Рішення № 4744134, 23.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.09 р. Справа № 15/197

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Исток-Плюс” м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 23288728)

до відповідача Донецького комунального підприємства “Фармація” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01976625)

про стягнення основного боргу в сумі 7103,48 грн., пені в сумі 755,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Удовіка І.А. за довіреністю № 1 від 01.04.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Исток-Плюс” м. Запоріжжя до Донецького комунального підприємства “Фармація” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 7103,48 грн., пені в сумі 755,30 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/197, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 5454, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність лікарські засоби, товари медичного призначення, субстанції покупцю (відповідачу), а покупець зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах, зазначених у даному договорі та видатковій накладній.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору фіксується в товарній накладній. Остаточна ціна зазначається в рахунку–фактурі або накладній на відпуск товарно–матеріальних цінностей, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 3.2 договору оплата проданого товару здійснюється за безготівковим перерахуванням грошової суми на поточний рахунок продавця, зазначений в договорі, протягом 4 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 6.1.1 договору за порушення строків оплати покупцем товару він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 9.5 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р. У разі, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про намір розірвати договір, то він автоматично продовжується на кожний наступний рік без додаткового попередження. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору. Завірена копія договору додана до позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору купівлі–продажу № 5454 від 01.01.2008 р. він за період з 05.11.2008 р. по 26.12.2008 р. передав відповідачу лікарські засоби, товари медичного призначення, субстанції на загальну суму 7103,48 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, скріпленими печаткою відповідача. Завірені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи.

В письмових поясненнях № 366/09 від 15.09.2009 р. позивач вказує на той факт, що поставки товару здійснювалися на підставі усної заявки відповідача, тому рахунки не виписувалися.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 5454 від 01.01.2008 р. суд робить виходячи з того, що умовою продажу у видаткових накладних вказаний договір. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач даний факт у відзиві підтверджує.

Відповідач отриманий товар на загальну суму 7103,48 грн. не оплатив.

Позивач неодноразово направляв відповідачу претензії з вимогою сплатити основний борг з урахуванням пені за прострочення виконання грошового зобов’язання. Факт відправлення даних претензій позивачем та отримання їх відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень 02.02.2009 р. та 10.03.2009 р. представнику відповідача.

Позивач відповіді на претензії не отримав. Вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, він звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 5454 від 01.01.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Спірний договір з врахуванням видаткових накладних як його невід’ємної частини містить усі істотні умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі купівлі–продажу № 5454 від 01.01.2008 р. сторони передбачили, що покупець здійснює оплату отриманого товару протягом 4 календарних днів з моменту отримання товару, тобто від дати підписання накладної.

Виходячи з того, що відповідач за останньою видатковою накладною № ІП00013146 отримав товар від позивача 26.12.2008 р., строк оплати наступив у період з 27.12.2008 р. по 30.12.2008 р. включно, а вже з 31.12.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. За іншими видатковими накладними строк оплати наступив раніше. Тобто, строк оплати по всім спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов’язання оплатити товар у повному обсязі та у встановлений строк згідно умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідач у відзиві від 01.09.2009 р. на позовну заяву повідомив, що ним дійсно було отримано товар від позивача на підставі спірного договору № 5454 від 01.01.2008 р. на суму 7103,48 грн., але у зв’язку з тяжким фінансовим станом він не мав можливості своєчасно та в повному обсязі виконати грошові зобов’язання. Але на момент порушення провадження у справі господарським судом відповідач повністю погасив основний борг на суму 7103,48 грн. згідно платіжного доручення № 5026 від 23.07.2009 р. Даний факт відповідач підтверджує бухгалтерською довідкою за підписом головного бухгалтера, скріпленим печаткою, оригінал якої доданий до відзиву.

01.09.2009 р. від позивача надійшла заява № 337/09 від 21.08.2009 р., в якій вказує на те, що відповідачем було погашено основний борг в сумі 7103,48 грн. після подачі позовної заяви, просить стягнути пеню та судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі було порушено ухвалою від 31.07.2009 р. При цьому позивач звернувся до суду шляхом направлення позовної заяви поштою 20.07.2009 р., про що свідчать відбитки поштового штемпелю на конверті та описі вкладення до цінного листа. Таким чином, суд дійшов висновку, що оплата відповідачем суми основного боргу фактично була здійснена до порушення провадження у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення основного боргу.

22.09.2009 р. позивач надав до суду банківську виписку як доказ отримання від відповідача оплати основного боргу.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання відповідачем позивач, керуючись п. 6.1.1 договору, нарахував відповідачу пеню на загальну суму 755,30 грн. (розрахунок доданий до позову).

Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 755,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на всі грошові суми та майно, які належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

На день подачі позову до суду 20.07.2009 р. основний борг не був сплачений відповідачем, тому у позивача було законне право подавати позов до суду, який підлягав оплаті державним митом та здійсненню витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин суд покладає судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. № 693 на день подання позову до суду – 20.07.2009 р. розмір витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу складав 118,00 грн., тому саме ця сума підлягає врахуванню при стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат. Переплата позивача щодо розміру витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу (фактично сплачено 197,00 грн. + 118,00 грн., підтверджено платіжним дорученням банку) підлягає поверненню позивачу з бюджету в установленому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч.1 п.4; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Донецького комунального підприємства “Фармація” (юридична адреса: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 5–А; код ЄДРПОУ 01976625; рахунок 2600538004200 в ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970; рахунок 26006301591391 у філії „Пролетарське відділення ПІБ” у м. Донецьк, МФО 334301) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Исток-Плюс” (юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 2; фактична адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 4; код ЄДРПОУ 23288728; рахунок 26008121801 в ВАТ „Метабанк”, МФО 313582) пеню в сумі 755,30 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу на суму 7103,48 грн.

У судовому засіданні 23.09.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати позивачу довідку про повернення з державного бюджету надлишково сплаченої суми на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.

Нєразік М.М.

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області