних робіт за цими договорами, так як вважають їх не
відповідаючими вимогам п.9.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність» та складеними з порушеннями приписів п.2.4 Положення про
документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки вони не
містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, а також
відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення
інформаційно-консультативних послуг. Як виходить
із Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
він не містить в статті 9 пункту 9.2 на порушення позивачем якого посилається
Відповідач. Відповідно
до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який встановлює
умови віднесення витрат на валові витрати, в абз. 4 пп. 5.3.9 зазначені вимоги
к підтверджуючим документам: не належать до складу валових витрат будь-які
витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку. Тобто ця норма закону передбачає як підставу для
невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких
розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення
до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених
документально. Виходячи зі
змісту пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»
валові витрати можуть підтверджуватися: документом, який посвідчує списання
коштів на оплату товарів (робіт, послуг) або їх придбання за готівку;
документом, який посвідчує оприбуткування товарів або фактичне отримання
результатів робіт (послуг). Наявність цих документів - вимога для валових
витрат обов'язкова. Однак ні Закон України «Про оподаткування прибутку
підприємств», ні інші акти податкового законодавства яких-небудь загальних
вимог до форми та реквізитів подібних документів не містять. Відповідно
до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», він висуває вимоги к
прийомо-здаточним документам у відношенні робіт (послуг) тільки одну умову -
вони повинні посвідчувати фактичне отримання результатів таких робіт-послуг. Частина 1
ст. 545 ЦК України встановлює, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор
повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання
частково або в повному обсязі. Тобто документом який посвідчує фактичне
виконання зобов'язання - у тому числі і надання послуг, по загальному правилу є
розписка кредитора, яка видається на вимогу боржника. Згідно
пояснень свідка ОСОБА_2 наданих в
судовому засіданні у відповідності до яких останній підтвердив, що надавав у
2007 році позивачу консультаційно-юридичні послуги, які стосувались
податкового, митного законодавства, господарського та кримінального права.
Послуги надавались в усній та письмових формах у вигляді проектів різноманітних
угод, актів, листів та інших документів, які були необхідні у ході здійснення
господарської діяльності позивачем. Також він підтвердив, що позивач повністю
розрахувався з ним за надані послуги. Згідно
пояснень свідка ОСОБА_4 наданих в
судовому засіданні підтвердив у відповідності до яких він надавав у 2007 році
позивачу консультаційні послуги з питань оформлення документів на право
користування земельними ділянками за адресами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 Ним
підтверджено, що позивачем сплачено у повному обсязі за надані послуги. Виходячи з
вище викладеного суд приходить до висновку, що усі надані позивачем договори
про надання відповідних послуг та акти виконаних робіт до цих договорів є
документами, що підтверджують факт здійснення господарських операції у зв`язку
з організацією та веденням виробництва, відповідають усім вимогам діючого
законодавства, мають усі необхідні обов`язкові реквізити, відповідають вимогам
ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” та ЗУ “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні", не
були визнані недійсними, підтверджують право позивача на валові затрати та
податковий кредит. Також це підтверджено показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Щодо підтвердження зв'язку таких послуг з господарською діяльністю
підприємства, суд погоджується з доводами позивача, що податкове законодавство
не висуває вимог, щоб подібний зв'язок виходив саме з документу, який посвідчує
фактичне надання таких послуг. Цей зв'язок виходить саме з укладених договорів
про надання відповідних консультаційних послуг позивача з виконавцями. Як
свідчать надані до суду позивачем договори про надання консультаційних послуг,
які були досліджені відповідачем у ході планової перевірки, з них виходить, що
усі послуги надавались позивачу виключно при здійсненні ним своєї господарської
діяльності та мали за мету зменшення збитків підприємства та збільшення його
активів. Аналіз норм п.5.3-5.7 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»,
які встановлюють обмеження на включення до валових витрат понесених платником
витрат, не містять вказівок щодо обмеження права віднесення на валові витрати
витрат на оплату отриманих консультаційних послуг. Як виходить з приписів п.
5.10. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до валових витрат
платника податків, крім тих, що вказані в законі - забороняється. Також суд не
погоджується з висновками відповідача в акті оскаржуваної перевірки, що
позивачем було порушено п. 5.1, пп.5.2.1
п.5.2, пп.. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»
шляхом віднесення до складу валових витрат сум витрат по придбанню товарів
(робіт, послуг), що не пов'язані з їх подальшим використанням у власній
господарській діяльності, за період з 01.04.07 р. по 31.12.2007 р. на загальну
суму 5 900 000,00 грн. Відповідач вважає, що основна діяльність позивача, яку
він має право здійснювати - виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними
та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії,
а здійснення діяльності з купівлі-продажу інших товарів є виключними операціями
не характерними для здійснення господарської діяльності позивача і, що первинні
документи позивача за цими операціями не мають доказової бази, що вказані
послуги по придбанню товару мають відношення до господарської діяльності АТ
«ТЦРП». Відповідно
до установчих документів позивача, а саме до п.3.1 Статуту - Товариство
створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва,
торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг,
здійснення зовнішньоекономічної діяльності; пункт 3.2 Статуту встановлює
перелік видів діяльності Товариства, який не обмежується виробництвом теплової
енергії, а включає зовнішньоекономічну діяльність, діяльність з торгівлі
лікарськими засобами (позивач має ліцензію та мережу аптечних кіосків),
торгово-посередницьку діяльність та інш. Виходячи з цього, позивач здійснюючи діяльність, яка вказана в його
статутних документах, діє виключно на підставі та у спосіб, передбачені його
статутними документами та діючим законодавством України. Крім того, операції з
купівлі-продажу товару (шкури) мають неодноразовий характер, що підтверджується
самою перевіркою. Відповідно до п. 4.1 ЗУ «Про
оподаткування прибутку підприємств» “валовий доход - загальна сума доходу
платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом
звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на
території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній
зоні, так і за їх межами. Згідно з п. 4.1.1 вказаного закону до валового доходу
включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Для отримання
доходу від продажу товарів позивач придбав товар (шкури), а витрати по
придбанню на підставі п.5.1 ст.5 Закону № 283 включив до складу валових витрат.
Позивачем до складу валових витрат за
період 01.04.2007р. по 29.02.2008р. були включені суми за придбаний товар: у ПП
“Альтернатива -С” по договорам № 11 від 15.05.2007р., № 11/2 від 27.06.2007р.,
№ 28/3 від 28.08.2007р. на загальну суму
5310000.00 грн., в т.ч. ПДВ 885000.00грн.; у ПП “Аякс-К” по договорам № 27/12 від 27.12.2007р.,№ 2 від 04.01.2008р.,
№ 27/2 від 27.02.2008р. на загальну суму 5310000.00 грн., в т.ч. ПДВ
885000.00грн., який потім був
реалізований на експорт. Розрахунок за придбаний товар був проведений нами грошовими коштами :
З ПП “Альтернатива -С”: п/д № 732 від 26.06.07р..-1494800.00грн п/д № 808 від
16.07.07г.-50000.00грн., п/д № 919 від 03.08.07р..-225200.0грн.; п/д № 940 від
08.08.07г.-50000.00грн., п/д № 929 від 08.08.07р..-1494800.00грн.; п/д № 904
від 05.09.07г.-225200.00грн.; з ПП “Аякс-К”: ”: п/д № 732 від 26.06.07р..-1494800.00грн
п/д № 808 від 16.07.07г.-50000.00грн., п/д № 919 від 03.08.07р..-225200.0грн.;
п/д № 940 від 08.08.07г.-50000.00грн., п/д № 929 від 08.08.07р..-1494800.00
грн. Придбання товару позивачем підтверджується договорами постачання з ПП «
Альтернатива - С» та ПП «Аякс-К»,
належним чином оформленими прибутковими та податковими накладними. Прибуткові накладні від ПП”
Альтернатива -С”: № 11 від 15.05.2007р., № 14 від 27.06.2007р., № 16 від
28.08.2007р.; від ПП “Аякс-К” : № 1 від 27.12.2007р., № 2 від 04.01.2008р., №3
від 27.02.2008р оформлені відповідно до Наказу Мінфина СРСР від 29.07.1983 р. №
105 «Положення про документи та
документообіг в бухгалтерському обліку», Наказу Міністерства фінансів України
від 24.05.1995р № 88 “Про затвердження Положення про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку” та відповідають вимогам, висунутим до
первинних документів, які є підставою для відображення інформації щодо
проведених господарських операціях в регістрах бухгалтерського обліку.
Податкові накладні від ПП”
Альтернатива-С”: № 11 від 15.05.2007р., № 14 від 27.06.2007р., № 16 від
28.08.2007 р.; від ПП “Аякс-К”: № 1 від 27.12.2007 р., №2 від 04.01.2008р., №3 від 27.02.2008р
відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168. Виходячи з
вище викладеного суд приходить до висновку, що твердження відповідача про
недослідження всього ланцюгу схеми постачання шкір до позивача, в зв'язку з чим
він не визнає включення до складу валових витрат позивача придбаного товару, є
недоведеним та протиправним, оскільки діючим законодавством не встановлений
обов'язок покупця при придбанні будь-яких товарів з'ясовувати за яким ланцюгом
цей товар дійшов до продавця такого товару. Суд вважає,
що надані документи позивача по вказаним операціям повністю відповідають не
лише вимогам цивільного, господарського, податкового законодавства, але й
вимогам висуваємим до обов'язкових реквізитів первинних документів
бухгалтерського обліку, встановлених ст. 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вони є
документальними доказами витрат підприємства, що належать до складу валових
витрат. Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №283 та згідно п.п.7.3.1
п.7.3 ст.7 Закону № 168 сума ПДВ,
сплачена при придбанні товару підлягає включенню до податкового кредиту з ПДВ. Таким чином, у позивача були правомірні
підстави для віднесення до складу валових витрат сум витрат по придбанню
товарів (робіт, послуг) у періоді з 01.04.07 р. по 31.12.2007 р. на загальну
суму 5 900 000,00 грн. Також суд
погоджується з позивачем стосовно визначення ним податкових зобов`язань з ПДВ
при реалізації теплової енергії, які він визначає відповідно до п.п. 7.3.1
п.7.3 ст. 7 та п. 11.11 ст. 11 ЗУ “ Про ПДВ”, а податковий кредит-згідно
п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 ЗУ “Про ПДВ”. В оскаржуваному акті перевірки відповідач
вказує, що позивачем податковий кредит повинен був визначатись за касовим
методом пропорційно долі реалізації теплової енергії за касовим методом. Однак,
така методика поділу податкового кредиту по «касовим» товарам (послугам) в
залежності від їх питомої ваги не передбачена ні Законом України «Про податок
на додану вартість», ні іншими нормативно-правовими актами. Таке співвідношення
згадується в п.п. 7.4.3 ст. 7 ЗУ про ПДВ, але стосується виключно пільгових
товарів (послуг) і не має ніякого зв'язку з п. 11.11 ст. 11. Відповідно
до п.1.11 ст. 1 ЗУ «Про ПДВ» «касовий метод» - це метод податкового обліку, за
яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування
(отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата
отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають
поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит
визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси)
платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених
(або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг). Відповідно
до п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», тимчасово,
до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які
продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість
його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи
надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати
за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим
платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам,
квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим
подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців
з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у
компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з
поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. Судом
встановлено, що позивач відноситься до платників податків, які надають послуги
переліченим у п. 11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»
споживачам. Як виходить
з п. 1.4 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість» поставкою товарів є будь-які
операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки
та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а
також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з
передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря
(лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або
поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають
відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати
останнього платежу. Таким чином,
відповідно до вимог ЗУ “ Про податок на додану вартість” з поставки товарів
(робіт, послуг) виникають тільки податкові зобов`язання (п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7
Закону), датою виникнення яких вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або
дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника
податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі
поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх
оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата
інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення
документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником. Податкові
зобов`язання з поставки теплової енергії фізичним особам та бюджетним
організаціям визначаються за касовим способом (п.1.11 ст.1 ЗУ «Про ПДВ”): дата
виникнення податкових зобов'язань з дати зарахування (отримання) коштів на
банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів
компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів
(послуг). Суд
погоджується з доводами позивача, що п. 11.11 ст.11 ЗУ «Про ПДВ» є спеціальною
нормою щодо визначення за касовим методом саме податкового зобов'язання у
певній категорії платників податку під час постачання визначених товарів
(послуг) до окремої групи споживачів, але не податкового кредиту. Суд також
звернув увагу на то, що в акті оскаржуваної перевірки відповідачем встановлено
порушення з боку позивача п.1.11 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість».
Однак стаття 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає
терміни, які вживаються в цьому законі. Тобто п.1.11.- це є загальна норма для
всього закону, яка визначає само поняття «касового методу», а випадки
застосування цього методу регулюються іншими нормами закону. Відповідно до
п.1.5 ЗУ №2181 «Про порядок погашення зобов'язань …» штрафна санкція (штраф) - плата …, яка
справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил
оподаткування, визначених відповідними законами. Таким чином, не можна
погодитись з посиланнями Відповідача на порушення позивачем п.1.11 ст. 1 ЗУ
«Про ПДВ», оскільки спірним у цій справі є питання про право позивача на
податковий кредит, а зазначений п.1.11 ст. 1 дає лише визначення терміна
«касовий метод» і не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на
податковий кредит. Відповідно
до п.п. 7.2.1 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку
зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені
окремими рядками, в тому числі, ціну поставки без врахування податку та
загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідно
до п.п.7.2.3 Закону «Про податок на додану вартість» податкова накладна
складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох
примірниках…; п.п. 7.3.1. датою виникнення податкових зобов'язань з поставки
товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата
зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника
податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі
поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх
оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата
інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення
документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Відповідно
до п.п.7.5.1 Закону «Про податок на додану вартість» датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного
чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або
комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Таким чином,
суд приходить до висновку, що податкові накладні позивача відповідають
загальним вимогам щодо складання таких накладних, вони були складені продавцями
товарів в момент виникнення у них податкових зобов'язань та віднесені до
податкового кредиту позивача з дати їх отримання, що є цілком правомірним і
виконаним на підставі вищеназваних норм Закону «Про податок на додану
вартість». Також суд
погоджується з доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, що
відповідач в порушення п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 ЗУ № 334/94-ВР «Про
оподаткування прибутку підприємств» освітлюючи питання правильності обчислення порядку врегулювання
безнадійної заборгованості позивача не відобразив позовну заяву до
господарського суду Харківської області №157/1 від 20.09.2007р. про стягнення
заборгованості у сумі 363702,74 грн. з Управління праці та соціального захисту
населення департамент охорони здоров`я та соціальних питань Харківської міської
ради, внаслідок чого було безпідставно занижено суми валових витрат позивача. Також суд
зазначає, що відповідачем в оскаржуваному акті перевірки з 46 по 52 стор.
відображена перевірка правильності визначення повноти нарахування та
своєчасності сплати податку на додану вартість та встановлено порушення п. 1.11
ст. 1 та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», але
порушення позивачем п.п. 7.2.3 п.7.2 Закону «Про податок на додану вартість» у
ході перевірки не було встановлено, а отже и порушення цієї норми закону, яка була також однією з
підстав для визначення суми податкового
зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з ПДВ у повідомленні-рішенні №
0000632310/0 від 04 червня 2008 р є безпідставною оскільки порушення цієї норми закону, як вже вказано вище, не було встановлено у
ході перевірки та не відображено в описовій частині акту перевірки, як того
вимагає п. 2.3. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних,
виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового,
валютного та іншого законодавства». Крім цього
суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України позивачем не було
надано доказів підтвердження правомірності внесення сум до податкового кредиту
за 2007 рік по послугам на суму 10 158 грн.. а отже суд приходить до висновку,
що в цій частині висновки акту перевірки є обґрунтованими. Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167
Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний
адміністративний суд П О С Т А Н
О В И В: Адміністративний позов Акціонерного товариства
"Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Державної
податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова про визнання
податкового повідомлення-рішення нечинним - задовольнити частково. Скасувати у повному обсязі податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському
районі м.Харкова від 04.06.2008 року № 0000622310/0. Скасувати
рішення від 04.06.2008 року № 0000632310/0 в частині стягнення за основним платежем
в сумі 1 783 063,00 грн., в частині стягнення за штрафними санкціями - в сумі
891 531,50 грн. в іншій частині рішення № 0000632310/0 від 04.06.2008 року-
залишити без змін. Заява про
апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти
днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі
відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом
двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк
встановлений ч.5 ст.186 КАС України. Постанова набирає законної сили після
закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо було
подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у
строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після
закінчення цього строку. Повний текст постанови
виготовлено 27.05.2009 року Суддя Спірідонов
М.О.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4747618 ?
Документ № 4747618 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 4747618 ?
Дата ухвалення - 25.05.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4747618 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4747618 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 4747618, Харківський окружний адміністративний суд
Судове рішення № 4747618, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 25.05.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Судове рішення № 4747618 відноситься до справи № 6277/08/2070
Це рішення відноситься до справи № 6277/08/2070. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
|
