Постанова № 4734388, 10.08.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2009 р. Справа № 22-а-7351/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Водолажської Н.С.

при секретарі судового засідання –Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської областi від31.07.2008р. по справі№3/103-17/58

за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ЗАТ „Укртатнафта", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0000212305/0/53 від 21.06.04 р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 28508939,86 грн. за серпень 2003 р.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 31.07.08 р. по справі № 3/103-17/58 позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач не погодився з вказаною постанову та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 31.07.08 р. по справі № 3/103-17/58 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Свою незгоду з постановою суду першої інстанції мотивує тим, що суд не дотримався принципу законності, не були враховані фактичні обставини, положення Закону України «Про податок на додану вартість»та висновки ВАС України, викладені в ухвалі від 30.01.08 р., прийнятої за результатами розгляду касаційної скарги відповідача.

Позивач подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення, яке він просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення представників сторін в судовому засіданні та надані ними документи, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 82/23-3/00152307 від 18.06.04 р. позапланової документальної перевірки підприємства позивача з питань правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ за серпень 2003 р. При проведенні даної перевірки перевіряючими були виявлені порушення платником податків вимог п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, пп. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило завищення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету за серпень 2003 р. на 28508939,86 грн.

Виявлені порушення за даними перевіряючих пов’язані з тим, що позивачем (покупець) був укладений з ТОВ "Татарстан-Експорт" (продавець) договір купівлі-продажу № 835/2/2120 від 12.05.03 р., предметом якого є нафта сира російського видобутку в кількості до 1000000,0 метричних тон. Строк дії даного договору сторони узгодили до 31.12.03 р. (том 1, арк. справи 34-35). До цього договору була укладена додаткова угода від 03.07.03 р. щодо кількості поставленої нафти (46699,0 тетричних тон) та її ціни.

Також в період, що перевірявся, позивачем (покупець) був укладений з ТОВ „Промекспорт" (продавець) договір купівлі-продажу № 572/2/2120 від 03.04.03 р., предметом якого є нафта сира російського видобутку в кількості до 1000000,0 метричних тон. Строк дії даного договору сторони узгодили до 31.12.03 р. (том 1, арк. справи 39-40). Додатковою угодою від 10.07.03 р. сторони узгодити кількість поставленої нафти (52439,0 метричних тон) та її ціну.

Аналогічні додаткові угоди до вищенаведеного договору були укладені від 14.07.03 р. (поставка нафти в кількості 2088,0 метричних тон), від 01.08.03 р. (поставка нафти в кількості 9693,0 метричні тони), від 05.08.03 р. (поставка нафти в кількості 7344,0 метричні тони), від 18.08.03 (поставка нафти в кількості 7678,0 метричних тон), від 18.08.03 р. (поставка нафти в кількості 42640,0 метричних тон), від 20.08.03 р. (поставка нафти в кількості 1000,0 метричних тон), від 22.08.03 р. (поставка нафти в кількості 23503,0 метричних тон), від 27.08.03 р. (поставка нафти в кількості 7598,0 метричних тон), від 28.08.03 р. (поставка нафти в кількості 1999,0 метричні тони).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що згідно пунктів 1.1 вказаних вище договорів, постачальники беруть на себе зобов'язання поставити нафту сиру російських родовищ до терміналів АТ „Укртатнафта" по трубопровідній системі ВАТ „Укртранснафта", а згідно вимог пунктів 2.5 договорів продавці передають нафту в резервуарах ЗАТ „Укртатнафта". Передача нафти здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі.

Оскільки позивачем були надані акти прийому-передачі нафти і до цих актів йому були видані податкові накладні, крім того поставка нафти документально підтверджується актами приймання-передачі нафти на вузлі обліку нафти, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції, посилаючись на положення пп. 7.4.1, пп. 7.5.1 та п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дійшов висновку, що отримана нафта була використана АТ „Укртатнафта" у своїй господарській діяльності з переробки нафтової сировини, що й обумовило виникнення від’ємного значення з ПДВ, метою укладення позивачем з ТОВ "Татарстан-Експорт" та ТОВ „Промекспорт" договорів купівлі-продажу було отримання нафтової сировини з метою здійснення господарської діяльності, а саме - з метою переробки нафти та виготовлення нафтопродуктів.

Крім того, суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення послався на те, що відповідність податкових накладних вимогам законодавства відповідачем не заперечується, а фактична сплата АТ „Укртатнафта" ПДВ в ціні придбаної нафти документально підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, в яких окремо зазначені суми ПДВ, сплачені продавцям.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в ухвалі ВАС України від 30.01.08 р. по даній справі вказано, що постачання нафти сирої від ТОВ "Татарстан - експорт", постачальниками якого по ланцюгу є ПП "Квартсинтез", ПП "Мосторгтехніка" та ТОВ "Агротехбуд", та від ТОВ "Промекспорт", постачальниками якого по ланцюгу значаться ті ж самі підприємства, здійснювалося на умовах поставки EXW-франко-термінал АТ „Укртатнафта". При цьому постачальники нафти витрат по її транспортуванню та зберіганню не несли.

Також суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що акти прийому-передачі нафти по всім чотирьом ланцюгам складалися протягом одного дня. Тобто, здійснювався лише документообіг без фактичного переміщення товару (нафти). Відпуск і придбання нафти сирої по ланцюгу руху нафти від імпортера до АТ "Укртатнафта" оформлювалися без документального погодження з матеріально-відповідальними особами на терміналах АТ "Укртатнафта". Вказані обставини обумовили рекомендації суду касаційної інстанції щодо необхідності з'ясувати, чи були спрямовані дії позивача на безпідставне одержання коштів державного бюджету в такий спосіб, чи мали операції придбання та реалізації товару реальний характер, як переміщався і зберігався товар, чи такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та віддаленості контрагентів один від одного.

Суд касаційної інстанції також зробив висновок про те, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадках, коли не проводилися самі операції.

Зважаючи на те, що відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції, суд першої інстанції при розгляді даної справи повинен був з’ясувати реальність проведених операцій і виконання сторонами за вищевказаними договорами своїх зобов’язань. Проте в матеріалах справи відсутні документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження наявності технічної можливості прийняти на терміналах АТ "Укртатнафта" поставленої кількості нафти на кожну дату поставки, яким чином однією датою здійснювалися поставки нафти по всьому ланцюгу постачальників і яким чином перехід права власності від одного постачальника до іншого і далі до позивача відображалися в документах складського обліку на терміналах підприємства.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в матеріалах справи відсутні відомості стосовно того, чи були в період, що перевірявся, у позивача інші постачальники нафти і чи відповідали ємкості для зберігання нафти об’ємам її надходження з урахуванням подальшої передачі у переробку або продаж.

Керуючись приписами ст. 227 КАС України, колегія суддів витребувала у позивача документи, які б підтверджували реальність здійснених операцій у серпні 2003 р. Але представником позивача в судове засіданні був наданий акт № 1 від 17.04.09 р. «Про виділення до знищення документів, справ (томів, частин) АТ "Укртатнафта" не внесених до Національного архівного фонду», в якому наведений перелік документів за період 2003-2005 роки. При цьому в акті зроблена приписка про останній акт перевірки фінансово-господарської діяльності від 31.03.08 р.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції випливає, що підприємство усвідомлювало, що знищення документів відбувалося у період, коли не була завершена процедура узгодження податкових зобов’язань та/або судове оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином позивачем не виконані приписи п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідності до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому у позивача відсутні обов’язкові документи, передбачені відповідними Стандартами ведення бухгалтерського обліку, на підтвердження правомірності віднесення відповідних сум до валових витрат, що свідчить про відсутність і права на віднесення ПДВ по цих операціях до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. В п. 5 даної норми також передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено колегією суддів у виконання рекомендацій ВАС України, позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність операцій, по яких були отримані податкові накладні і сформований податковий кредит за серпень 2003 р. Таким чином, укладаючи договори купівлі-продажу нафти з ТОВ "Татарстан - експорт" та ТОВ "Промекспорт", узгоджуючи об’єми поставок додатковими угодами до договорів, оформлюючи ці поставки актами прийому-передачі одночасно з актами прийому-передачі цієї ж нафти по всьому ланцюгу постачальників до імпортера без врахування їх віддаленості, позивач і його контрагенти усвідомлювали або повинні були усвідомлювати, що реальне настання наслідків за вказаними правочинами не настане.

Вказані висновки колегії суддів позивачем не спростовані належними та допустимими доказами.

Слід відмітити, що відповідно приписам ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Відповідно положенням ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, в ст. 236 ЦК України вказано, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а тому не передбачає настання юридично значимих наслідків.

Таким чином, зважаючи на недоведеність реальності здійснених господарських операцій, що свідчить про недійсність правочинів (договори купівлі-продажу № 835/2/2120від 12.05.03 р. з ТОВ "Татарстан-Експорт" і № 572/2/2120 від 03.04.03 р. з ТОВ „Промекспорт" з подальшими додатковими угодами до них), відповідач зробив вірний висновок про завищення податкового кредиту у податковій декларації по ПДВ за серпень 2003 р. на суму 28508939,86 грн., а тому у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Господарського суду Полтавської області від 31.07.08 р. по справі № 3/103-17/58 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх фактичних обставин, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області задовольнити.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від31.07.2008р. по справі№3/103-17/58 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0000212305/0/53 від 21.06.04 р. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С. Повний текст постанови виготовлений р.