Постанова № 4734391, 31.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"31" липня 2009 р.                                                                       № 2а- 36250/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м"ясокомбінат "

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002242302/0 від 17.11.2008 р., № 0001441702/0 від 17.11.2008 р., № 0002252302 від 17.11.2008 р.

Під час судового розгляду справи позивач зменшив обсяг позовних вимог та просив суд визнати нечинними такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова: податкове повідомлення-рішення № 0002242302/0 від 17.11.2008 р. в частині визначення основного платежу в сумі 1114187,00грн. і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на дану частину основного платежу (778049,50 грн.); податкове повідомлення-рішення № 0002252302/0 від 17.11.2008 р. в частині визначення основного платежу в сумі 891351,00 грн. і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на дану частину основного платежу (445675,50 грн.).

Суми основного платежу, в частині нарахування яких позивач вимагає визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002242302/0 і № 0002252302/0 від 17.11.2008 р., відповідають сумам завищення валових витрат та податкового кредиту внаслідок укладення нікчемних за твердженням відповідача правочинів з ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»за даними акту перевірки і заперечень від 23.03.2009 р. за вх. № 0202/63601 на адміністративний позов.

Розрахунок сум штрафних санкцій, в частині нарахування яких позивач просить визнати нечинними дані податкові повідомленнями-рішення, здійснено виходячи із зазначених сум основного платежу, на підставі даних акту перевірки і наявних в справі матеріалів, внаслідок чого його обґрунтованість може бути самостійно перевірена судом.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»посилається на те, що договори з ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»були укладені із дотриманням вимог чинного законодавства, сторонами було повністю їх виконано та належним чином оформлено всі первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, а для висновку про їх нікчемність відсутні будь-які підстави.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що про нікчемність договорів свідчить направленість умислу контрагентів позивача на ухилення від сплати податків, в зв’язку з чим він є таким, що укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 208 ГК України), невідповідність змісту правочинів моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), відсутність необхідного обсягу дієздатності в осіб, що від імені контрагентів позивача вчиняли правочини (ч. 2 ст. 203 ЦК України), неможливість проведення зустрічних перевірок таких суб’єктів господарювання.

Прокурор Фрунзенського району м. Харкова звернувся до адміністративного суду із заявою про вступ у розгляд даної адміністративної справи.

В ході судового розгляду справи прокурор заперечував проти позову з підстав, викладених відповідачем.

Вислухавши пояснення представників сторін, прокурора та розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

З 08.09.2008 р. до 17.10.2008 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проводилася планова виїзна перевірка ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. до 30.06.2008 р., про результати якої було складено акт № 2788/23-212/32566564 від 24.10.2008 р.

Позивач був повідомлений про здійснення даної перевірки повідомленням від 29.08.2008 р. за № 12713/10/23-220, яке було отримано головним бухгалтером підприємства Мірошниченко Г. І. У журналі реєстрації перевірок ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»було зроблено відповідні записи.

На підставі акта перевірки № 2788/23-212/32566564 від 24.10.2008 р. відповідачем були прийняті такі податкові повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення № 0002242302/0 від 17.11.2008 р., яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 2041775,20грн., з яких 1183880,00 грн. –за основним платежем, 857895,20грн. –за штрафними санкціями. З даного рішення відповідача вбачається, що воно було прийнято згідно з підп. «б»підп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та підп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскільки було встановлено порушення підп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, підп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, підп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, підп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8, підп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податкове повідомлення-рішення № 0001441702/0 від 17.11.2008 р., яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 5073,75 грн., з яких 1691,25 грн. –за основним платежем, 3382,5 грн. –за штрафними санкціями. З даного рішення відповідача вбачається, що воно було прийнято згідно з підп. «б»підп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та підп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскільки було встановлено порушення підп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб».

Податкове повідомлення-рішення № 0002252302 від 17.11.2008 р., яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1433875,50 грн., з яких 955917,00 грн. –за основним платежем, 477958,50 грн. –за штрафними санкціями. З даного рішення відповідача вбачається, що воно було прийнято згідно з підп. «б»підп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскільки було встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

В акті перевірки № 2788/23-212/32566564 від 24.10.2008 р. і в запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що загальна сума завищення валових витрат ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат» у зв’язку з придбанням товару у ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»становить 4456748,00 грн.

Суд зазначає, що у якості підстави для такого висновку відповідач зазначає про нікчемність правочинів між позивачем і вказаними суб’єктами господарювання.

Оскільки ставка податку з прибутку підприємств згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств»становить 25%, адміністративний суд погоджується з твердженням позивача про те, що у зв’язку із зазначеним висновком відповідачем було визначено основний платіж за податковим повідомленням-рішенням № 0002242302/0 від 17.11.2008 р. в частині, що дорівнює 1114187,00 грн. Така сума визначена як результат від добутку суми завищених за твердженням відповідача внаслідок цього порушення валових витрат на ставку податку, оскільки в період, який було охоплено перевіркою, позивач не мав від’ємних значень об’єкта оподаткування, що підтверджується матеріалами справи та даними акту перевірки.

          Також відповідачем за даним податковим повідомленням-рішенням було визначено штрафні санкції згідно з підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

          Суд зазначає, що на стор. 47 акту відповідач зазначає, що валові витрати у зв’язку з придбанням товару у ТОВ «БК Будзв’язок»були завищені на 2987632,00 грн. за період з 01.07.2007 р. до 31.12.2007 р., на 256783,00 грн. в першому кварталі 2008 р. Матеріали справи свідчать, що у червні 2008 р. позивач відніс до валових витрати у зв’язку з придбанням товару у ПФ «ТТВ», в зв’язку чим відповідач вважає їх завищеними в другому кварталі 2008 р. на 1212333,00 грн.

          В п. 11.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що для цілей цього закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Для податкового періоду в три квартали 2007 р. першим календарним днем є 01.01.2007 р., а останнім –30.09.2007 р., податковий період 2007 р. починається з 01.01.2007 р. і завершується 31.12.2007 р., податковий період 2008 р. починається з 01.01.2008 р. і завершується 31.12.2008 р.

Виходячи з вище викладеного суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0002242302/0 від 17.11.2008 р., яким позивачу було визначено штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств, було отримано позивачем в листопаді 2008 р., тобто в наступному податковому періоді, яким є 2008 рік.

Таким чином, 746 908,00 грн. основного платежу (25% з суми завищених з 01.07.2007 р. до 31.12.2007 р. за твердженням відповідача внаслідок вчинення нікчемних правочинів з ТОВ «БК Будзв’язок»валових витрат в розмірі 2987632,00 грн.) відповідають визначені згідно з підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції за два податкові періоди: 2007 р. - податковий період, на який припадає недоплата, 2008 р. - податковий період, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу –в розмірі по 10% за кожний з податкових періодів, а всього 149 381,60 грн.

64195,75 грн. основного платежу (25% з суми завищених в першому кварталі 2008р. за твердженням відповідача внаслідок вчинення нікчемних правочинів з ТОВ «БК Будзв’язок»валових витрат в розмірі 256783,00 грн.) відповідають визначені згідно з підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 того ж Закону штрафні санкції за один податковий період, на який припадає недоплата і отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу –2008 р. в розмірі 10%, а саме 6419,58 грн.

303083,25 грн. основного платежу (25% з суми завищених в другому кварталі 2008р. за твердженням відповідача внаслідок вчинення нікчемних правочинів з ПФ «ТТВ»валових витрат в розмірі 1212333,00 грн.) відповідають визначені згідно з підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції за один податковий період, на який припадає недоплата і отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу – 2008 р. в розмірі 10%, а саме 30308,33 грн.

Загальна сума штрафних санкцій за підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0002242302/0 від 17.11.2008 р. становить 186109,50 грн., які були нараховані відповідачем у зв’язку з віднесенням позивачем до валових витрат розходів на придбання товарів у ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ».

Згідно з п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України (під «великим розміром»згідно з приміткою до ст. 212 КК України розуміються суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, яка в 2007 р. становила 200,00 грн., а в 2008 р. - 257,50 грн.

Тому під великим розміром згідно з п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід розуміти суму, яка станом на 2007 р. дорівнювала 600000,00грн., а в 2008 р. –772500,00 грн.

Таким чином, саме нарахування основного зобов’язання в сумі 1114187,00 грн. з посиланням на нікчемність правочинів з ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»потягло за собою накладення штрафу в розмірі 591940,00 грн., що дорівнює 50% від суми недоплати. Без врахування даного порушення сума донарахованого основного зобов’язання не перевищує ні 600000,00 грн. в 2007 р., ні 772500,00 грн. в 2008 р.

В акті перевірки № 2788/23-212/32566564 від 24.10.2008 р. і запереченнях проти адміністративного позову відповідач зазначає, що загальна сума завищення податкового кредиту, а відповідно і основного платежу з ПДВ, ТОВ «САЛТІВСЬКИЙ М’ЯСОКОМБІНАТ»у зв’язку з придбанням товару у ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»становить 891351,00 грн.

У якості підстави для такого висновку відповідач зазначає про нікчемність правочинів між позивачем і вказаними суб’єктами господарювання.

Також відповідачем за податковим повідомленням-рішенням № 0002252302/0 від 17.11.2008 р. було визначено штрафні санкції згідно з підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням № 0002252302/0 від 17.11.2008 р., нарахування яких обумовлено операціями з ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»становлять 445 675,50 грн., оскільки їх розмір обмежений 50% від суми донарахованого зобов’язання.

Таким чином, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення відповідача в частині, в якій позивач просить їх скасувати, обґрунтовані виключно зробленим в ході перевірки висновком про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ».

Судом встановлено, що 01.06.2007 р. між ТОВ «БК Будзв’язок»(постачальник) і позивачем (покупець) було укладено договір поставки товарів. Відповідно до п. 1.4 договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника - ТОВ «БК Будзв’язок».

23.07.2007 р. між ТОВ «БК Будзв’язок»(продавець) і ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»(покупець) було укладено договір № 23/07-07 купівлі-продажу обладнання.

Відповідно до умов договору продавець за вказаним договором прийняв на себе зобов’язання щодо здійснення налагодження і запуску в експлуатацію обладнання, яка може здійснюватися лише за місцем знаходження позивача як покупця.

Факт виконання таких робіт не заперечується відповідачем і підтверджує фактичне отримання обладнання позивачем.

29.08.2007 р. між ТОВ «БК Будзв’язок»(підрядник) і ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»(замовник) було укладено договір на виконання демонтажних, монтажних і наладочних робіт обладнання за місцем знаходження замовника.

30.08.2007 р. між ТОВ «БК Будзв’язок»(продавець) і ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»(покупець) було укладено договір б/н купівлі-продажу запасних частин.

Згідно з даними акту перевірки № 2788/23-212/32566564 від 24.10.2008 р. вартість (без ПДВ) придбаного в ТОВ «БК Будзв’язок»товару, яка в 3 кварталі 2007 р. –1 кварталі 2008 р. була віднесена позивачем до валових витрат становить 3244415,00 грн.

В ході перевірки було встановлено, що вартість придбаного обладнання в сумі 885583,32 грн. (без ПДВ) була прийнята на баланс як основні засоби та використовується в виробництві, в зв’язку з чим на нього нараховуються амортизаційні відрахування.

1 червня 2007 р. між ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»(постачальник) і ТОВ «БК Будзв’язок»(покупець) було укладено договір б/н від 01.06.2007 р. на поставку молочної і м’ясної продукції. В п. 1.4 договору зазначено, що поставка здійснюється транспортом і за рахунок покупця - ТОВ «БК Будзв’язок».

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»повністю розраховувалося з ТОВ «БК Будзв’язок»за отримані від нього товари, обладнання і роботи шляхом заліку зустрічних однорідних вимог з вимогами за договором поставки від 01.06.2007 р. ТОВ «БК Будзв’язок»частково розрахувалося з позивачем за отримані від нього товари коштами в безготівковому порядку.

Станом на 01.02.2008 р. підприємства не мають взаємних заборгованостей.

Зазначені обставини підтверджуються також матеріалами справи.

02.06.2008 р. між ПФ «ТТВ»(продавець) і ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»(покупець) було укладено договір б/н поставки товару. Згідно з п. 3.2 договору поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок продавця –ТОВ «ТТВ».

Відповідачем під час перевірки було встановлено, що в червні 2008 р. позивач отримав від ПФ «ТТВ»товари на загальну суму 1454800,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 242466,70 грн.

В періоді, що перевірявся розрахунок за вказаний товар позивачем не було здійснено.

Але з наданих до справи матеріалів, які були наявні у позивача на час здійснення перевірки, вбачається, що 02.06.2008 р. між ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»(продавець) і ПФ «ТТВ»(покупець) було укладено договір № 515-К поставки товару.

Розрахунки за вказаними договорами були здійснені сторонами в повному обсязі: частково шляхом заліку зустрічних однорідних вимог і частково шляхом здійснення оплати коштами в безготівковому порядку.

Зі змісту долучених до справи договорів та первинних бухгалтерських документів вбачається, що товари, які поставлялися в зустрічному напрямку між зазначеними контрагентами є різними за номенклатурою, асортиментом та іншими характеристиками.

Відповідачем під час здійснення перевірки договори та інші первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку були досліджені суцільним порядком, про що зазначено в акті перевірки.

В ході перевірки не було встановлено фактів, що свідчать про безтоварність вищезазначених господарських операцій або їх фіктивність, зокрема відсутність в натурі у позивача придбаних основних засобів, невідповідності фактичної кількості запасів і готової продукції даним обліку підприємства, подальший продаж товарів за ціною, нижчою від ціни їх придбання.

Також суд зазначає, що не є достатнім доказом безтоварності відсутність документів щодо транспортування придбаних товарів, запасних частин та основних засобів, оскільки за договорами з ТОВ «БК Будзв’язок»від 01.06.2007 р. і 29.08.2007 р. з ПФ «ТТВ»від 02.06.2008 р. поставка товару позивачу здійснювалася транспортом та за кошти його контрагентів.

Тому у позивача не повинно і не могло бути документів щодо його транспортування.

За двома іншими договорами з ТОВ «БК Будзв’язок»від 23.07.2007 р. і 30.08.2007р. щодо придбання позивачем обладнання та запасних частин відповідачем не була встановлена їх відсутність під час перевірки. Відповідачем не заперечується їх фактична наявність у підприємства.

В акті перевірки відображено, що основні засоби прийняті на баланс і використовуються в виробництві.

При перевірці відповідачем не було встановлено випадків реалізації позивачем товарів за ціною, нижчою від собівартості чи ціни придбання.

В акті перевірки також зазначено, що в ході перевірки на підприємстві було проведено інвентаризацію його майна і розрахунків, за результатами якої не встановлено розбіжностей між даними обліку і фактичними залишками.

В запереченнях на адміністративний позов та в судовому засіданні відповідач зазначив, що ДПІ не пов’язує нікчемність правочинів з реальністю настання наслідків цих правочинів і тим, чи мало місце їх фактичне виконання, з відсутністю або невірним оформленням будь-яких первинних документів. Також було зазначено, що відповідач цих фактів не оспорює.

Позивач надав до матеріалів справи копії свідоцтв про реєстрацію і довідок з управління статистики щодо ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»на підтвердження того, що на час укладення і виконання договорів дані суб’єкти господарювання були зареєстровані як юридичні особи і платники податків, зокрема ПДВ.

Ці обставини підтверджуються також відповідачем по справі та наданими ним документами. Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що на час укладення і виконання досліджуваних договорів ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»знаходилися в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців і були зареєстровані як платники податків, зокрема ПДВ.

Провадження у справі № Б-24/146-08 про банкрутство ТОВ «БК Будзв’язок»було порушено 11.08.2008 р., тобто вже після виконання договорів між позивачем і даним підприємством.

Вищезазначені обставини підтверджуються даними здійсненої відповідачем планової перевірки позивача і матеріалами справи.

Крім того, такі обставини визнаються сторонами, відповідають зібраним у справі доказам, проти цього не заперечують сторони, в зв’язку з чим в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Тому згідно з приписами ч. 3 ст. 72 КАС України вони могли не доказуватися перед судом.

Відповідач зазначає, що виявлені під час перевірки факти включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат вартості отриманих від ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»товарів, в той час як постачальниками ці суми не були включені до своїх валових доходів та податкових зобов’язань з ПДВ, свідчать про наявність у останніх (тобто у ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ», а не в позивача) умислу на ухилення від оподаткування. Також відповідач посилався в акті на неможливість здійснення перевірки контрагентів у зв’язку з порушенням щодо ТОВ «БК Будзв’язок»справи про банкрутство і незнаходженням ПФ «ТТВ»за юридичною адресою.

Цими обставинами відповідач доводив відсутність обґрунтованості і розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення досліджуваних договорів, відсутність наміру одержати від них економічний ефект та їх спрямованість на несплату податків і нанесення шкоди суспільству.

З наведеного вбачається, що викладений в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів, у зв’язку з яким позивачу були донараховані податкові зобов’язання в оспорюваних ним по даній справі сумах, ґрунтується виключно на припущенні про порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства.

Однак, порушення однією зі сторін договору приписів законодавства на стадії його виконання як наступного етапу розвитку правовідносин сторін не може свідчити про спрямованість такого договору на порушення публічного порядку на більш ранньому етапі –на час укладення договору.

Для встановлення ознак нікчемності як визначеної безпосередньо законом недійсності правочину необхідно досліджувати елементи правочину, зокрема особи сторін, зміст, волевиявлення, форму, ціль, а не подальший податковий облік його виконання як опосередкований і не пов'язаний прямим причинним зв’язком з нікчемністю правочину процес.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому внаслідок порушення податкового законодавства однією особою не можуть наставати негативні наслідки для пов’язаних з нею договірними відносинами осіб, органи ДПС не мають підстав для притягнення до юридичної відповідальності платника податків шляхом нарахування за результатами перевірки податкових зобов’язань лише у зв’язку з тим, що постачальники позивача допустили порушення податкового законодавства.          Тим більше такі підстави у відповідача не виникають в тому випадку, якщо навіть не встановлено наявності порушень вимог чинного законодавства в діях зазначених осіб, а лише відсутня можливість здійснити перевірку їх діяльності.

При нарахуванні позивачу оспорюваних сум податкових зобов’язань відповідач посилався на встановлену законом нікчемність досліджуваних договорів станом на час прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, що не вимагає вирішення даного питання в окремому судовому рішенні.

В той же час відповідач зазначав про суперечність договорів позивача моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), суперечність договорів інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 208 ГК України), відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у осіб, що від імені постачальників вчиняли правочини (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Суд погоджується із твердженням позивача, що при розгляді даної справи слід враховувати наявність між позивачем ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»договорів, за якими позивач виступав постачальником товарів для даних підприємств.

В значній частині за цими договорами розрахунки були здійснені коштами в безготівковій формі, що є додатковим доказом їх фактичного виконання, внаслідок якого ТОВ «Салтівський м’ясокомбінат»належним чином відобразило валові доходи та податкові зобов’язання з ПДВ в сумах, які є більшими ніж суми валових витрат і податкового кредиту, відображені позивачем в обліку внаслідок здійснення господарських операцій із зазначеними суб’єктами господарювання.

Господарські операції позивача з ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»не тільки не були направлені на несплату податків, а навпаки - в цілому призвели до збільшення задекларованих податкових зобов’язань позивача.

Як вже було зазначено судом відповідач не заперечує того, що досліджувані договори було фактично виконано сторонами.

Ці обставини також не були спростовані в ході перевірки позивача та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»схвалили договори з позивачем шляхом здійснення часткової оплати отриманого товару, здійснення та прийняття виконання за відповідними договорами.

Крім цього суд зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»на думку відповідача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що як було вже зазначено судом зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»на укладання таких договорів в моментїх укладання суду відповідачем не надано.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»останні знаходилися в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов’язує настання наслідків никчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Дослідивши наявні у справі документи, акт перевірки, вислухавши пояснення представників сторін і прокурора, суд встановив, що господарські операції позивача з ТОВ «БК Будзв’язок»і ПФ «ТТВ»з придбання та реалізації товарів мали реальний характер, ділову мету – здійснення господарської діяльності і отримання прибутку.

          В зв’язку з цим відсутні підстави для висновку про нікчемність досліджуваних у справі договорів, про завищення внаслідок цього позивачем суми валових витрат і податкового кредиту, а також про обґрунтованість і законність здійсненого відповідачем донарахування податкових зобов’язань на таких підставах.

          Враховуючи вищевикладене та здійснивши оцінку доказів, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м"ясокомбінат " до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0002242302/0 від 17.11.2008 року в частині визначення основного платежу в сумі 1 114 187,00 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 778 049,50 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0002252302/0 від 17.11.2008 року в частині визначення основного платежу в сумі 891351,00 грн., та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4450675,50 грн. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 04.08.2009 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.