Постанова № 4734377, 01.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"01" червня 2009 р.                                                                       № 2а- 36021/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Молнія-Харків"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Молнія-Харків» звернувся до суду з позовом до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000041800/0 від 30.12.2008 року, № 0000031800/0 від 30.12.2008 року, № 00000031800/1 від 06.03.2009 року, № 0000041800/1 від 06.03.2009 року.

          В обґрунтування позову позивач вказав, що актом позапланової видної перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова № 3724X18-007\32133987 від 17.12.2008 було встановлено заниження податку на прибуток на суму 796708,0 грн., та податок на додану вартість на суму 691119,0 грн. За результатами складеного акту 30.12.2008 були видані податкові повідомлення -рішення № 0000041800\0 по податку на додану вартість на суму 691119,0 грн. та штрафними санкціями на суму 345559,0 грн, по податку на прибуток № 0000031800\0 на суму 796708,0 грн. та штрафними санкціями на суму 373 010,0 грн.

Як вказав позивач, вказані податкові повідомлення -рішення були оскаржені до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова. У відповіді на скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова доводи підприємства не врахувала та винесла податкові повідомлення -рішення за номерами 0000041800\1 від 06.03.2009 по податку на додану вартість на суму 691119,0 грн та штрафними санкціями на суму 345559,0 грн. , та по податку на прибуток № 0000031800\1 від 06.03.2009 на суму 796708 грн. та штрафними санкціями на суму 373010,0 грн.

Позивач зазначив, що вказані податкові повідомлення - рішення вважають недійсними та такими, що винесені з порушенням діючого законодаства України з наступних підстав:

1. Вказаний акт був складений на підставі акту перевірки TOB «ПБК «Вертикаль»ДПІ у Московському районі міста Харкова № 4729\23-32948799 від 08.10.2008, в якому ДПІ у Московському районі міста Харкова самостійно, перебравши на себе функції суду, визнала недійсними всі угоди, які були укладені між нашим підприємством та TOB «ПБК «Вертикаль». В оскаржуваному акті податковий інспектор-ревізор посилається на ст. 208 Господарського кодексу України, яка передбачає, що недійсною угоду може визнати суд, а не органи державної податкової служби України. Крім того, акт ДПІ у Московському районі міста Харкова, на який посилається інспектор - ревізор на думку позивача є недійсним, бо, зі слів керівництва TOB «ПБК «Вертикаль», він не підписаний всіма перевіряючими, та не відображає у висновках суми заниженого податку на прибуток та ПДВ, що порушує вимоги частини 3 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

2. На момент укладання «нікчемних»угод між підприємством та TOB «ПБК «Вертикаль», у останнього не було анульовано свідоцтво платника ПДВ, тому податкові накладні, які було виписано нашим контрагентом є дійсними, а, отже, на підставі ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство цілком правомірно включили вказані в акті суми податкового кредиту до податкових декларацій відповідних періодів.

Представник позивача в судове засідання з’явився та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що оскаржені податкові повідомлення рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що працівниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Молнія-Харків" з питань взаємовідносин з TOB „ПБК „Вертикаль" (код за ЄДРПОУ 32948799) за період з 01.04.2006 по 30.10.2008 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2008 року №3724/18-007/32133987 яким встановлено порушення позивача, а саме: I. 5.1; п.п. 5.2.1; п.5.2; п.5.3.9; п.п.5.3; ст..5 Закону Мкра1ни «Про оподаткування прибутку підприємств»в1д 28.12.1994 №334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 796708 грн. п.п.7.4.1; п.п. 7.4.4, п. 7.4, ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 691119 грн. .

Перевіркою взаємовідносин TOB "Молнія-Харків" з TOB „ПБК „Вертикаль" за період з 01.04.2006 по 30.10.2008 встановлене, що між TOB "Молнія-Харків" та TOB „ПБК „Вертикаль" укладено угоди, згідно яких TOB „ПБК „Вертикаль" взяло на себе обов'язки по проектним роботам, монтажу, технічному обслуговуванню та ремонтним роботам об'єктів зв'язку.

Суд звертає увагу, що підставою та таких висновків відповідача були данні листа ДПІ у Московському районі м. Харкова № 6713/7/23-206 від 29.10.2008 з якого отримана інформація, що за результатами перевірки TOB „ПБК „Вертикаль" складено акт перевірки від 08.10.2008 №4729/23-32948799, яким встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB „ПБК „Вертикаль" з постачальниками та покупцями.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР . Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період - не є дійсними.

Також, встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними.

ДПІ у Московському районі м. Харкова , при встановленні нікчемністі правочинів TOB „ПБК „Вертикаль" з постачальниками та покупцями посилається на наступне:

Фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у TOB «ПБК «Вертикаль»відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме:

•          відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених та угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення будівельної та іншої діяльності: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічилось 14-15 штатних робітників (директор, бухгалтер, менеджери, прибиральниця, сторож), сумісників - немає, хоча, відповідно до п. 4 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 року N 112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 р. за N 939/6130 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)":

•          підрядних контрактів, або договорів, укладених з безпосередніми виконавцями робіт, TOB «ПБК «Вертикаль»не надано.

•          перевірити наявність покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (пального), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах) не є можливим у зв'язку з ненаданням підприємством обігових відомостей по матеріальних рахунках 15;20;22;23;25;26;28.

•          згідно касових книг підприємства та журналу-ордеру по рахунку 301 (каса), з квітня 2006р по червень 2008р. директору підприємства Романовському O.A. видавались грошові кошти підзвіт на загальну суму 532455241,27 грн. Авансові звіти та документи, що підтверджують витрати директором таких коштів, для перевірки не надані. Кошти до каси підприємства не повернуті. Перевірити цільове використання отриманих підзвіт коштів та встановити зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю неможливо.

Виходячи з вище зазначено листа відповідачем було зроблено висновок, що оскільки покупцем товару TOB «ПБК «Вертикаль»за нікчемними правочинами, у тому числі є TOB "Молнія-Харків", а отже і суми перераховані позивачем на рахунок TOB „ПБК „Вертикаль" не пов'язані зі сплатою вартості товарів, робіт, послуг( оскільки було встановлено, що TOB „ПБК „Вертикаль" укладало нікчемні угоди, по яким нікому та ніколи не поставлялись товари, роботи, послуги).

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, було винесено податкове повідомлення - рішення від 30.12.2008 № 0000031800/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 1169718,00 грн., від 30.12.2008 №00000041800/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 1036678,00 грн., вважає їх не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Вказані податкові повідомлення -рішення були оскаржені позивачем до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, яка була розглянутаа ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та залишена без задоволення та винесла податкові повідомлення -рішення за номерами 0000041800\1 від 06.03.2009 по податку на додану вартість на суму 691119,0 грн та штрафними санкціями на суму 345559,0 грн. , та по податку на прибуток № 0000031800\1 від 06.03.2009 на суму 796708 грн. та штрафними санкціями на суму 373010,0 грн.

Суд зазначає, та вказаний факт не заперечувався відповідачем, що підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень рішень був вище зазначений лист ДПІ у Московському районі м.Харкова а також що при перевірці не досліджувались первинні документи позивача на підтвердження фактичності угоди між ним та TOB „ПБК „Вертикаль".

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та TOB „ПБК „Вертикаль" на думку відподача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та TOB „ПБК „Вертикаль"на укладання такого договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час як на час укладення угоди між позивачем та TOB „ПБК „Вертикаль" так і на час судового розгляду TOB „ПБК „Вертикаль" знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов’язує настання наслідків никчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та TOB „ПБК „Вертикаль" є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" ...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.."

Суд зазначає, що факт товарності угоди та фактичний розрахунок за неї підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані TOB „ПБК „Вертикаль" на виконання договору є чинними оскільки TOB „ПБК „Вертикаль" є платником ПДВ, а отже має права видавати вище зазначені податкові накладні.

Крім цього суд зазначає, що посилання відповідача на той факт, що TOB „ПБК „Вертикаль" не здає податкову звітність не є обґрунтованим оскільки по-перше: відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. А в абзаці 2 цього ж підпункту зазначається, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Позивач під час судового засідання надав всі необхідні документи, по-друге: у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не подача податкової звітності контрагентом позивача не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод, укладених з моменту державної реєстрації контрагента до моменту виключення його з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, бо будь які докази тому ,що TOB „ПБК „Вертикаль", не здійснював господарські операції відповідачем у відповідності до ст.. 71 КАС України суду надано не було.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення № 0000041800/0 від 30.12.2008 року, № 0000031800/0 від 30.12.2008 року, № 00000031800/1 від 06.03.2009 року, № 0000041800/1 від 06.03.2009 року винесено ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з порушення норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Молнія-Харків" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним –задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000041800/0 від 30.12.2008 року, № 0000031800/0 від 30.12.2008 року, № 00000031800/1 від 06.03.2009 року, № 0000041800/1 від 06.03.2009 року. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 05.06.2009 року

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.