Постанова № 4734335, 29.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"29" травня 2009 р.                                                                       № 30607/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Підприємства "Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів "Союзу організації інвалідів України"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємства "Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів "Союзу організації інвалідів України" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова у якому просило суд визнати не чинними податкове повідомлення-рішення № 0001282310/0 від 12.04.2005 року про застосування штрафних санкцій у сумі 6 456 886 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0001282310/1 від 12.05.2005 року про застосування штрафних санкцій у сумі 6 456 886 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що має дозвіл на право користування пільгою з податку на додану вартість, який було видано у порядку встановленому п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість ” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР. Дозвіл № 25 від 07.09.2004 р. на право користування пільгою з податку на додану вартість був виданий Регіональною комісією з питань діяльності підприємств та організацій інвалідів дійсний з 01.08.2004 р. по 01.04.2005 р. Позивач також зазначив , що застосував у перевіреному періоді нульову ставку ПДВ в порядку передбаченому п.п. 6.2.8 п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість ”.

Крім того, позивач зазначив, що на Підприємстві „Бенефіт” ХОР „СОІУ” за період, коли підприємство користувалося пільгами, чисельність інвалідів становила 52,9%, а фонд оплати праці таких інвалідів становив 28,9 %. Інваліди перебували з підприємством в трудових відносинах, що підтверджується заявами про прийом на роботу, приказами про прийом на роботу, книгою руху трудових книжок, посадовими інструкціями, відомостями нарахування та виплати заробітної плати, табелями обліку робочого часу, звітами за кожен місяць про виконану роботу.

Позивач наполягає на тому, що працівники ДПІ під час перевірки відмовилися ознайомитися з вищеназваними документами, які їм надавалися в ході перевірки та прийняти їх до уваги, і тому зробили не обґрунтований висновок, що інваліди не отримували заробітну плату, яка відноситься до валових витрат згідно п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР. Всі документи, які мають відношення до нарахування заробітної плати, підтверджують що заробітна плата, нарахована та виплачена інвалідам, підпадає під дію вищевказаної норми закону. Крім того, у другому розділі акту перевірки в п.2.11 Прибутковий податок з громадян, вказано: „Заробітна плата нараховується кожен місяць, згідно штатного розкладу та табелю обліку робочого часу." (стр.22) Працівниками ДПІ необґрунтовано знято з валових витрат 35,1 тис. гривень, які складаються з сум заробітної плати інвалідів, які знаходилися в трудових відносинах з підприємством та сум страхового збору. При цьому з валових витрат знята була тільки заробітна плата інвалідів за вересень-листопад, місяці в яких у підприємства виникло право на відшкодування податку на додану вартість, в інші місяці нарахована та виплачена заробітна плата віднесена на валові витрати, хоч табеля відпрацьованого часу та інші документи, на підставі яких заробітна нараховувалася, їх оформлення ні чим не відрізняються. Оскільки нарахування та виплати заробітної плати інвалідам здійснювалися відомостями нарахування та виплати заробітної плати на підставі табелів обліку робочого часу, звітами за кожен місяць про виконану роботу, то працівники ДПІ безпідставно вказали в акті перевірки, що фонд оплати праці складає менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці.

Позивач зазначає, що в порушення п.10 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/451 від 12.05.95 „Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби", в акті перевірки йде посилання на норму Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", який набрав чинності з 31.03.2005р.

Позивач відзначає, що у п.п. 6.2.8.п.6.2. ст.6 ЗУ "Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. №168/97-ВР не зазначено, про заборону використання орендованого майна зазначеними суб'єктами для виробництва товару та виготовлення товару у замкнутому виробничому циклі лише власними силами.

Позивач наполягає на тому, що законодавством не заборонено застосування пільги з оподаткування у разі виробництва товарів на орендованих основних засобах. Позивач вказує, що згідно ст. 139 Господарського кодексу України, майно підприємства складають не тільки основні засоби, а також оборотні засоби, до яких належить сировина, паливо, матеріали, інше майно виробничого та невиробничого характеру, кошти, товари до складу яких відноситься вироблена продукція (товарні запаси). Позивач стверджує, що на 31.12.2004р. на підприємстві залишалось товарних запасів власного виробництва на З 574 208 грн., є основні засоби та оборот грошових коштів за період, який було перевірено дорівнює 20234741,94 грн.

Позивач наполягає на тому, що він правомірно застосовував нульову ставку ПДВ в порядку п.п. 6.2.8.п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Стосовно викладених у акті аргументів щодо порушень п.п. 4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач відзначає, що працівники ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова невірно встановили, комбайнами чиїх підприємств, у яких сільгосппідприємствах здійснювалося збирання цукрового буряку. Позивач вказує, що ціна продажу послуг перевищує ціну їх придбання, а по СТОВ „Відродження" послуги надавалися за кошти, бартерні розрахунки по цьому підприємству не передбачалися.

Позивач також наполягає на тому, що сертифікат є підтвердженням якості виготовленого цукру, а не підтвердженням того, що виробником продукції є ВАТ „Новоіванівський цукровий завод".

Відповідач - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова у відзиві на позовну заяву та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на матеріали перевірки. Представники відповідача вказують, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства позивача за перевірений період. Представники відповідача зазначають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення також цілком відповідають вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохають в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, представники відповідача вказують, що позивач, порушив вимоги п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку зі включенням до податкового кредиту ПДВ на суму 84134,77 грн. по податкових накладних, виданих контрагентами позивача із чисельними порушеннями.

Відповідач зазначає, що позивачем, в порушення п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", неправомірно застосовано нульову ставку ПДВ за період з 01.09.04 р. по 31.12.04 р. на суму 22 692 310,00 грн.

Відповідач вказує, що позивачем, в порушення п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", неправомірно застосовано нульову ставку ПДВ, оскільки отримана в процесі виробництва готова продукція вироблена з власних запасів, але з використанням майна орендованого у ВАТ „Новоіванівський цукровий завод", тобто продукція безпосередньо не виготовлена Підприємством „Бенефіт" ХОР „СОІУ" з залученням власного майна. В результаті порушень по нарахуванню заробітної плати фонд оплати праці інвалідів на протязі 2004 року складає менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат. В порушення п.п. „б", „є" п.6 ст.103 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" від 25.02.2005р. № 2505-ІV сума витрат підприємства позивача, понесена на переробку, становить менше 8 відсотків від продажної ціни таких товарів та майно, на якому виготовляється цукровий буряк, не є власністю позивача.

Сертифікат відповідності №271759 БВ на цукор-пісок, виданий виробнику - ВАТ „Новоіванівський цукровий завод", що також є доказом того, що Підприємство „Бенефіт" ХОР „СОІУ" не є виробником цукру-піску.

Перевіркою встановлено неправомірне застосування позивачем нульової ставки по ПДВ за 2004 рік на суму 22 692 310,00 грн., внаслідок чого донараховано податок на додану вартість за 2004 рік в сумі 2 328 080, 00 грн.

В порушення п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" Підприємство „Бенефіт" ХОР „СОІУ" надавало сільгосппідприємствам послуги по збиранню цукрового буряка за ціною нижчою, ніж звичайна ціна.

В результаті вищезазначених порушень по ПДВ перевіркою донараховано ПДВ на загальну суму 2 739 373,00 грн. та зменшено відшкодування ПДВ у загальній сумі 1 940 290, 00 грн..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також свідка суд встановив, що з 14.03.2005 р. по 08.04.2005 р. працівниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було здійснено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Підприємства „Бенефіт" ХОР „СОІУ" за період з 07.05.2004р. по 31.12.2004р., про що було складено акт перевірки № 424/32949551/23-162 від 08.04.2005 р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було ухвалене податкове повідомлення-рішення № 0001282310/0 від 12.04.2005 р., яким було визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 6 456 886 грн. (2 739 373 грн. основного боргу і З 717 513 грн. штрафних санкцій). Санкції були нараховані відповідно до п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення п.п. „б" п.п. 4.2.2 ст 4 даного Закону або п.4.2 ст.4, п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6, п.п.7.2.1 п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Не погодившись з прийнятим повідомленням-рішенням, Підприємство „Бенефіт" ХОР „СОІУ" подало до відповідача апеляційну скаргу в порядку здійснення процедури адміністративного оскарження. За результатами розгляду апеляційної скарги Підприємства „Бенефіт" ХОР „СОІУ" рішенням ДПІ від 12.05.05 р. № 3388/10/23-197 повідомлення-рішення № 0001282310/0 від 12.04.2005 р. залишено без змін, а скарга Підприємства „Бенефіт" ХОР «СОІУ»без задоволення, а також було надіслало нове повідомлення-рішення № 0001282310/1 від 12.05.2005 р., яким продублювало у повному обсязі попереднє.

Суд зазнає, що матеріалами справи підтверджено, та проти цього факту не заперечував відповідач, що позивач має дозвіл на право користування пільгою з податку на додану вартість, виданий у порядку, встановленим п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість". Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищевказаного закону:

„Звільняються від оподаткування операції з: поставки товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Суд звертає увагу, що позивач застосовує нульову ставку ПДВ в порядку передбаченому п.п. 6.2.8.п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо операцій з поставки товарів (робот, послуг) поставки товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.

На Підприємстві „Бенефіт" ХОР „СОІУ" за період, коли підприємство користувалося пільгами, чисельність інвалідів становила більш ніж 50 %, а фонд оплати праці таких інвалідів становив більш ніж 25 %. Інваліди перебували з підприємством в трудових відносинах, що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати, табелями обліку робочого часу.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що Підприємство „Бенефіт" ХОР „СОІУ" правомірно віднесло до складу валових витрат витрати по оплаті праці фізичних осіб, що перебувають з позивачем у трудових відносинах на суму 32697,00 грн. відповідно до п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств": „З урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі -працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій ..." В акті перевірки в п.2.11, вказано: „Заробітна плата нараховується кожен місяць, згідно штатного розкладу та табелю обліку робочого часу." (стр.22) Отже, працівниками ДПІ необґрунтовано знято з валових витрат 35,1 тис. гривень, які складаються з сум заробітної плати інвалідів, що знаходилися в трудових відносинах з підприємством та сум страхового збору.

Наказом Держкомстату України від 27 травня 1996 року N 144 для ведення записів розрахунків з працівниками з нарахування зарплати, утримання податків, внесків тощо, передбачені Розрахункова відомість (форма N П-50) або Особовий рахунок (форма N П-54)."

Оскільки нарахування та виплати заробітної плати інвалідам здійснювалися за відомостями нарахування та виплати заробітної плати на підставі табелів обліку робочого часу, звітами за кожен місяць про виконану роботу, то працівники відповідача під час перевірки безпідставно дійшли висновку про те, що фонд оплати праці складає менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці.

Крім цього суд аналізуючи положення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п. 6.2.8. п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість" приходить до висновку, що вказані положення не містять обов’язку укладення колективного договору.

Щодо висновків в акті перевірки, що позивач не має права на пільги, передбачені п.п. 6.2.8.п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки виробництво цукру здійснювалось Підприємством „Бенефіт" ХОР „СОІУ" не безпосередньо, а з використанням орендованого майна та з залученням ВАТ „Новоіванівський цукровий завод" то з вказаними висновками суд погодитись не може оскільки в акті перевірки йде посилання на норму Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. №2505-І\/, який набрав чинності з 31.03.2005р., перевірка здійснювалася за період з 07.05.2004р. по 31.12.2004р., отже вказане посилання в акті є неправомірним оскільки перевіряє мий період був до набрання чинності даним нормативним актом.

Відповідно п.п.6.2.8.п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.

Підпункт 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 даного акту визначає, що звільняються від оподаткування операції з продажу товарів, продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Отже, виходячи із аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що для застосування нульової ставки податку на додану вартість при продажі (поставці) товарів обов'язковим законодавець визначив вичерпний перелік умов, а саме: суб'єктами продажу (поставки) товарів мають бути безпосередньо підприємства та організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю.

Згідно ст. 139 Господарського кодексу України майно підприємства вважають не тільки основні фонди, а також оборотні засоби, до яких належить сировина, паливо, матеріали, інше майно виробничого та невиробничого характеру, кошти, товари до складу яких відноситься вироблена продукція (товарні запаси).

У відповідності до положень ст.. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України визначає зміст права власності у відповідності до якого власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що вище зазначена норма права та не містить обмежень, що до використання орендованого майна зазначеними суб'єктами для виробництва та виготовлення товару у замкнутому виробничому циклі лише власними силами, а лише визначає обов’язок, у відповідності до якого настає право для застосовування нульової ставки податку на додану вартість , щоб товар який вироблено належав суб’єкту продажу, в даному випадку підприємство громадської організації інвалідів.

На 31.12.2004р. Підприємство „Бенефіт" ХОР „СОІУ" мало як основні фонди на суму 6,3 тис. грн., так і оборотні засоби (товарні запаси власного виробництва на суму З 574 208 грн.), оборот грошових коштів за період, який було перевірено дорівнює 20234741.94грн. вказані вище висновки підтверджуються матеріалами справи.

З врахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що Підприємство „Бенефіт" ХОР „СОІУ" правомірно користувалося пільгами по оподаткуванню в порядку п.п. 6.2.8.п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість".

Щодо посилання відповідача на сертифікат відповідності та висновок, що виробником був не позивач, а ВАТ „Новоіванівський цукровий завод" то з вказаним висновком суд погодитись не може, оскільки згідно зі ст.1 Закону України „Про підтвердження відповідності", сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Отже, сертифікат є підтвердженням якості виготовленого цукру, а не підтвердженням того, що виробником продукції є ВАТ „Новоіванівський цукровий завод".

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про підтвердження відповідності", виробник - юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, відповідальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені.

Отже, той факт, що робота по прийманню, зберіганню, транспортуванню та переробці цукрового буряка до отримання сиропу здійснювалася ВАТ „Новоіванівський цукровий завод" на договірних засадах ніяк не свідчить про те, що ВАТ „Новоіванівський цукровий завод" є виробником цукру. Нормами чинного законодавства не встановлюється також, що виробник не може здійснювати виробництво продукції у орендованих приміщеннях та на орендованому обладнанні. Отже, виробником продукції є позивач - підприємство „Бенефіт" ХОР „СОІУ".

Щодо порушення позивачем вимог пункту 4.2. статті 4 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме, заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у вересні 2004р. в розмірі 9616,00 грн., у жовтні 2004р. у розмірі 3581,00 грн., та у листопаді 2004р. у розмірі 15607,00 грн. у зв'язку з визначенням бази оподаткування податку на додану вартість від здійснення товарообмінної (бартерної) операції нижче звичайної ціни, а саме, що послуги по збиранню цукрового буряка надавались підприємством позивача із залученням підрядників: TOB «Баварія-Профіт та TOB «Агроспілка-Нова», які здійснювали збирання цукрового буряка власною технікою. При тому, що ціна збирання буряка підрядниками є вищою за ціну, яку позивач встановлював замовникам.

Згідно пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями:

"...звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг)...

...Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник..."

Згідно пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями "Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну".

Суд зазначає, що «Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган»згідно п. п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім цього суд зазначає, що у відповідності до п.13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

          Суд не може погодитись з вище навединим висновками відповідача, оскільки згідно положень п.п 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України застосовується лише в тому випадку, коли звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, суд зазначає, що в актів перевірки не зазначено, чому відповідач прийшов до висновку, що попередніми методами, зокрема, п. 1.20 ст. 1 цього Закону, звичайна ціна не може бути визначена.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач застосовує нульову ставку ПДВ в порядку передбаченому п.п. 6.2.8.п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" та не порушував п. 4.2. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість".

В акті перевірки вказано про необхідність зменшення суми податкового кредиту за 2004р. на 152619 грн., у зв'язку з порушенням постачальниками - контрагентами позивача порядку заповнення податкових накладних та невідповідності їх форми вимогам чинного законодавства.

Відносно податкових накладних, виданих Агрофірмою „Восток" відповідач під час перевірки дійшов до зазначених висновків у зв'язку з тим, що перші сім цифр коду ЄДРПОУ не відповідають першим сімом цифрам індивідуального податкового номеру платника ПДВ. Агрофірма "Восток" є структурним підрозділом (без права юридичної особи) та є консолідованим платником податку на додану вартість через Газо промислове управління "Харківгазвидобування" через ДПІ Дзержинського району м. Харкова під п.і.н. 256174620305 № свідоцтва 28277521.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення N 165 від 30.05.97 р. якщо філії та інші структурні підрозділи платника податку не мають розрахункового рахунку, але при цьому самостійно здійснюють продаж товарів (робіт, послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних.

Скорочена назва Агрофірма "Восток" відповідає назві філії, яка вказана в додатку №1 до Положення про газопромислове управління "Харківгазвидобування" дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України 10.12.2003 N 10138/6/19-2415, скорочений вид підприємства-покупця або підприємства-продавця з його назвою, зазначений у податковій накладній не може бути підставою для визначення такої податкової накладної недійсною.

Тому зменшення податкового кредиту на суму 84 134,77 грн. по податковим накладним Агрофірми „Восток" згідно додатку №10 до акту перевірки є безпідставним.

По інших підприємствах, вказаних на стор.15-16 акту перевірки та в додатку №10 до акту, факти порушення порядку заповнення податкових накладних позивачем не оскаржені, аргументів та доказів, у спростування висновків ДПІ в цієї частині у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України позивачем не надано. Отже, зменшення суми податкового кредиту на 68484,23 грн. шляхом донарахування ПДВ в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях здійснене відповідачем правомірно.

Суд вважає необхідним зауважити, що відповідно до п.п. 17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Матеріалами справи (розрахунком фінансових санкцій, наданим відповідачем) підтверджено, що на підставі п.п.17.1.6 п.17.1. ст. 17 зазначеного закону до позивача застосовані фінансові санкції з ПДВ в сумі 1369687 грн. Між тим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що посадову особу платника податків - позивача засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків. Якщо ж вказані санкції нараховані у зв'язку із декларуванням позивачем переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, то даний факт повинен був бути ретельно відображений в акті перевірки. Крім того, з цих підстав фінансові санкції можуть бути застосовані лише виходячи з суми недоплати, яка виникла саме у зв'язку з такою недооцінкою, а відповідач застосував санкції виходячи зі всієї суми донарахованого ПДВ, не беручи до уваги підстави його донарахування.

Виходячи з вищевикладеного, податкові оскаржувані повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001282310/0 від 12.04.2005 року, та № 0001282310/1 від 12.05.2005 року, підлягають визнанню недійсними частково, в частині донарахування ПДВ в сумі 2670 888,77 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ в сумі 3717 513 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Підприємство "Бенефіт" Харківської обласної Ради "Союзу організації інвалідів України" до Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова про про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним –задовольнити

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податковоїінспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001282310/0 від 12.04.2005 року, № 0001282310/1 від 12.05.2005 року в частині донарахування ПДВ в сумі 2670888,77 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ в сумі 3717513 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 02.06.2009 року

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.