Рішення № 4743610, 02.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.09 р. Справа № 37/183пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Прилуцьких М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс”, м. Харцизьк, Донецької області, ідентифікаційний код 30261443

про: розірвання договору оренди №969/2002 від 27.06.2002 р. та зобов’язання відповідача повернути орендоване майно.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Тищенко Ю.С. (за довіреністю № 78 від 17.092008р.);

від Відповідача – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 21.07.2009р. на 25.08.2009р., з 25.08.2009р. на 02.09.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс”, м. Харцизьк, Донецької області (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди №969/2002 від 27.06.2002 р. та зобов’язання відповідача повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області державне майно – шахтодільницю 1-6 шахти „Шахтарська” – структурний підрозділ цілісного майнового комплексу ДВАТ „Шахта „Постніковська” ДХК „Шахтарськантрацит” за актом приймання-передачі відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 1997р. N 847.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди №969/2002 від 27.06.2002р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №969/2002 від 27.06.2002р. з додатками, лист №06-027054 від 22.08.2008р., розгорнутий розрахунок заборгованості з орендної плати.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 530, 611, 629, 630, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Позивачем на виконання вимог ухвал суду та задля обґрунтування своєї процесуальної позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.29-51, 59), а у судовому засіданні 01.09.2009р. оголошено клопотання про встановлення строку виконання обов’язку з повернення орендного майна тривалістю 60 днів (а.с.60).

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду як за адресою, вказаною у спірному договорі, так і за адресою місцезнаходження, визначеною як за умовами спірного договору (у реквізитах), так і за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.53, 54), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду учасниками справи докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2001р. керівником Державної холдингової компанії „Шахтарськантрацит” видано наказ №134 (а.с.37), п. 2 якого передбачав надання в оренду через Фонд державного майна України у Донецькій області прийняті на баланс розташовані на поверхні та підземний комплекси шахти 1-6 і площадки „Гурдус”, визначені у відповідних додатках (а.с.а.с. 38-44), Товариству з обмеженою відповідальністю „Комплекс”.

Відповідно до наказу директора ДВАТ шахта „Постніковська” від 30.04.2002р. (а.с.46) складено передавальний баланс станом на 30.04.2002р. та відомість балансової (залишкової) вартості основних засобів державного майна шахтодільниці 1-6 шахти „Шахтарська” структурного підрозділу цілісного майнового комплексу станом на 01.05.2002р.

27.06.2002р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №969/2002 (а.с.а.с.6-10), згідно умов п.п. 1.1., 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно – шахтодільницю 1-6 шахти „Шахтарська” – структурний підрозділ цілісного майнового комплексу ДВАТ „Шахта „Постниковська” ДХК „Шахтарськантрацит”, з метою відпрацювання балансових запасів вугілля по пластах Н2-1 Н3, склад і вартість якого визначено у відповідності з додатками №№ 1,2,3 до договору оренди, протоколом про результати інвентаризації та передавальним балансом Підприємства, складеним станом на 30.04.2002р., вартість якого становить 2164926грн., у тому числі: основні фонди: а) по балансовій (залишковій) вартості 2164926грн.; б) по первісній вартості 3201230грн., строком до строком до 27.06.2012р.

У п. 2.4. сторони дійшли згоди, що вартість майна Підприємства, яке Орендар повертає Орендодавцю (або юридичній особі, які вкаже Орендодавець), визначається на підставі передавального балансу Підприємства та акту оцінки, складених за даними інвентаризації на момент припиненні дії цього договору. Орендар повертає Підприємство у порядку, визначеному чинним законодавством та цим договором, і Підприємство вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту-прийому передачі. Зазначені положення відповідають обов’язку Орендаря, визначеному п. 5.7. договору оренди, у разі його припинення або розірвання повернути орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до умов розділу 3 договору оренди №969/2002 на Відповідача були покладені грошові зобов’язання із сплати орендної плата, визначеної згідно діючого законодавства у відповідності до розрахунку (а.с.12): 100% - до Державного бюджету, щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. За умовами п. 5.2. договору своєчасне і повне здійснення орендних платежів до державного бюджету віднесено до обов’язків Орендаря.

Пунктом 10. 7. договору сторони визначили випадки припинення його чинності, у тому числі – наявності заборгованості по орендній платі понад 3-х місяців.

27.06.2002р. об’єкт оренди згідно із п.2.1. договору №969/2002 був переданий Відповідачеві, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.11).

Листом №06-027054 від 22.08.2008р. (а.с.16) Позивач повідомив про необхідність погасити наявну заборгованість, а також запропонував Відповідачу розірвати укладений договір оренди шляхом надання письмової згоди на зазначену пропозицію у двадцятиденний термін, але відповіді не отримав.

У зв’язку з викладеним, Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.а.с.30-32), складеному (а.с. 29) Позивачем на виконання вимог суду.

Стосовно заявлених Позивачем вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення, їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Крім того, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, іншими актами законодавства та умовами укладеного договору оренди №969/2002 від 27.06.2002р.

При цьому, зважаючи на триваючий характер правовідносин між сторонами, вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених вимог, суд, керуючись приписами ст. 5 та п.п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п.п. 4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, застосовує положення цих нормативних актів, що були прийняті вже після укладання спірного договору, але в період дії останнього.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що кореспондується із ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 10 та ч.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді (порушення) невиконання обов’язку щодо оплати орендної плати.

Стосовно вказаної Позивачем підстави для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов’язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв’язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов’язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи правову природу укладених договорів та статус майна, яке є об’єктом оренди, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися і з урахуванням приписів Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

У світлі приписів ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України умова про сплату орендної плати віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

В п. 5.2. спірного договору сторонами встановлено, що Орендатор зобов’язаний вчасно та в повному обсягу вносити орендну плату до Державного бюджету. Водночас, порушення цього обов’язку і наявність заборгованості понад 3-х місяців визначається п. 10.7. спірного договору у якості підстави для його дострокового розірвання.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем належним чином не виконана. Дійсно, як вбачається із акту звірки заборгованості станом на 13.02.2009р. (а.с.а.с.13 – 15), акту звірки взаємних розрахунків № 1 від 20.07.2009р. (а.с.а.с.30-32) та розгорнутого розрахунку боргу (а.с.а.с.33-36), відомості щодо нарахування орендних платежів за якими відповідають умовам спірного договору, Орендар систематично припускав неналежність (неповноту і несвоєчасність) виконання грошових зобов’язань зі сплати орендних платежів, у тому числі, перераховуючи кошти з істотною затримкою відносно передніх період, з жовтня 2006р. допускав існування поточної заборгованості понад трьох місяців поспіль, у зв’язку із чим станом на 29.05.2008р. сформувалась заборгованості у сумі 127674,7грн. Суд наголошує, що належних доказів протилежного Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського кодексу України до матеріалів справи не надано, а правомірність зарахування поточних платежів в рахунок погашення заборгованості саме за попередні періоди у повній мірі узгоджується із приписами ст. 534 Цивільного кодексу України. Наведене вказує про наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання орендних платежів виходив Позивач, укладаючи такий договір. Правильність цього висновку узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в абз. 2 п. 13 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна від 25.05.2000р. № 02-5/237, щодо достатності для розірвання договору оренди доведеного належним чином факту невиконання орендарем хоча б одного з зобов’язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у тому числі – із своєчасного і повного внесення орендної плати.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Суд, наголошуючи, що наявний в матеріалах справи лист Позивача №06-027054 від 22.08.2008р. вказує на дотримання такого порядку, зазначає, що у світлі правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.2 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482, обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на задоволення позовних вимог.

За таких обставин, вимоги Позивача про дострокове розірвання спірного договору підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов’язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов’язків його учасників, припинення зобов’язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктами 2.4. та 5.7 спірного договору оренди встановлений обов’язок Орендаря у разі припинення договору повернути об’єкт оренди в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду, з урахування фізичного зносу за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у зв’язку із розірванням договору є обов’язок орендаря повернути об’єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов’язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобов’язання Відповідача повернути орендоване майно також підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов’язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку – повернути об’єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що об’єктом оренди, який має бути повернутим, є Підприємство – структурний підрозділ цілісного майнового комплексу, а положення п. 2.4. договору передбачають встановлення вартості майна на підставі передавального балансу та акту оцінки на момент припинення договору, складання яких має передувати поверненню об’єкту оренди за актом приймання-передачі, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій з урахуванням приписів Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 1997р. N 847. Отже, зважаючи на строки вчинення відповідних дій в межах процедури повернення, зазначених в п.п. 3, 10 вказаного Порядку, а також позиції Позивача, визначеної у заяві від 02.09.2009р. (а.с.60), суд визначає строк для повернення орендованого майна у відповідності до приписів Порядку за актом приймання-передачі протягом 60 днів з моменту набрання рішенням законної сили.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю та стягуються в доход державного бюджету, оскільки Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс”, м. Харцизьк, Донецької області (ідентифікаційний код 30261443) про розірвання договору оренди №969/2002 від 27.06.2002 р. та зобов’язання відповідача повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області державне майно – шахтодільницю 1-6 шахти „Шахтарська” – структурний підрозділ цілісного майнового комплексу ДВАТ „Шахта „Постніковська” ДХК „Шахтарськантрацит” за актом приймання-передачі відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 1997р. N 847 задовольнити у повному обсягу.

Розірвати договір оренди №969/2002 від 27.06.2002, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комплекс”, м. Харцизьк, Донецької області.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс” (ідентифікаційний код 30261443) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) державне майно – шахтодільницю 1-6 шахти „Шахтарська” – структурний підрозділ цілісного майнового комплексу ДВАТ „Шахта „Постніковська” ДХК „Шахтарськантрацит” за актом приймання-передачі відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07 серпня 1997р. N 847 протягом шістдесяти днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс” (ідентифікаційний код 30261443) в доход державного бюджету державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні оголошено та підписано повний текст рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя