Рішення № 47466359, 21.07.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5610/15-ц

Провадження №2/263/1970/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Скрипниченко Т.І., при секретарі Чертовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ММК ім. Ілліча», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі про відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2015 року позивач звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «ММК ім. Ілліча», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі про відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПАТ «ММК ім.. Ілліча». Під час виконання трудових обов'язків отримував ушкодження здоров'я через умови праці, що у подальшому призвело до отримання професійного захворювання. У результаті професійного ушкодження здоров'я встановлено захворювання «ХОЗЛ ІІ в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмослероз, ЛН І-ІІ ступенів». Первинним висновком МСЕК встановлено 40% стійкої втрати працездатності та 3 групу інвалідності, та те що його вини у настанні професійного захворювання немає. Неодноразово проходив курс лікування. У результаті трудового каліцтва отримує психологічні страждання, які негативно впливають на стан життя, а саме: з моменту отримання травм і до теперішнього часу живе з відчуттям сильного душевного хвилювання, досі має проблеми зі сном, постійно роздратований, відчуває загальну слабкість, загальний біль отриманої травми підсилюється при психоемоційному навантаженні, зміні погодних умов, які негативно впливають на його стан. Наслідки отриманої травми порушили професійні плани, оскільки отримав незворотні наслідки у своєму здоров'ї, втрачено можливість отримати підвищення на роботі, так як частина робочих професій для нього була закрита, у зв'язку з невідповідністю фізичного стану здоров'я вимогам, що пред'являються до працівників. Усі ці фактори викликають негативні емоції і переживання. Порушено нормальні життєві зв'язки, доводиться докладати додаткових зусиль для організації життя. Протягом 3 років вимушений переносити та терпіти наслідки отриманого каліцтва, які виражаються у сильних больових відчуттях, тому звернувся до суду та просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінив у 50000 грн., а також відшкодувати витрати на правову допомогу, що складають 649,60 грн.

Позивач у судове засідння не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зазнчив, що позов пред'явлено до відповдача, оскільки саме він складав акт розслідування причин виникнення хронічного захворювання, та захворювання виявлено саме у відповідача, в акті зазначено провести профілактичні заходи щодо усунення таких захворювань у подальшому. Зауважив, що мав місце комплекс факторів, які вплинули на стан здоров'я позивача, а саме вплив фізичних та хімічник чиників стали причиною захворювання позивача та тривала робота у таких умовах більш п'яти років. Пред'являти позов до відпоідача - коксохімічного заводу позивач не бажає, вважає, що відповідач має право в подвльшому стягнути кошти за моральну шкоду у порядку регресу з іншого підприємства.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позовні вимоги вважає обґрунтованими не належними доказами, ґрунтуються лише на припущеннях позивача, ніяких документів щодо понесеної моральної шкоди не надано, не підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням та психоемоційним станом. ОСОБА_1 систематично отримує виплату у зв'язку із професійним захворюванням на виробництві та пенсію у зв'язку із присвоюванням ІІІ групи інвалідності та отримав разову виплату, пройшов санітарно-курортне лікування за рахунок Фонду. Відповідно довідки МСЕК від 03.04.2014 р. позивачу встановлено 40% втрати працездатності, яка не є стійкою, оскільки дату наступного перегляду призначено на 03.04.2016 року. До того ж зазначає, що для відшкодування моральної шкоди необхідно наявність вини особи або причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою, а вина відповідача відсутня, мається вина іншої особи, яку не було притягнуто для участі у справі. В акті розслідування причин виникнення хронічного захворювання зазначено, що причиною захорювання може бути праця позивача на коксохімічному виробництві, на якому позивач працював у період з 1984 по 1990 роки. Зазначив, що саме до цього працедавця позивач повинен прд'являти позов, у відповідача, а саме де працює позивач, відсутні будь-які хімчні умови, які могли би вплинути на стан здоров'я позивача.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що сума моральної шкоди у розмірі 50000 грн. дуже велика, позивачем не доведено причинний зв'язок між симптомами та захворюванням легенів, які не мають відношення до психоемоційного стану, також у позивача маються супровідні захворювання, а відповідний медичний висновок щодо моральних страждань відсутній.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, ОСОБА_1 працює з 27.09.2000 по теперішній час у ПАТ «ММК ім. Ілліча». У період з 18.10.1984 року по 05.07.1990 року працював у Маріупольському коксохімічному заводі.

Факт перебування в трудових правовідносинах позивача з Маріупольським коксохімічним заводом та ПАТ «ММК ім.Ілліча» сторонами визнаний, а тому в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Вимогами ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Також відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних

страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до роз'яснень, даних п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вини заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оціню заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Таким чином встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача є обов'язковою умовою для настання відповідальності.

Як вбачається з довідки Міністерства охорони здоров'я України від 03.04.2014 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги (серія 10 ААА №243281) ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, ступень втрати професійної працездатності - 40% з 20.03.2014 по 01.05.2016 року, дата переогляду 03.04.2016 року.

Відповідно повідомлення про професійне захворювання (отруєння) від 25.12.2013 вих. №5362/4 складеного головним лікарем Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці АМН України», ОСОБА_1 встановлено діагноз основний: ХОЗЛ ІІ в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійне, встановлено вперше.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У відповідності до п. 86 Постанови Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 р. N1232 про деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, за результатами розслідування комісія складає акт проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4. Акт за формою П-4 є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини і причини виникнення професійного захворювання, заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно п. 87 Постанови Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 про деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, акт за формою П-4, підписаний членами комісії з розслідування, затверджується головним державним санітарним лікарем Автономної Республіки Крим, області, міста, району, на водному, залізничному та повітряному транспорті, Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, ДПтС, Держспецзв'язку, Державного управління справами та завіряється печаткою.

З урахуванням вищевикладеного вбачається, що акт форми П-4 підписаний членами комісії з розслідування та затверджений головним державним санітарним лікарем є єдиним документом, що встановлює обставини і причини виникнення професійного захворювання, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці.

Відповідно акту форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.02.2014 року відносно працівника ПАТ «ММК ім.Ілліча» ОСОБА_1,

затвердженого начальником Маріупольського міського Управління ГУ Держсанепідслужби у Донецькій області головним державним санітарним лікарем м.Маріуполя, у п. 19 визначено, що комісія з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 не вбачає посадових осіб підприємства, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні нормативи, що призвело до виникнення профзахворювання та вважає, що дане захворювання могло розвинутися внаслідок його роботи на коксохімічному виробництві в період з 1984 по 1990 роки. У п. 14 акту зазначено основний діагноз професійного захворювання. Захворювання виявлено під час медичного огляду в лікувально-діагностичному центрі ПАТ «ММК ім.Ілліча» Також у позивача комісією виявлені супутні діагнози. Крім того у п. 13 акту наведені архівні дані Маріупольської міської санепідемстанції по коксохімічному заводу щодо забруднення коксохімічного виобництва шкідливими хімічними речовинами, які перевищували дозволену норму. У п.16 зазначено, що професійне захворювання виникло за обставин тривалої роботи (більше 5 років) в умовах комплексної дії фізичних та хімічних факторів, перевищуючих ГДР.

Отже судом не встановлено причинного зв'язку між отриманим хронічним професійним захворюванням позивачем та діями відповідача.

Позивачем зазначений акт не оскаржено, позивач згодний з висновками комісії по розслідуванню причин виникнення хронічного професійного захворювання.

За таких обставин, підстави застосувати ст. 237-1 КЗпП України, ст.1167, ч.1 ст.1168, ст. 1169 ЦК України, які передбачають відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, підстави відповідальності за завдану шкоду та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я вежах заявлених позовних вимог - відсутні, оскільки позивачем не доведено, що професійне захворювання отримано під час праці у ПАТ «ММК ім. Ілліча», а притягнути у якості належного відповідача або співвідповідача іншу особу, яка може бути причетна до виникнення професійного захворювання на підприємстві, а саме роботодавця в період з 1984 по 1990 роки (роботи на коксохімічному виробництві), відповідач у судовому засіданні відмовився.

На підставі п. 2 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я, а також смертю фізичної особи.

Виходячи з того, що суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити, то вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу також не підлягають задоволенню.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213-214, 223 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ММК ім. Ілліча», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Т.І.Скрипниченко