Ухвала суду № 4734439, 19.08.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2009 р.Справа № 22-а-10312/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському р-ні м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 24.11.2008р. по справі№2-а-1027/08/2070

за позовом ПП "Еріда"

до ДПІ у Ленінському р-ні м. Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області за участю Прокуратура Ленінського району м.Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 р. у справі № 2а-1027/08 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Еріда»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області при визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, про стягнення заборгованості, позов Приватного підприємства «Еріда»задоволено частково.

Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова: № 0000992310/0 від 18 травня 2007 р.; № 0001012310/0 від 18 травня 2007 р.; № 0001002310/0 від 18 травня 2007 р.; № 0000221620/0 від 05 липня 2007 р.; № 0000341620/1 від 17 вересня 2007 р.; № 0001922310/0 від 22 грудня 2006 р.

Стягнуто (відшкодовано) з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Еріда»(61052, м. Харків, вул. Енгельса, 33, код ЄДРПОУ 31150179) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за: червень 2006 року в розмірі 202311,0 грн.; липень 2006 року в розмірі 66923,0 грн.; серпень 2006 року в розмірі 349910 ,0 грн.; вересень 2006 року в розмірі 99 584 ,0 грн. , а всього 718728,0 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Еріда»про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000252370/0 від 28 вересня 2006 р„ № 0000262370/0 від 13 жовтня 2006 р. та стягнення (відшкодування) з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість за червень-липень 2006 року в розмірі 330617 гривень.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, не погоджується з вказаною постановою, подала апеляційну скаргу, вважає постанову суду в частині задоволення позовних вимог прийнятою з порушенням норм матеріального права, судом не було з’ясовано всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 р. в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ПП „Еріда" в повному обсязі.

ПП «Еріда»не погоджується з доводами викладеними у апеляційній скарзі відповідача, вважає їх такими що не відповідають вимогам законодавства та матеріалам справи, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю доповідача ,пояснення представників сторін у справі,перевіривши матеріали справи у їх сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з наданих документів, що працівниками ДПІ у Ленінському районі була проведена перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 1035/23-304/31150179 від 27 квітня 2007 року.

За результатами проведеної перевірки співробітниками ДПІ було встановлено порушення з боку підприємства п. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334 та нараховано податок на прибуток в сумі 1336659,0 грн. , оскільки перевіркою встановлено, що позивачем в 2006р. брався на комісію товар, який в свою чергу, по аналогічним договорам комісії передавався на реалізацію іншим суб'єктам господарювання, при цьому отримана позивачем комісійна винагорода від власників товару була менше, ніж сплачена позивачем комісійна винагорода фактичним реалізаторам цього товару, тобто здійснювались завідомо збиткові операції.

В акті перевірки (стор.27,29) зазначено, що протягом 2006р. позивачем до валових витрат віднесено витрати по збитковим операціям від реалізації товарів, отриманих на комісію в сумі 1460416,66грн. та від реалізації власних товарів в сумі 3886221,37грн. Збитки на суму 5346638,0грн. позивачем безпідставно віднесені до валових витрат .

У зв’язку з встановленими порушеннями ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»перевіркою нараховано податок на додану вартість в сумі 67340,39грн. згідно п.п.7.4.1, 7.4.4. ст.7 ЗУ«Про податок на додану вартість», оскільки у 2006р. позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат 5346638,0 грн. отриманих збитків від операцій комісійної торгівлі, тобто ці витрати не пов'язані із господарською діяльністю позивача .

Судом встановлено, що 18 травня 2007 р. адресу підприємства надійшов лист № 6210/10/23-310 від 17 травня 2007 р. за підписом начальника ДПІ у Ленінському районі, яким позивача було повідомлено про зміни у акті перевірки № 1035/23-304/31150179 від 27 квітня 2007 р. щодо донарахування податку на додану вартість за травень 2006 року в розмірі 67340,39 гривень, про зменшення від'ємного значення на суму 206560,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 1035/23-304/31150179 від 27 квітня 2007 р. начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті:

-податкове повідомлення - рішення № 0001012310/0 від 18 травня 2007 р. про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень на 202113,0 гривень та вересень 2006 року на 4447,0 грн.,

-податкове повідомлення - рішення № 0000992310/0 від 18 травня 2007 р., яким було визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 1336659,0 грн. та суму штрафних санкцій в розмірі 1132546,40 грн.;

-податкове повідомлення - рішення № 0001002310/0 від 18 травня 2007 р., яким визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 67340,39 грн. та суму штрафних санкцій в розмірі 33670,19 грн.

ДПІ у Ленінському районі була проведена перевірка підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень, липень, серпень, вересень 2006 року за результатами якої складено акт № 1446/16-204/31150179 від 25 червня 2007 року.

За результатами проведеної перевірки співробітниками ДПІ було встановлено порушення з боку підприємства п. 1.8 ст. 1 , пп. «в»7.7.7 п.7.7 ст.7 ЗУ«Про податок на додану вартість»та не підтверджено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2006 року на 66923,0 грн., за серпень 2006 року на 33691,0 грн., за вересень 2006 року на 66584,0 грн. у зв’язку з тим, що один із основних постачальників не звітує та не знаходиться за юридичною адресою, що унеможливлює проведення перевірки з питань взаємовідносин на підтвердження податкового кредиту та те, що жодним з основних постачальників товару та позивачем не нараховано та не сплачено до бюджету ПДВ, який задекларований ПП «Еріда»до відшкодування в сумі 1049345,0 грн. ( том 5 а.с. 13- 27)

05 липня 2007 р. ДПІ у Ленінському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000221620/0, відповідно до якого підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 року на 66923,0 грн., за серпень 2006 року на 33691,0 грн., за вересень 2006 року на 66584,0 грн.

Податкове повідомлення - рішення № 0000171620/0 від 27 червня 2007 р. прийняте на підставі акту перевірки № 1411/16-204/31149163 від 21 червня 2007 року.

Також 18 грудня 2006 року співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було складено акт перевірки № 1162/23-304/31150179.

На підставі акту перевірки начальником прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001922310/0 від 22 грудня 2006 року., яким підприємству було зменшено суму заявленого відшкодування за серпень 2006 року на 316202,0 грн., за вересень 2006 року на 28553,0 грн. , оскільки працівниками ДПІ при перевірці декларацій за липень-вересень 2006р. встановлено, що ні сам позивач, ні його постачальники в ці періоди фактично нічого в бюджет не сплачували, тому позивач не вправі вимагати повернення з Держбюджету коштів, які до Держбюджету не потрапили , тобто не встановлено факту «надмірної сплати»ПДВ до бюджету, як необхідної умови для здійснення бюджетного відшкодування згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

За порушення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємству за результатами цієї перевірки зменшено суми заявленого бюджетного відшкодування в декларації за серпень 2006р. з 349910,0 грн. на суму 316202,0 грн., за вересень 2006р. з 99584,0 грн. на 28553,0 грн. Зняті з відшкодування заявлені суми не в повному обсязі, оскільки рахувалось відсоткове відношення суми, сплаченої основним постачальникам, до задекларованої суми відшкодування за наведені місяці.

Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, вважає позовні вимоги позивача законними та обґрунтованими, з огляду на таке:

Начальником ДПІ у Ленінському районі на підставі акту перевірки № 1035/23-304/31150179 від 27 квітня 2007 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000992310/0 від 18 травня 2007 р., яким до підприємства було донараховано 1 336 659 гривень податкових зобов'язань по податку на прибуток та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 132 546,4 гривень.

Як зазначено у акті перевірки Співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова при правильності формування валових витрат позивачем було вказано, що позивач передавав товари отримані згідно з договорами комісії у подальшу комісію та за реалізацію цього товару нараховував комісіонерам комісійну винагороду, яка більше комісійної винагороди яку у свою чергу отримував позивач. Таким чином, позивач здійснював збиткові операції в наслідок чого порушив вимоги п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З цих підстав співробітниками ДПІ виключено зі складу валових витрат, витрати які поніс позивач на оплату комісійної винагороди комісіонерам за 2006 рік в розмірі 5 346 638,03 гривень.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ не довела та документально не підтвердила правомірності висновків , викладених в акті перевірки що позивачем в 2006р. брався на комісію товар, який по аналогічним договорам комісії передавався на реалізацію іншим суб'єктам господарювання, а отримана позивачем комісійна винагорода від власників товару була менше, ніж сплачена позивачем комісійна винагорода фактичним реалізаторам цього товару, тобто здійснювались завідомо збиткові операції, оскільки на підставі яких первинних документів ДПІ зробила такий висновок , які документи досліджувались в ході проведення перевірки як підстава для таких висновків , не було надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду .

Колегія суддів зазначає, що висновок відповідача в акті перевірки про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат протягом 2006р. витрат по збитковим операціям від реалізації товарів, отриманих на комісію в сумі 1460416,66грн. та від реалізації власних товарів в сумі 3886221,37грн, збитки на суму 5346638,0грн. є безпідставним, оскільки зроблений на припущеннях, не підтверджений жодним доказом в розумінні ст.ст. 69,70 КАС України.

Пункт 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить будь яких виключень щодо не віднесення до складу валових витрат комісійної винагороди.

Позивач не має збитків від своєї діяльності, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток , наданих до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та залученими до матеріалів справи.

Також відповідачем у акті перевірки було вказано, що порушень при формуванні валового доходу позивачем не допускалось, тобто, валовий дохід було сформовано у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, що свідчить про необґрунтованість висновків про збільшення валового доходу підприємства на 5346638,03 грн. і як наслідок відсутність підстав для нарахування податку на прибуток на суму збільшення валового доходу.

Судом також встановлено, позивач за наслідками господарської діяльності надавав до ДПІ у Ленінському районі декларації по податку на додану вартість я яких відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»визначив розмір бюджетного відшкодування з ПДВ: за червень 2006 року –249890,0 грн.; за липень 2006 року –349961,0 грн.; за серпень 2007 року –349910,0 грн.; за вересень 2006 року –99584,0 грн.

Працівниками ДПІ у Ленінському районі були проведені перевірки правомірності заявленого відшкодування за червень, липень, серпень, вересень 2006 року - акти перевірок № 1035/23-304/31150179 від 27 квітня 2007 р., № 1446/16-204/31150179 від 25 червня 2007 р., акт № 531/23-717/31150179 від 03 жовтня 2006 р., № 483/23-717/31150179 від 18 вересня 2006 р., № 1162/23-304/31150179 від 18 грудня 2006 р.

На підставі акту перевірки № 1035/23-304/31150179 від 27 квітня 2007 р., було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001012310/0 від 18 травня 2007 р. Цим рішенням було частково зменшено суму бюджетного відшкодування за червень та вересень 2006 року.

На підставі акту перевірки № 1446/16-204/31150179 від 25 червня 2007 р. прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000221620/0 від 05 липня 2007 р. Цим рішенням було частково зменшено суму бюджетного відшкодування за липень, червень, вересень 2006 року.

На підставі акту перевірки № 483/23-717/31150179 від 18 вересня 2006 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000252370/0 від 28 вересня 2006 р. Цим рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2006 року.

На підставі акту перевірки № 531/23-717/31150179 від 03 жовтня 2006 р., прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262370/0 від 13 жовтня 2006 р. Цим рішенням позивачу зменшено суму відшкодування подану на додану вартість за липень 2006 року.

На підставі акту перевірки № 1162/23-304/31150179 від 18 грудня 2006 р., прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001922310/0 від 22 грудня 2006 р. Цим рішенням позивачу зменшено суму відшкодування подану на додану вартість за серпень та вересень 2006 року.

Як вказано відповідачем у вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях підставами для зменшення бюджетного відшкодування є порушення з боку позивача п. 1.8 ст. 1 та п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем зазначено у вищезазначених актах перевірки, що ПП «Еріда»відносило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, по отриманим послугам по комісійній винагороді , які не призначаються для їх використання в господарській діяльності.

Внаслідок незаконного зменшення розміру валових витрат по податку на прибуток (комісійна винагорода), відповідачем були переглянуті суми податкового кредиту по податку на додану вартість за цей період та зменшено розмір податкового кредиту та як наслідок суму бюджетного відшкодування (податкове повідомлення - рішення № 0001012310/0 від 18 травня 2007 р.) за червень 2006 року - на 202113,0 грн.; за липень 2006 року - на 4447,0 грн.

Відповідач у якості підстави для зменшення розміру бюджетного відшкодування вказав на порушення з боку позивача п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач за звітний період правомірно сформував розмір валових витрат та правомірно відніс розмір сплаченої комісійної винагороди, порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість»з боку позивача не вбачається.

Законом України «Про податок на додану вартість»стосовно права платника на податковий кредит встановлено наступне.

7.5. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг):

Також в актах перевірки зазначено, що підставою для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у прийнятому повідомленні-рішенні вказане порушення з боку підприємства п.1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що такі висновки актів перевірки та рішень ДПІ не відповідають вимогам ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», оскільки позивач повністю розрахувався з постачальниками товарів грошовими коштами у звітних періодах, в тому числі у складі вартості товару сплатив ПДВ.

Іншого порядку сплати податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає.

Підпунктом 7.7.2. пункту 7.2. статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.7 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг):

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що ДПІ у Ленінському районі без достатніх на то підстав складені акти перевірок № 1035/23-304/31150179 від 27 квітня 2007 р. та № 1446/16-204/31150179 від 25 червня 2007 р. та як наслідок прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001012310/0 від 18 травня 2007 р. та податкове повідомлення - рішення № 0000221620/0 від 05 липня 2007 р. відповідно.

Суд зазначає, що згідно п. п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Із врахуванням вищезазначених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ за червень - вересень 2006 року нормативно та документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

До матеріалів справи позивачем надані копії податкових накладних які повністю відповідають вимогам п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У судовому засіданні в суді першої інстанції та в апеляційному суді відповідач - ДПІ у Ленінському районі не заперечував, що до складу податкового кредиту за червень - вересень 2006 року позивачем включені суми, що повністю підтверджені податковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи.

Позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення про проведення розрахунку з постачальниками товарів у звітних періодах.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в апеляційному суді правильність формування суми податкового кредиту у червні-вересні 2006 року.

Судом першої інстанції правомірно зазначено про безпідставність посилання ДПІ у Ленінському районі на порушення підприємством пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених ним Законом, оскільки вказана норма дає загальне поняття «бюджетне відшкодування»і є відсильною нормою та безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Крім того, п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

На підставі п. 7.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Виходячи із системного аналізу наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Порушень щодо правильності формування податкових зобов’язань, кредиту в ході проведених перевірок ДПІ не встановлено.

Ні Закон України «Про податок на додану вартість», ані інший закон з питань оподаткування ПДВ не встановлюють обов'язки покупця сплачувати ПДВ до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції та сплаті коштів покупцем товарі (позивачем) не впливає на його податковий кредит ( позивача як покупця) та не є підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податкові органи не можу відмовляти у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачеві при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такої відмови.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення          покладається на відповідача. Із матеріалів справи вбачається, що згідно відповідей про проведення зустрічних перевірок постачальників товару, які надані до матеріалів справи, постачальники товару позивачу включили до своїх зобов'язань зобов'язання з ПДВ по податковим накладним, виданим позивачу.

Відповідно до підпунктів 7.7.5. та 7.7.6. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу, якщо не встановлено фактів порушення.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», суд вважає, що право платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання податкової декларації податковим органом.

Суд першої інстанції правомірно відхилив посилання ДПІ у Ленінському районі на внутрішні документи, розроблені та затверджені Державною податковою службою - накази «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ»від 12 листопада 2002 р. № 538/ДСК , «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особами»від 24 квітня 2003 р. № 196/ДСК в обґрунтування не надання довідок органам державного казначейства для проведення відшкодування без проведення зустрічних перевірок платників податків, з якими вступав у взаємовідносини суб'єкт, що вимагає відшкодування , по ланцюгу до виробника тощо.

Такі посилання є необґрунтованими, оскільки зазначені накази не зареєстровані в Міністерстві юстиції України та те, що дійсно, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх , відсутність висновків за ними у встановлений Законом строк для їх проведення не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановленого Законом України «Про податок на додану вартість».

Судом також встановлено, що на підставі акту перевірки № 1035/23-304/31150179 від 27 квітня 2007 р. начальником ДПІ у Ленінському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001002310/0 від 18 травня 2007 р. Вказаним рішенням підприємству було донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 67340,39 грн. та застосовані штрафні санкції 33670,19 грн.

Підставами для визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій - співробітниками ДПІ зазначено порушення з боку підприємства при визначенні розміру валових витрат (згідно з актом ДПІ позивач зависив валові витрати). Як наслідок співробітниками ДПІ було зменшено розмір валових витрат та як наслідок проведено коригування розміру податкового кредиту.

На підставі п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»співробітниками ДПІ було зменшено розмір податкового кредиту, та на підставі п. п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 67340,39 грн.

Судом встановлено, що відповідачем неправомірно проведено зменшення розміру валових витрат підприємству за рахунок не віднесення до валових витрат комісійної винагороди сплаченої комісіонерам. Таким чином , дії відповідача по зменшенню розміру валових витрат та податкових зобов'язань по податку на прибуток взаємно пов'язані.

Колегія суддів зазначає , що порушення підприємством позивача п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не було встановлено.

З огляду на неправомірність зменшення співробітниками ДПІ валових витрат підприємства, зменшення податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість також є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ПП «Еріда»в частині визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м Харкова: № 0000992310/0 від 18 травня 2007 р.; № 0001012310/0 від 18 травня 2007 р.; № 0001002310/0 від 18 травня 2007 р.; № 0000221620/0 від 05 липня 2007 р.; № 0000341620/1 від 17 вересня 2007 р.; № 0001922310/0 від 22 грудня 2006 р. та стягнення (відшкодування) з Державного бюджету України на користь ПП «Еріда»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за: червень 2006 року в розмірі 202311, грн.; липень 2006 року в розмірі 66923,0 грн.; серпень 2006 року в розмірі 349910,0 грн., вересень 2006 року в розмірі 99584,0 грн., а всього 718728,0 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000252370/0 від 28 вересня 2006 р., № 0000262370/0 від 13 жовтня 2006 р. та стягнення (відшкодування) з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість за червень-липень 2006 року в розмірі 330617,0 грн. та відмову у задоволенні позову відповідно до ч. 2. ст. 99, ч.1 ст.100 КАС України за пропуском строку звернення до адміністративного суду з урахуванням того, що на цьому наполягає ДПІ.

Також колегія суддів зазначає, що з аналізу ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в разі декларування платником податків сум бюджетного відшкодування податковий орган в встановлені строки може провести перевірку і в разі відсутності законних підстав для зменшення сум відшкодування зобов’язаний надати висновок про бюджетне відшкодування. В разі наявних передбачених законом підстав податковий орган приймає рішення про зменшення сум відшкодування. Таке рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення бюджетного відшкодування.

Доводи апеляційної скарги є помилковими та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Ленінському р-ні м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 24.11.2008р. по справі№2-а-1027/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 25.08.2009 р.