Рішення № 4743724, 22.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.09 р. Справа № 15/185

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Конте Україна” м. Київ (код ЄДРПОУ 32771122)

до відповідача спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 25328948)

про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 9998,98 грн., пені в сумі 1186,69 грн., 3% річних у розмірі 208,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кобець І.С. за довіреністю № 30 від 29.07.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Конте Україна” м. Київ до спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” м. Маріуполь про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 9998,98 грн., пені в сумі 1186,69 грн., 3% річних у розмірі 208,49 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/185, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 08.09.2009 р. строк вирішення спору продовжений до 09.10.2009 р.

У порушення вимог ухвал суду від 10.07.2009 р., 05.08.2009 р., 08.09.2009 р. відповідач в судові засідання 05.08.2009 р., 08.09.2009 р., 22.09.2009 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки. Відзив на позов та витребувані документи до суду не представив.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи є повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою про вручення їх відповідачу (його представнику).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2008 р. сторони уклали договір поставки товару № 72п, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця (відповідач) товар в кількості, комплектності, асортименті, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в замовленні покупця та зазначеними в товарно–транспортних накладних на кожну партію товару, що поставляється, а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що асортимент та ціна одиниці товару, який поставляється, погоджується сторонами в специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору. При зміні ціни або асортименту товару сторони за умови досягнення згоди підписують нову специфікацію.

Згідно п. 4.1 договору загальна сума договору складає суму вартості товару, отриманого по всім товарно–транспортним накладним.

Відповідно до п. 4.2 договору ціна, кількість та загальна вартість товару вказуються в товарно–транспортних накладних.

Згідно п. 4.3 договору форма та порядок розрахунків – безготівковий з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту поставки товару, незалежно від факту його реалізації третім особам. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р. У випадку, коли за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, то строк його дії автоматично пролонгується на один рік.

До договору сторони уклали специфікацію, якою передбачили найменування, торгівельну марку, кількість, ціну за одиницю та виробника товару. Завірені копії договору та специфікації містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки товару № 72п від 22.02.2008 р. ним було поставлено відповідачу панчішно–шкарпеткові вироби на загальну суму 16204,92 грн. за видатковими накладними: № DON–001526 від 15.09.2008 р. на суму 8077,32 грн., № DON–001527 від 15.09.2008 р. на суму 8127,60 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару на загальну суму 16204,92 грн. підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, та відбитками його штампів на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також податковими накладними: № DON–001466 від 15.09.2008 р. на суму 8077,32 грн., № DON–001467 від 15.09.2008 р. на суму 8127,60 грн. Завірені копії видаткових та податкових накладних додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 72п від 22.02.2008 р. суд робить виходячи з того, що умовою поставки в податкових накладних до спірних видаткових накладних вказаний саме договір № 72п від 22.02.2008 р. Характеристики товару (найменування, ціна), зазначені у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Крім того, позивач зазначає, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач отриманий товар оплатив частково та частково повернув товар, на момент подачі позову до суду сума основного боргу за отриманий товар складає 9998,98 грн. (1871,38 грн. (залишкова вартість неоплаченого товару, отриманого за видатковою накладною № DON–001526 від 15.09.2008 р.) + 8127,60 грн. (вартість товару, отриманого за видатковою накладною № DON–001527 від 15.09.2008 р.) = 9998,98 грн.). До матеріалів справи додані завірені копії накладних на повернення товару № DON-000062 від 26.11.2008 р. на суму 67,92 грн., № DON-000063 від 26.11.2008 р. на суму 940,02 грн., № DON-000064 від 27.11.2008 р. на суму 198,00 грн. та платіжних доручень № 7527 від 11.09.2008 р. на суму 1505,16 грн., № 8127 від 13.10.2008 р. на суму 3000,00 грн., № 8387 від 28.10.2008 р. на суму 2000,00 грн.

Вказані обставини позивач обґрунтовує актами звірки взаєморозрахунків між сторонами за власним підписом станом на 31.12.2008 р. та 29.07.2009 р., які по суті є детальним та розширеним розрахунком суми позову. Завірені копії актів звірки містяться в матеріалах справи.

Позивач надіслав відповідачу претензію № 0604/09–1/юр від 06.04.2009 р. з вимогою оплатити основний борг на суму 9998,98 грн. та пеню. Факт відправлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 8190 від 10.04.2009 р. та повідомленням про вручення 13.04.2009 р. простого поштового відправлення представнику відповідача. Завірені копії претензії, повідомлення та чеку містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору поставки товару № 72п від 22.02.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 72п від 22.02.2008 р. сторони передбачили, що розрахунок здійснюється за фактом постачання протягом 30 календарних днів, тобто від дати видаткової накладної.

Виходячи з того, що товар за спірними видатковими накладними був отриманий відповідачем 15.09.2008 р., строк оплати для нього наступив у період з 16.09.2008 р. по 15.10.2008 р. включно, а вже з 16.10.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 9998,98 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач, керуючись п. 5.1 договору, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості товару, поставленого за договором, нарахував відповідачу пеню за період з 14.10.2008 р. по 24.06.2009 р. в розмірі 1186,69 грн. (розрахунок пені доданий до позовної заяви).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує пеню в розмірі __-__% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості.

Позивач надав до суду пояснення № 2907/09-1юр від 03.08.2009 р., в яких вказує на те, що в п. 5.1 договору замість цифри, що визначає розмір пені за невиконання покупцем грошового зобов’язання, проставлений прочерк. Позивач виклав своє розуміння п. 5.1 договору: оскільки інший, конкретний розмір пені, відмінний від подвійної облікової ставки НБУ, не зазначений, але в договорі та в законі є застереження щодо розміру пені стосовно того, що він не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, то при простроченні покупцем виконання грошового зобов’язання застосуванню підлягає саме такий розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд не приймає до уваги доводи позивача з наступних підстав:

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах законом не визначений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором поставки товару № 72п від 22.02.2008 р. розмір пені також не визначений.

Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, до нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості товару, поставленого на виконання умов договору № 72п від 22.02.2008 р., застосовувати не можна. Суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 208,49 грн. (розрахунок 3% річних доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач при розрахунку припустився суттєвих помилок по періоду нарахування 3% річних, по кількості днів у 2008 році та по кількості днів прострочення виконання грошового зобов’язання. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума 3% річних обчислюється за період з 16.10.2008 р. (початок прострочення виконання грошового зобов’язання) по 24.06.2009 р. (кінець періоду нарахування 3% річних, визначений самим позивачем) та складає: (1871,38 грн. х 3% х 77 днів : 366 днів) + (1871,38 грн. х 3% х 175 днів : 365 днів) + (8127,60 грн. х 3% х 77 днів : 366 днів) + (8127,60 грн. х 3% х 175 днів : 365 днів) = 206,93 грн., де 1871,38 грн. – заборгованість за товар, отриманий за видатковою накладною № DON–001526 від 15.09.2008 р.; 8127,60 грн. – заборгованість за товар, отриманий за видатковою накладною № DON–001467 від 15.09.2008 р.; 77 днів – кількість днів прострочення виконання грошового зобов’язання в 2008 р.; 175 днів – кількість днів прострочення виконання грошового зобов’язання в 2009 р.; 366 днів – кількість днів в 2008 р. (він був високосним); 365 днів – кількість днів в 2009 р.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 208,49 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 206,93 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 208,49 грн. – 206,93 грн. = 1,56 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з спільного українсько-літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” (юридична адреса: 87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43; код ЄДРПОУ 25328948; рахунок 26000200031000 у відділенні № 3 ЗАТ „Донгорбанк” м. Маріуполя, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Конте Україна” (юридична адреса: 02095, м. Київ, вул. Марганецька, 95; фактична та поштова адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30; код ЄДРПОУ 32771122; рахунок 26000032533701 в Харківському відділенні Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) суму 10205,91 грн. (а саме: основний борг на суму 9998,98 грн., 3% річних в розмірі 206,93 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 102,06 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 282,15 грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені на суму 1186,69 грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних на суму 1,56 грн.

У судовому засіданні 22.09.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.