Рішення № 4743609, 22.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.09 р. Справа № 7/183

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ

До відповідача: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення 2 595 071, 07 грн. боргу за активну електроенергію, 959 184, 29 грн. - пені, 15 456, 08 грн. - інфляційних, 8 280, 17 - 3% річних

За участю представників:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 15.09.2009р. оголошувалась перерва до 22.09.2009р. згідно ст. 77 ГПК України.

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення 2 595 071, 07 грн. боргу за активну електроенергію, 959 184, 29 грн. - пені, 15 456, 08 грн. - інфляційних, 8 280, 17 - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №1027 від 01.11.2006р. з додатками, додатковими угодами, протоколом врегулювання розбіжностей; рахунки за березень – травень 2009р.

У судовому засіданні 15.09.2009р. позивач представив суду новий розрахунок пені та 3% річних , просить задовольнити позовні вимоги з урахуванням такого розрахунку, проте відповідну заяву в порядку ст..22 ГПК України, підписану повноважною особою, суду не надав, у зв’язку з чим, позов розглядається в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач у відзиві №1372 від 21.07.2009р. заперечив проти стягнення з нього 3% річних, пені та інфляційних, посилаючись на невірний розрахунок позивачем зазначених сум, повідомив про необхідність здійснення між сторонами розрахунків.

У судовому засіданні 02.09.2009р. відповідач повідомив суд про часткову сплату суми боргу, в підтвердження чого надав відповідні платіжні доручення.

Відповідач у судовому засіданні 15.09.2009р. підтвердив правильність нарахування позивачем 3% річних, пені та інфляційних, суму боргу визнав у повному обсязі, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Відповідач також заявив клопотання про зменшення суми стягуваної пені на 90% та просить відстрочити виконання рішення терміном на 6 місяців. Позивач проти вказаних клопотань заперечив.

В ході розгляду справи від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі – Спеціалізована ДПІ) надійшла заява №26590/10/10-013 від 19.08.2009р. про вступ Спеціалізованої ДПІ до участі у справу як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, на підставі ст. 27 ГПК України, яка розглянута у судовому засіданні 02.09.2009р. та ухвалою від 02.09.2009р. залишена судом без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та Слов’янським РУ „Укрпромводчермет”, правонаступником якого є відповідач по справі, укладено договір про постачання електричної енергії №1026 від 01.11.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Відповідно до п.9.5 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2007р. та договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов. З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 64 000 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Відповідно до п.10 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленого печатками обох установ, розрахунки за активну електроенергію здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у березні - травні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийняття-передачі за березень – травень 2009р. та відповідними відмітками на рахунках про їх отримання, а також відповідачем. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 2 595 071, 07 грн. боргу за активну електроенергію.

В ході розгляду спору, судом з’ясовано, що відповідач частково погасив заявлену до стягнення заборгованість платіжними дорученнями №1532 від 27.08.2009р. на суму 1 750, 00 грн., №29 від 27.08.2009р. на суму 400, 00 грн., №1619 від 31.08.2009р. на суму 2 130, 00 грн., №1533 від 27.08.2009р. на суму 2 480, 00 грн., №1621 від 31.08.2009р. на суму 1 855, 00 грн., №1620 від 31.08.2009р. на суму 3 215, 00 грн., що також підтверджено позивачем у судовому засіданні

Таким чином, заборгованість у загальному розмірі 11 830, 00 грн.. сплачена відповідачем після подачі позову до суду (27.06.2009р.), у зв’язку з чим провадження у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 11 830, 00 грн. підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Борг за активну електроенергію в залишковій частині в сумі 2 583 241, 07 грн. підтверджений матеріалами справи, визнаний відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 15.04.2009р. по 16.06.2009р. 3% річних в сумі 8 280, 17 грн. та за період з березня по травень 2009р. інфляційні в сумі 15 456, 08 грн.

У судовому засіданні 15.09.2009р. позивач надав суду уточнений розрахунок та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 15.04.2009р. по 16.06.2009р. у сумі 7 591, 64 грн., зауважив, що сума інфляційних не змінилась. Відповідач у судовому засіданні 15.09.2009р. підтвердив, що 3% річних у розмірі 7 591, 64 грн. та інфляційні у розмірі 15 456, 08 грн. розраховані арифметично вірно.

Враховуючи той факт, що позивач не надав суду заяву про зменшення розміру 3% річних в порядку ст.22 ГПК України, підписану уповноваженою особою, вимоги в цій частині розглянуті судом у межах заявлених позовних вимог.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та відповідно складають:

3% річних – 7 591, 64 грн.;

інфляційні – 15 456, 08 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних у сумі 15 456, 08 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних – частково у сумі 7 591, 64 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 959 184, 29 грн. за період з 15.04.2009р. по 16.06.2009р.

У судовому засіданні 15.09.2009р. позивач надав суду уточнений розрахунок та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 60 702, 70 грн. за період з 15.04.2009р. по 16.06.2009р. Відповідач у судовому засіданні 15.09.2009р. підтвердив, що пеня у сумі 60 702, 70 грн. розрахована арифметично вірно.

Враховуючи той факт, що позивач не надав суду заяву про зменшення розміру пені в порядку ст..22 ГПК України, підписану уповноваженою особою, вимоги в цій частині розглянуті судом у межах заявлених позовних вимог.

Пеня перерахована судом у відповідності до умов договору, приписів чинного законодавства, з урахуванням умов договору та відповідно складає 60 590, 92 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені в залишковій частині в розмірі 898 593, 37 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 90%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у зв’язку з тим, що відповідач є комунальним підприємством, дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 10%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 54 531, 83 грн.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 6 місяців, в обґрунтування якого відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан на підприємстві.

Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечив.

Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, на підприємстві значна дебіторська заборгованість, негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення і вважає можливим на підставі п.6 ст.83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити частково і надати відстрочку виконання рішення на 3 (три) місяці.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи той факт, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м.Краматорськ до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення 2 595 071, 07 грн. боргу за активну електроенергію, 959 184, 29 грн. - пені, 15 456, 08 грн. - інфляційних, 8 280, 17 - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, р/р 260003011796023 в ГУ „ПІБ” України в Донецькій області, МФО 334635, ЗКПО 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Краматорських електричних мереж (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ІПН 00131268) на р/р 260333021295 в ОПЕРВ філії Донецьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106 – заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 2 583 241, 07 грн., на р/р 26004301510104 в АК ПІБ м. Краматорська, МФО 334141 – інфляційні у сумі 15 456, 08 грн.., 3% річних у сумі 7 591, 64 грн., пеню у сумі 54 531, 83 грн.; державне мито у сумі 19 090, 90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233, 96 грн.

Відстрочити виконання рішення терміном на 3 (три) місяці.

Припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 11 830, 00 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя