Постанова № 4734415, 26.08.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2009 р. Справа № 22-а-8741/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Водолажської Н.С.

при секретарі судового засідання –Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської областi від 10.06.2008р. по справі№17/37

за позовом ПП "Азмол-Кремінь"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Азмол-Кремінь" звернувся до Господарського суду Полтавської області, в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0002112301/0/2197 від 08.12.06 р., № 0002112301/1/2672 від 22.11.06 р., № 0002112301/2/259 від 09.02.07 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 56601,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17178,0 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 10.06.08 р. по справі№17/37 позовні вимоги були задоволені і скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0002112301/0/2197 від 08.12.06 р., № 0002112301/1/2672 від 22.11.06 р., № 0002112301/2/259 від 09.02.07 р.

Відповідач, Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція в Полтавській області, не погодився з вказаною постановою та подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду першої інстанції мотивує тим, що судом не взято до уваги, що підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на закупівлю товарів, а також витрати для власних потреб, підприємство проводило готівкові розрахунки з постачальниками без надання отримувачем грошових коштів платіжного документу (товарний чи касовий чек, квитанції до прибуткового ордеру та ін.), що підтверджував би сплату покупцем коштів. Також зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було досліджено питання порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", а саме невключення до складу валового доходу сум доходу, отриманого від реалізації нафтового розчинника ДП «Смоли», а також ТОВ «Альтареал». Просить розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника в судовому засіданні.

Позивач письмових заперечень проти апеляційної скарги не надав, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення представників сторін в судовому засіданні та надані ними документи, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 23-120/31493705 від 20.08.06 р. планової виїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.03 р. по 31.03.06 р., під час проведення якої були виявлені порушення платником податків вимог п. 4.1.1 ст. 4 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За висновками перевіряючих виявлені порушення, пов’язані з тим, що у 1 кварталі 2006 р. підприємство не включило до складу валового доходу доход, отриманий від реалізації ДП "Смоли" нафтового розчинника в сумі 71611,0 грн. (85933,0 грн. з ПДВ), та доход в сумі 39232,0 грн. (47078,2 грн. з ПДВ), отриманий від ТОВ "Альтреал" за реалізований останньому газ. Дані обставини були виявлені при перевірці видаткових накладних та банківських виписок.

Задовольняючи позов в частині, що стосується неправильного розрахунку валового доходу, суд першої інстанції послався на те, що, дослідивши матеріали справи, зокрема, декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2006 р., копії видаткових накладних та копії банківських виписок за вказаний у декларації звітний квартал, встановив, що валовий дохід від усіх видів діяльності підприємства (в першому кварталі це продаж товарів) в сумі 976356,0 грн., зазначений у декларації, чітко відповідає розміру грошових надходжень на рахунок підприємства в рахунок оплати вартості проданого товару та сумі вартості товару, зазначеного у всіх видаткових накладних, складених підприємством у першому кварталі.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в матеріалах справи відсутні копії видаткових накладних та копії банківських виписок за вказаний у декларації звітний квартал, які начебто були досліджені судом. Також відсутні дані про те, що вказані документи позивачем взагалі надавалися до матеріалів справи.

Також слід відмітити, що суд апеляційної зобов’язував позивача надати документи, що підтверджують віднесення до валового доходу суми, отримані за реалізований товар у 1 кварталі 2006 р., але дані вимоги суду не були виконані без пояснень щодо причин невиконання вимоги суду. Таким чином позивач не дотримався приписів п. 1 ст. 71 КАС України, який встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, а якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися.

Колегія суддів, з урахуванням вищенаведених обставин, дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, яка передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження вимог позивача і відсутні дані про їх дослідження судом в судовому засіданні, то постанова суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованого, що відповідно приписам ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

В акті перевірки вказано, що перевіряючими були встановлені порушення підприємством вимог п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За даними відповідача виявлені порушення, пов’язані з тим, що підприємство безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати на закупівлю товарів, а також витрати для власних потреб, які не були підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскільки підприємство проводило готівкові розрахунки з постачальниками та виконавцями послуг без надання продавцем та виконавцем робіт (послуг) платіжного документу, який підтвердив би сплату покупцем коштів.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу мають на увазі будь-яких витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно п. 11.2.1 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення вказав на те, що позивач надав суду для огляду і приєднання до матеріалів справи документальне підтвердження понесених витрат на закупівлю товарів, а саме - товарні чеки і зробив висновок про правомірне віднесення ПП «Азмол-кремінь»до складу валових витрат витрати, підтверджені належним чином відповідними розрахунковими документами.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в позові та поясненнях позивач не заперечував проти того, що на час проведення перевірки у нього не було в наявності документів, що підтверджували б придбання товарів та понесені витрати. При цьому позивач посилався на те, що документи знаходилися у особи, яка вела бухгалтерський облік підприємства.

Проте ні в матеріалах справи, ні в подальшому позивач не надав доказів того, що ним був укладений договір на виконання цих робіт з певною особою, або ця особа була в штаті підприємства, що суперечить положенням ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Таким чином, твердження позивача у позові не відповідають фактичним обставинам і не підтверджені документально, оскільки жодних доказів існування відповідних розрахункових та платіжних документів по операціях, що досліджені перевіряючими, або підтвердження їх знаходження у уповноваженої особи не надано.

Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що позивачем вже до суду були надані належним чином оформлені розрахункові та платіжні документи, які підтверджують понесені витрати на придбання товарів, робіт або послуг. Проте колегія суддів вважає необхідним відмітити, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що надані позивачем до матеріалів справи документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами з наступних підстав.

Позивачем були надані свідоцтво про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності Жижко Сергія Дмитровича, патент на роздрібну торгівлю з лотків і на ринку на 2006 р. та товарні чеки за період 2004 р. –2005 р. На наданих товарних чеках є відбиток штампу «сплачено».

Слід відмітити, що відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановами Правління НБУ № 72 від 19.02.01 р. та № 637 від 15.12.04 р., які регулювали ці правовідносини у період проведення операцій по придбанню позивачем товарів (робіт, послуг), розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

В свою чергу розрахунки за готівку підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюються із застосуванням РРО згідно із Законом України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ № 1336 від 23.08.00 р. «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В Законі України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а у разі незастосування РРО у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням КОРО та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення. Згідно зі ст. 10 Закону окремі категорії суб'єктів підприємницької діяльності залежно від форм та умов проведення діяльності звільняються від обов'язкового застосування РРО.

Відповідно до п. 1 Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, громадяни - підприємці, які сплачують фіксований податок, та суб'єкти підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент, мають право здійснювати роздрібну торгівлю та надавати послуги без застосування РРО. При цьому вони повинні використовувати розрахункові книжки та книги розрахункових операцій.

За твердженням позивача його постачальник СПД ФО Жижко Сергія Дмитровича був платником фіксованого податку у зв’язку з придбанням патенту на роздрібну торгівлю з лотків і на ринку на 2006 р. Але надані копії товарних чеків містять інформацію про свідоцтво про сплату фіксованого податку № 11 від 20.12.01 р. і датовані 2004-2005 роками і доказів того, в ці періоди підприємець придбавав патент на роздрібну торгівлю з лотків і на ринку позивачем не надано, а тому належними документами про сплату за придбаний товар повинні бути роздруковані через РРО чеки, а не відбиток штампу, невідомо ким поставлений.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, слід зробити висновок, що у суду першої інстанції не було законних підстав приймати як належний та допустимий доказ правомірності формування валових витрат вищевказані товарні чеки.

За таких же підстав не можуть бути визнані належними та допустимими доказами копії товарних чеків, начебто отримані від СПД ФО Пахомова В.Л. (вказано, що вони виготовлені з урахуванням свідоцтва про сплату фіксованого податку № 797449 від 15.02.05 р., а датовані лютим та березнем 2006 р., торговий патент на 2005 р. в матеріалах справи відсутній), СПД ФО Фадєєва А.Л. (товарні чеки мають інформацію про сплату фіксованого податку № 797400 від 11.02.05 р., а товарні чеки датовані березнем 2006 р. і в матеріалах справи відсутні докази наявності торгового патенту у цей період).

Також позивачем до матеріалів справи надані копії розрахункових квитанцій, за його твердженням отриманих від СПД ФО Казанцева С.А. у зв’язку з придбанням у нього товарів протягом січня, лютого, серпня та грудня 2005 р. Але позивачем же надана копія свідоцтва про сплату єдиного податку, видане СПД ФО Казанцеву С.А. 22.12.05 р. з терміном дії у 2006 р., а тому надані копії розрахункових квитанцій, з урахуванням вищенаведених положень Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не можуть бути належними та допустимими доказами проведених платежів у ці періоди.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що позивачем до матеріалів справи не були надані документи, які б свідчили про фактично понесені витрати на оренду офісного приміщення, сплачені відсотки за користування довгостроковими та короткостроковими кредитами банку, а тому у суду першої інстанції не було законних підстав для висновку про правильність віднесення цих витрат до валових витрат відповідного звітного періоду.

Зважаючи на вищенаведені обставини приймаючи постанову про задоволення позову в цій частині, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, що є підставою для скасування судового рішення в цій частині.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0002112301/0/2197 від 08.12.06 р. в процедурі адміністративного оскарження і за результатами розгляду первинної та повторної скарг відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002112301/1/2672 від 22.11.06 р., № 0002112301/2/259 від 09.02.07 р. Оскільки позивач в позові не оскаржував підстави для прийняття нових податкових повідомлень-рішень з урахуванням результатів розгляду скарг платника податків, то суд апеляційної інстанції не досліджує обставин, пов’язаних з їх прийняттям.

Враховуючи те, що постанова Господарського суду Полтавської області від 10.06.08 р. по справі№17/37 була прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, п.4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області задовольнити.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 10.06.2008 р. по справі№17/37 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ №0002112301/0/2197 від 08.12.2006р., №0002112301/1/2672 від 22.11.2006 р., №0002112301/2/259 від 09.02.2007 р. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С. Повний текст постанови виготовлений 31.08.2009 р.