Постанова № 4734466, 01.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01.06.2009 р.                                                                                           № 37082/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тацій Л. В. при секретарі судового засідання Андрієць М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Хімтрейд менеджемент"

до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

встановив:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд менеджмент», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 18.08.08р. №№ 0001422303/0, 0001432303/0, від 15.10.08р. №№0001422303/1, 1001432303/1, 0001762303/0, від 18.11.08р. № 0001762303/1, від 25.12.08 р. №№ 0001422303/2, 0001762303/2, від 31.03.2009 р. № 0001422303/3, № 0001432303/3, № 0001762303/3.

В судовому засіданні представник позивача, вимоги, викладені в позові, підтримав в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів, посилався на наступне. Результати, проведеної ДПІ перевірки, оформлені з порушенням вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, а зроблені ДПІ в ході перевірки висновки є помилковими. Зазначив, що у Товариства в наявності є всі первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій постачання товарів, та, відповідно, валові витрати. Здійснена операція з придбання та поставки товару разом із залізничним тарифом є закінченою, тобто її наслідки знайшли відображення як у валових витратах, так і в валових доходах, що також були предметом дослідження під час перевірки.

Крім того, представник позивача зазначив, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 15.10. 08 р. №0001762303/0 ДПІ неправомірно визначило суму податкового зобов’язання в сумі 268 грн. згідно п.п.«б» п.4.2.2. ст..4 ЗУ № 2181, який не підлягав застосуванню в даному випадку. Оскільки наведеним податковим повідомленням-рішенням не визначено належної правової підстави для самостійного визначення ДПІ суми податкового зобов’язання за березень 2008 року, дане рішення є незаконним та необґрунтованим. Декларація за березень 2008 року є поданою належним чином, тому в ДПІ не було ніяких правових підстав для нарахування сум податкового зобов’язання з ПДВ, та штрафів за неподання декларації за п.п. 17.1.1., 17.1.2. п.17.1 ст. 17 Закону №2181. Визначення ДПІ сум податкового зобов’язання з ПДВ за березень 2008 зроблено незаконно та необґрунтовано. ДПІ незаконно та безпідставно нарахована штрафна санкція в сумі 134 грн.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, в обґрунтування свої доводів посилався на наступне. Висновки, зроблені в ході перевірки і прийняті на їх підставі податкові повідомлення –рішення відповідають вимогам закону.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, які підтримали доводи, викладені відповідно у позові та запереченнях проти нього, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 26.06.2008р. по 24.07.2008р. ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд менеджмент»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Згідно зі складеним за наслідками перевірки актом від 31.07.2008р. №779/23-304/34470240, предметом перевірки є період діяльності позивача з 14.09.2006р. по 31.03.2008р. Оскільки позивачем не оскаржується сама процедура проведення перевірки, то суд не вбачає підстав для дослідження обставин її здійснення.

Як з’ясовано судом, за висновками акту від 31.07.2008р. №779/23-304/34470240 позивачем допущено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»шляхом завищення валових витрат обігу та виробництва ІV кварталу 2006р. –І кварталу 2008р. за рахунок їх збільшення на суму непов’язаних з господарською діяльністю витрат, а саме витрат по транспортуванню, отриманого від ТОВ «НІККАТ»товару. Крім того, актом від 31.07.2008р. №779/23-304/34470240 вказано про порушення ТОВ «Хімтрейд менеджмент»п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки протягом грудня 2006р.-лютого 2008р. до складу податкового кредиту безпідставно включались суми податку по послугах з перевезення товару, використання яких у власній господарській діяльності позивача не підтверджено первинними документами. Також, оскільки позивачем податкова декларація з ПДВ за березень 2008 року подана без додатку №5 («Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), то ДПІ зроблено висновок про невизнання цього документа обов’язкової податкової звітності податковою декларацією, за що відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами»застосовано штраф в розмірі 170,00 грн.

На підставі акта від 31.07.2008р. №779/23-304/34470240 ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.08.2008р. №0001422303/0 про визначення податку на прибуток в загальній сумі 221617,00 грн. (основний платіж –149184,00 грн., штраф –72433,00 грн.), №0001432303/03 про визначення податку на додану вартість в загальній сумі 179195,00 грн. (основний платіж –119350,00 грн., штраф –59845,00 грн.). Матеріалами справи підтверджено, що вказані податкові повідомлення –рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, який визначений ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Рішеннями ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 15.10.2008р. №16160/10/25-016 та від 13.11.2008р. №17973/8/25-016, ДПА у Харківській області від 19.12.2008р. №5517/10/25-203 адміністративні скарги позивача були залишені без задоволення. У зв’язку з цим, на адресу позивача ДПІ були направлені податкові повідомлення –рішення від 15.10.2008р. №0001422303/1, №0001432303/1, від 18.11.2008р. №0001762303/1, №0001422303/2, №0001432303/2 та №0001762303/2. При цьому, рішенням ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 15.10.2008р. №16160/10/25-016 позивачу додатково було визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 402,00 грн. (основний платіж -268,00 грн., штраф –134,00 грн.), про що винесено податкове повідомлення –рішення від 15.10.2008р. №0001762303/0, яке також залишилось незмінним за наслідками його адміністративного оскарження.

З акту від 31.07.2008р. №779/23-304/34470240 вбачається, що фактичною підставою для прийняття ДПІ оскаржених податкових повідомлень –рішень слугував висновок ДПІ про те, що вартість послуг з транспортування залізницею отриманих від ТОВ «НІККАТ»за договорами поставки від 01.12.2006р. №112/6-2 і від 11.01.2007р. №1127-2 аргону і карбаміду не має відношення до господарської діяльності позивача та не підтверджена первинними документами. У зв’язку з цим, ДПІ зроблено висновок, що і сума ПДВ, яка була нарахована на вартість зазначених послуг, безпідставно віднесена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ.

Суд не погоджується з даними висновками ДПІ, виходячи з наступного.

Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, суд відзначає, що спір склався з приводу формування валових витрат обігу та виробництва. Отже, при вирішенні спору належить застосувати приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат і відповідно до положень яких валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За визначенням п.1.32 ст.1 наведеного закону господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. За наслідками проведення перевірки відповідач не дійшов висновку про те, що діяльність ТОВ «Хімтрейд менеджмент»з придбання та продажу аргону і карбаміду не була спрямована на одержання доходу. Отже, за ознаками наявності економічної вигоди витрати позивача з придбання та транспортування аргону та карбаміду відповідають вимогам п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.п.5.2.1 п..2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об’єктивно необхідним, зокрема, для продажу продукції.

Позивач надав суду копію укладеного між ТОВ «Ніккат»(постачальник) та ТОВ «Хімтрейд менеджмент»(покупець) договору поставки від 01.12.2006р.№112/6-2. Згідно з п.п.1.1 даного договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця аргон рідкий вищого ґатунку ГОСТ 10157-79 виробництва ЗАТ «Севередонецкое объединение АЗОТ», а покупець зобов’язується прийняти продукцію та оплатити її у відповідності з умовами договору. Підпунктом 3.4 договору поставки передбачено, що покупець здійснює оплату кожної партії як продукції, так і залізничного тарифу за її перевезення у порядку 100% попередньої оплати. Відтак, суд робить висновок, що згідно з умовами укладеного договору поставки позивач зможе отримати право власності на аргон рідкий лише оплативши вартість залізничного тарифу. Отже, оплата позивачем вартості залізничного тарифу за перевезення аргону рідкого зумовлена необхідністю організації продажу названого товару, а відтак, ці витрати підлягають включенню до валових витрат обігу та виробництва.

Аналогічні положення щодо умов набуття права власності на карбамід містить і п.п.3.5 договору поставки №1127-2, який був укладений між ТОВ «Ніккат» (постачальник) і ТОВ «Хімтрейд менеджмент»(покупець) від 11.01.2007р.

З наявних в матеріалах справи копій реєстрів платіжних документів випливає (і цей факт не заперечувався ДПІ ні в ході перевірки, ні під час судового розгляду), що позивач оплатив вартість залізничного тарифу на користь ТОВ «Ніккат», внаслідок чого і отримав фактичну можливість здійснити продаж придбаного аргону рідкого та карбаміду іншим особам. Згідно з ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Оскільки в ході проведення перевірки ДПІ не виявлено та не зафіксовано в акті фактів неоплати позивачем вартості залізничного тарифу, то суд вважає, що обставини такої оплати не підлягають додатковому доказуванню.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, оскільки витрати з оплати вартості залізничного тарифу були реально понесені позивачем (що підтверджується належними доказами, якими в даному випадку є виписки банківської установи про перерахування позивачем грошових коштів на користь ТОВ «Ніккат»), і ці витрати є такими, що об’єктивно необхідні для організації господарської діяльності з продажу аргону рідкого і карбаміду, то суд не вбачає в діях позивача по збільшенню за рахунок цих витрат валових витрат обігу та виробництва порушень п.п.5.2.1 п.5.2 і п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновку акту від 31.07.2008р. №779/23-304/34470240 про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд відзначає наступне.

Відповідно до названої норми закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами справи і не спростовано відповідачем, що оплата ТОВ «Хімтрейд Менеджмент» вартості залізничного тарифу за перевезення придбаного ним у ТОВ «Ніккат»товару зумовлена необхідністю отримання права власності на цей товар для його подальшого продажу іншим особам з метою одержання доходу. Вивчення наявних у справ податкових та видаткових накладних показало, що і операції з поставки товару, і операції з надання послуг по перевезенню (вартість залізничного тарифу) оподатковувались позивачем податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків. Отже, і придбаний у ТОВ «Ніккат»товар, і вартість послуг з його перевезення були використані позивачем в оподатковуваних операціях. За таких обставин, нарахований на вартість послуг з перевезення (залізничний тариф) ПДВ позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту. При цьому, суд бере до уваги, що в ході перевірки ДПІ не поставила під сумнів відповідність закону укладених між позивачем та ТОВ «Ніккат»правочинів поставки, реальність операцій з поставки товару за цими правочинами, дійсність проведення розрахунків за правочинами поставки, наявність у ТОВ «Ніккат»правового статусу платника податку на додану вартість та правильність складання податкових накладних, які були включені позивачем до складу податкового кредиту.

Оскільки зазначені в акті від 31.07.2008р. №779/23-304/34470240 факти порушення ТОВ «Хімтрейд менеджмент» положень п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, то суд вважає за необхідне погодитись з обґрунтованістю доводів позивача про відсутність цих порушень в його діях.

Актом від 31.07.2008р. №779/23-304/34470240 також вказано на порушення позивачем п.п.4.1.4, 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так як декларація з ПДВ за березень 2008р. була подана ТОВ «Хімтрейд менеджмент»без додатка №5 («Розшифорвка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»). З пояснень представника позивача судом з’ясовано, що обставина подання ТОВ «Хімтрейд менеджмент»декларації з ПДВ за березень 2008р. без зазначеного додатка ним визнається. Суд відзначає, що на позивача як особу, яка у встановленому законом порядку зареєстрована платником податку на додану вартість, повною мірою поширюються приписи Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №167 із змінами та доповненнями (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за №702/10982), в тому числі і в частині обов’язку подавати всі передбачені додатки. Разом з тим, вирішуючи спір стосовно правомірності притягнення позивача до юридичної відповідальності за невиконання даного обов’язку, суд звертає увагу на те, що правовідносини щодо невизнання документа обов’язкової податкової звітності податковою декларацією вичерпно врегульовані п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Так, абзацом 5 вказаної норми закону передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Інших підстав для невизнання податкової звітності як податкової декларації закон не містить.

За результатами дослідження викладених в акті від 31.07.2008р. №779/23-304/34470240 мотивів невизнання ДПІ поданого позивачем документу обов’язкової податкової звітності з ПДВ податковою декларацією, суд доходить висновку, що рішення ДПІ про невизнання декларації позивача з ПДВ за березень 2008р. не обґрунтовано жодною з визначених законом підстав. Отже, накладання на позивача штрафу згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 т.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»здійснено ДПІ всупереч п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 цього ж закону.

З огляду на те, що самостійне визначення ДПІ податкових зобов’язань позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість визнано судом безпідставним, суд вважає також за необхідне визнати безпідставним і застосування штрафних санкцій згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 402,00 грн. (основний платіж -268,00 грн., штраф – 134,00 грн.) згідно з рішенням ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 15.10.2008р. №16160/10/25-016.

На підставі викладеного, керуючись керуючись ст. 19 Конституції України, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ст.ст. 11, 12, 50, 51, 71, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд менеджмент»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 18.08.08р. №№ 0001422303/0, 0001432303/0, від 15.10.08р. №№0001422303/1, 1001432303/1, 0001762303/0, від 18.11.08р. № 0001762303/1, від 25.12.08 р. №№ 0001422303/2, 0001762303/2, від 31.03.2009 р. № 0001422303/3, № 0001432303/3, № 0001762303/3.

3. Сягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Хімтрейд менеджмент»(місцезнаходження: вул.. Отакара Яроша, 22, 2 пов., м. Харків, 61072) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 (три грн.. 40 коп.) грн..

2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У повному обсязі постанова виготовлена 05.06.09

Суддя                                                                                           Тацій Л.В.