Ухвала суду № 47456741, 09.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К/9991/74720/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року

у справі № 2а/0470/1621/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємаркет Україна»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ємаркет Україна» (далі - ТОВ «Ємаркет Україна»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022305 від 24 травня 2011 року та № 0000142305 від 08 серпня 2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Ємаркет Україна» задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року скасовано та прийнято нову - про задоволення адміністративного позову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000022305 від 24 травня 2011 року та № 0000142305 від 08 серпня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та залишення без змін постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ємаркет Україна» з питань виникнення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26), за період з березня 2009 року по січень 2011 року, що був задекларований у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, за результатами якої складено акт № 000779/2305/34716896 від 15 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022305 від 24 травня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 823 449,72 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін, а також збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 1,00 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000142305 від 08 серпня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «УАМАСТЕР», Товариством з обмеженою відповідальністю «УКТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мейл.ру Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гугл», Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНЕТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМОНСТР», Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСЬКИЙ САЙТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «РА АДВЕРТ», з огляду на відсутність підтвердження пов'язаності придбаних у названих контрагентів рекламних послуг з господарською діяльністю позивача.

Скасовуючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у ТОВ «Ємаркет Україна» відповідних договорів та податкових накладних, які підтверджують його право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Колегія суддів із вказаним висновком погодитись не може, позаяк наявність у покупця належним чином оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97-ВР або Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, є підставою для одержання податкової вигоди, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

В свою чергу, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Подібні умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлюються і пунктом 198.3 статті 198 ПК України.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому варто враховувати, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинною документацією покладено на платника-покупця послуг (робіт), оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Отже, довести правомірність та обґрунтованість зменшення бази оподаткування податком на додану вартість, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям, наведеним у статті 9 Закону № 996-XIV, повинен саме позивач у справі.

Втім, як з'ясовано судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, товариством у даній ситуації не подано первинних документів, які б достеменно підтверджували фактичне виконання контрагентами обумовлених договорами рекламних послуг, зв'язок цих послуг з власною господарською діяльністю позивача, зокрема, у вигляді актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), звітів, інших документів, які б свідчили про спрямованість придбаних ТОВ «Ємаркет Україна» послуг на досягнення конкретних цілей у його діяльності.

А відтак, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.