Постанова № 4734534, 10.09.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/454

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.09.2009 р.           15 год. 09 хв.           № 2а-4077/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка"

до Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000773/23-08/0 від 30.09.2008р.

За участю представників сторін:

від позивачаКраснюк О.Т.

від відповідача Василевська А.С. На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 10.09.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 30.09.2008 р. № 000773/23-08/0 на загальну суму 1597863,00 грн., з яких 1065066,00 грн. основного платежу та 532797,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач –ТОВ «Агрофірма «Золота Балка», вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями ( далі Закон України № 168/97-ВР) в частині заниження податку на додану вартість на суму 1360647,00 грн. Позивач стверджує, що Товариство є сільськогосподарським товаровиробником, основним видом діяльності якого є виготовлення продукції (виноматеріалів) на власних виробничих потужностях з використанням самостійно вирощеної сировини (винограду), без застосування яких-небудь давальницьких схем або умов, з подальшою реалізацією виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства для виробництва готової продукції. Тому, діяльність Агрофірми відноситься до першого виду діяльності –«продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва»та підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». А отже, підстав для прийняття податкового повідомлення –рішення 30.09.2008 р. № 000773/23-08/0 на загальну суму 1597863,00 грн. у відповідача не було.

Відповідач –ДПІ у Печерському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не може розповсюджуватися на операції позивача з реалізації ним, як сільськогосподарським товаровиробником (підприємством первинного виноробства) виноматеріалів, виготовлених на власних виробничих потужностях із самостійно вирощеної продукції (як застосування, так і без застосування давальницьких схем), якщо такі виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виноробства як сировина на виробництво готової продукції. При проведенні перевірки відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1360647,00 грн., в тому числі по періодах за 2005 рік на суму 305221,00 грн., за 2006 рік на суму 560031,00 грн., за 2007 рік на суму 462617,00 грн. та за І квартал 2008 року на суму 32778,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, , Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р.

За результатами перевірки був складений акт від 18.09.2008 р. № 479/23-8/32158858 та винесено податкове повідомлення - рішення від 30.09.2007 р. №000773/23-08/0, яким визначено податкове зобов’язання на загальну суму 1 597 863,00 грн., з яких 1065066,00 грн. основного платежу та 532797,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що позивач здійснював операції, оподаткування яких регламентується положеннями п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податку на додану вартість».

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», Товариством був перерахований податок на додану вартість на окремий спеціальний рахунок акумуляції ПДВ. Відповідач стверджує, що кошти позивачем використані для придбання матеріально - технічних ресурсів виробничого призначення.

ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»є сільськогосподарським товаровиробником виноматеріалів, виготовлених на власних виробничих потужностях із самостійно вирощеної продукції, здійснює реалізацію виноматеріалів як сировини, без застосування давальницьких схем.

Статтею 1 Закону України № 178 встановлено ставки акцизного збору на виробну продукцію, яка відноситься до товарної позиції 2204 «Вина виноградні, включаючи вина кріплені; сусло виноградне» Української класифікації товарів зовнішньо-економічної діяльності, затвердженої Законом України від 05.04.2001 р. № 2371 «Про митний тариф України».

До підакцизних товарів належать всі види виноробної продукції за кодами товарних під категорій, які є частиною товарної позиції 2204 УКТ ЗЕД та відносяться до алкогольних напоїв, що підпадають під таке визначення у статті 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».

Згідно з п.2 ст. З Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»та з урахуванням ст. 3 Декрету КМ України «Про акцизний збір»не підлягають оподаткуванню акцизним збором вартість та обороти з реалізації (передачі) української сировини, що використовується для виробництва підакцизних товарів.

Відповідно до цієї норми виноматеріали, що реалізуються підприємствами вторинного виноробства як сировина для виробництва підакцизних товарів, не оподатковуються акцизним збором з метою уникнення подвійного оподаткування, оскільки у вітчизняному законодавстві не передбачено сальдового методу нарахування акцизного збору, однак ця норма не виключає виноматеріали з переліку підакцизних товарів.

Виноматеріали є підакцизними товарами. Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено ….зупинити дію пункту 7.7 ст. 7, пунктів 10.1 та 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини...). Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально - технічних ресурсів виробничого призначення.

Таким чином, актом перевірки встановлено порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме реалізацію підакцизних товарів (виноматеріалів, виготовлених з власної сировини) не включено до податкових декларацій з ПДВ, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом, безпідставно включено до податкової декларацій з податку на додану вартість - сільськогосподарського товаровиробника, застосовуючи спеціальний режим оподаткування, що призвело до заниження суми ПДВ.

Позивач не погодився з висновками акта перевірки від 18.09.2008 р. № 479/23-8/32158858 та податковим повідомленням - рішенням від 30.09.2007 р. №000773/23-08/0, та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України. За результатами розгляду скарг податковими органами, податкове повідомлення –рішення було залишене без змін, скарги ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» - без задоволення.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства, в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», до 01.01.2009 року зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і п. 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Крім того, у п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»вказано, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Таким чином, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) вирізняє два види діяльності щодо яких зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і п. 10.2 ст. 10 Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість, а саме операції з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва та           операції з поставки продукції (крім підакцизних товарів), виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, основним видом діяльності якого є виготовлення продукції (виноматеріалів) на власних виробничих потужностях з використанням самостійно вирощеної сировини (винограду), без застосування яких-небудь давальницьких схем або умов, з подальшою реалізацією виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства для виробництва готової продукції.

Отже, діяльність ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»відноситься до першого виду діяльності , а саме «продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва»і підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 4 статті 4 Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 639-УІ від 31.10.2008 р. (далі - Закон № 639-УІ) були внесені зміни до ст. 8і Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та є сільськогосподарським підприємством, може обрати спеціальний режим оподаткування. Відповідно до п. 8 .2. ст. 8 і Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільсько-господарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Згідно з п. 8.8 ст. 8 Закону України № 168/97-ВР, норми ст. 8 не поширюються на виробників підакцизних товарів, крім підприємств первинного виноробства, які поставляють виноматеріали (коди УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30). Як зазначалось вище, ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»є сільськогосподарським товаровиробником, підприємством первинного виноробства (коди УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 ЗО), яке поставляє виноматеріали підприємствам вторинного виноробства для виробництва готової продукції. Суд дійшов до висновку, що на ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»поширюється дія ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, законодавець ще раз однозначно закріпив та підтвердив у Законі -нормативно-правовому акті, який має найвищу юридичну силу, що позиція ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»є правильною і повністю відповідає вимогам законодавства.

ТОВ «Агрофірма «Золота Балка», як сільськогосподарське підприємство, правомірно, та у відповідності з нормами законодавства, скористалось наданим йому правом та своєчасно подало до відповідної податкової інспекції дві декларації про податок на додану вартість: спеціальну (скорочену) і загальну декларацію по ПДВ (копії наявні в матеріалах справи).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. № 271 затверджений «Порядок акумуляції і використання грошових коштів, які нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - платниками податку на додану вартість по операціях з продажів товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини». ТОВ «Агрофірма «Золота Балка», у встановленому Законом порядку скористалося своїм законним правом і своєчасно подало до відповідної податкової інспекції дві декларації про податок на додану вартість: спеціальну (скорочену) і загальну декларацію по ПДВ. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», ставка акцизного збору в гривнах з одиниці товару на спирт етиловий та алкогольні напої «виноматеріали виноградні»становить 0. Статтею 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»встановлені ставки акцизного збору на виготовлені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали, які реалізуються посередницьким організаціям та населенню, та виноматеріали, виготовлені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробної сировини (винограду) код 2204 30, крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виготовлення готової продукції. Як вже зазначалося вище, позивач є сільськогосподарським товаровиробником; більш ніж 50 % продукції якого є продукцією власного виробництва та продукцією її переробки; підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування винограду та виготовлення з нього виноматеріалів - сировини для підприємств вторинного виноробства на власних потужностях; виробником, який не виготовляє виноматеріали на давальницьких умовах з власної сировини. Виноматеріал - це власна продукція, виготовлена з власного винограду та перероблені на власних потужностях, а не виготовлена на давальницьких умовах. ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»не поставляє виноматеріали посередницьким організаціям, населенню та суб'єктам підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробної сировини, що підтверджується перевіркою ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»та складеним за її результатами Актом.

Таким чином, позивач вважає, що відповідно до законодавства, він звільнений, як сільськогосподарський товаровиробник, від сплати в бюджет ПДВ по операціях з реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства до 01.01.2009 р. (ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).

У роз'ясненні Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва (Лист № 2-222/5971 від 03.10.2001 р.) вказано, що крім підакцизних товарів»відноситься тільки до продукції, виготовленої на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, а не до товарів власного виробництва.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»№ 18-92 від 26.12.1992 р., «давальницькі умови»- це будь-які умови, визначені в договорах між суб'єктом підприємницької діяльності (замовником) і суб'єктом підприємницької діяльності (виробником), за яких виготовляється підакцизна продукція, яка є власністю замовника. Як вбачається з матеріалів справи, позивач таких договорів не укладав та такі умови не використовував.

На думку суду, позивач належним чином відобразив ПДВ від реалізації виноматеріалів не порушуючи вимог податкового та іншого законодавства.

Відповідач у Акті перевірки посилається на те, що виноматеріал, який виготовляє позивач, є підакцизною продукцією, а тому дія пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не розповсюджується на операції з реалізації цієї продукції.

З таким висновком суд погоджується з наступних підстав.

ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»як сільськогосподарський товаровиробник, є підприємством первинного виноробства, яке поставляє виноматеріали підприємствам вторинного виноробства для виробництва готової продукції, відповідно до ст. 8 Закону України № 639-УІ має право на спеціальний режим оподаткування.

Крім того, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»від 26.12.1992 р., № 18-92, акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), встановлені законом як підакцизні, який включається в ціну таких товарів (продукції).

Стаття 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» передбачає, що платником акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення - виробники підакцизних товарів на митній території України, зокрема давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлені ставки акцизного збору в твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлені ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробникові.

Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої»встановлені ставки акцизного збору на виготовлені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали, які реалізуються посередницьким організаціям та населенню, та виноматеріали, виготовлені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробної сировини (винограду) код 2204 30, крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виготовлення готової продукції.

Таким чином, Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої»ставки акцизного збору не передбачені для виноматеріалів, виготовлених підприємствами первинного виробництва з власної сировини та призначених для реалізації підприємствам вторинного виноробства.

Позивач не здійснював та не здійснює поставки виноматеріалів посередницьким організаціям, населенню та суб'єктам підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробної продукції.

Позивач здійснює господарські операції по поставці виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва підакцизного товару - готової продукції.

Крім того, таку позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова від 15.01.2008 р. по справі за позовом ДП «Радгосп-завод «Алушта»до ДПІ у м. Алушті), а саме «У Законі «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», яким керувався суд, для визначення підакцизної продукції вживається слово "виноматеріали".

Саме по собі вживання у зазначеному Законі слова "виноматеріали" не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Словом "напій", виходячи з його семантики, позначається спеціально приготовлена рідина, призначена для пиття. Алкогольний напій - це напій, який містить алкоголь.

Зважаючи на викладене, до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь.»

Тобто Верховний Суд України в своїй Постанові визначив, що виноматеріали, які не призначені для пиття, не є підакцизною продукцією.

ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»здійснює виробництво та продаж виноматеріалів не призначених до вживання, які є лише сировиною для виготовлення вина, тобто саме такого виду, як зазначено у вищевказаній Постанові Верховного суду України, тому це є ще однією підставою для визнання висновків про порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які містяться у Акті, такими, що не відповідають нормам законодавства та дійсним обставинам справи.

Відповідно до п. 2.15 ст. 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства», сільськогосподарська продукція - це товари, які підпадають під визначення 1 -24 груп УКТ ЗЕД. Норми цього Закону не поширюються на підакцизні товари. Відповідно до довідки з ЄДРПОУ позивача, основним видом діяльності позивача є вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів (01.13.0 КВЕД).

Таким чином, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який з вирощеного винограду виробляє на власних виробничих потужностях виноматеріал, що є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, для реалізації підприємствам вторинного виноробства, у зв'язку з чим вказаний виноматеріал не є підакцизною продукцією, а тому на позивача розповсюджується дія закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

          З норми п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» витікає, що сільськогосподарські товаровиробники не платять податок на додану вартість по операціях з реалізації всіх товарів власного виробництва.»

          Із змісту вказаної статті вбачається, що зупинення дії п. 7.7 ст.7 і п.10.1, 10.2 ст. 10 Закону розповсюджується, залежно від способу походження, на два самостійні види продукції: по-перше, власного виробництва і по-друге, продукцію, проведену на давальницьких умовах. Тобто, необхідно розуміти ці два види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з декількома кваліфікуючими ознаками. При цьому, фраза «окрім підакцизних товарів»стосується тільки продукції, проведеної на давальницьких умовах і не відноситься до продукції власного виробництва.

          Тобто, виключення зі встановленої ч. І п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»норми складають операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, а не продукції власного виробництва.

Незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, то на неї розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, аналіз норм законодавства України, підтверджує правильність нарахування позивачем податку на додану вартість. Позивач правомірно, відповідно до вимог вказаних вище положень Закону України «Про податок на додану вартість», нараховував податок на додану вартість і належним чином подав декларації про ПДВ.

Прийнятий Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 31.10.2008 р. № 639-VI за внесені ним зміни до Закону України «Про податок на додану вартість» підтвердили правильність дій позивача.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, враховуючи, що Закон № 639-УІ та Закон України «Про податок на додану вартість»повністю підтверджують правильність і законність дій позивача та зміст ст. 58 Конституції України, до позивача не можуть бути застосовані штрафні або будь-які інші санкції.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 000773/23-08/0 від 30.09.2008 р. є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Позивач надав суду належні докази щодо правомірності заявлених вимог. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог повністю.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з позовної заяви, позивач не просив повернути судові витрати.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення від 30.09.2008 р. №000773/23-08/0.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.