Постанова № 4734260, 08.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар"їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2009 р.                                                                                 № 2-а-30886/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Кононенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у Московському р-ні м. Харкова

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Технецій" Приватного підприємства фірми "Саба" пропро зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДПІ у Московському районі м. Харкова , звернувся до суду з позовом в якому, після зміни позовних вимог, просив суд стягнути з ПВКП „Технецій” в доход держави вартість товарно-матеріальних цінностей отриманих від ПП „Саба” яка складає 274200 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між ПВКП „Технецій” та ПП „Саба” була укладена угода поставки, яка, на думку позивача, є нікчемною відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги.

Представники першого та другого відповідачів в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином за юридично.

Судом встановлено, що 18.03.2002 р. виконкомом Харківської міської ради зареєстровано ПВКП „Технецій”.

ПВКП „Технецій” перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова як платник податків.

10.09.2008 року працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова було здійснено планову перевірку ПВКП „Технецій” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2005 року по 31.03.2008 року.

За результатами вище зазначеної перевірки було складено акт перевірки від 10.09.2008 року № 420/23/31938837 яким було встановлено порушення пп. 7.2.4 п.7.2 пп. 7.4.1 п. 7.4 , пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, що в квітні 2007 р. між ПВКП „Технецій” та ПП „Саба" був укладений договір поставки товарно-матеріальних цінностей.

Підприємство ПП „Саба” знаходилося на обліку в ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова з 30.06.1999р. за № 1375. Директор підприємства – Баженов Олександр Станіславович. Дата державної реєстрації підприємства – 24.06.1999р. Код ЄДРПОУ підприємства – 30430073.

03.09.1999 р. ПП „Саба ” було отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29866149 з індивідуальним податковим номером 304300720388.

30.11.2005 Актом № 558 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова анулювало свідоцтво платника ПДВ ПП „Саба”. Підставою для анулювання став факт подання декларацій з ПДВ які свідчать про відсутність оподаткованих операцій протягом останніх 12 звітних податкових періодів. 30.11.2005р підприємство було видалено реєстру платників ПДВ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2007р. по справі № 08/463-06 було вирішено припинити юридичну особу – ПП „Саба”.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що підприємство не звітує до податкової інспекції з першого півріччя 2005 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як судом встановлено, поставка товарів між ПВКП „Технецій” та ПП „Саба” була здійснена в квітні 2007 року згідно податкової накладної № 773 від 23.04.2007р. на суму 274200 грн. ( ПДВ у сумі 45700 грн.)

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобов’язання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до частини 1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що прямо передбачено частиною 2 цієї статті.

Як встановлено частиною 2 ст. 215 ЦК України, нікчемність правочину означає, що його недійсність встановлена законом і що визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. А відтак розгляду в суді підлягає спір про застосування наслідків, передбачених законом в разі укладення такого правочину.

Відповідно до частини 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Передбачені цією нормою санкції мають конфіскаційний характер, знаходяться за межами цивільно-правового регулювання, можуть бути застосовані до сторони правочину судом за вимогою відповідного органу державної влади, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування можливе з дотриманням вимог статті 250 ГК України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» операцію за наслідками цієї господарської операції з придбання товару у ПВКП „Технецій” виникло право в податковому обліку з податку на прибуток за І півріччя 2007 року зменшити суму скоригованого валового доходу на 274200 грн., як на суму валових витрат у зв’язку з придбанням товару, а в податковому обліку з податку на додану вартість за квітень 2007 року – збільшити суму податкового кредиту на 45700 грн.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України). Це означає, що здійснення господарських операцій суб’єктом підприємницької діяльності передбачає досягнення певної ділової мети, економічної вигоди. При цьому презумується отримання вигоди у сфері господарювання, а відтак отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що відображення в податковому обліку факту отримання товару від підприємства яке не є платником податку на додану вартість та фактично не здійснювало господарську діяльність свідчить про намір ПВКП „Технецій” при укладені договору поставки на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ, зменшення своїх податкових зобов’язань та отримання відшкодування з державного бюджету, тобто договір укладався з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Причини укладання вказаної угоди ПВКП „Технецій" можуть бути наявними лише за умови, що платник податку мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок штучного створення джерела податкового кредиту з податку на додану вартість для зменшення податкових зобов’язань. Намір одержати дохід лише у такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету укладених угод.

Таким чином суд, доходить до висновку про нікчемність угоди укладеної між ПВКП „Технецій” та ПП „Саба” відповідно до ст. 228 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня. коли почалося його виконання.

Судом встановлено, що господарські зобов'язання між ПВКП „Технецій” та ПП „Саба” виникли на підставі податкової накладної від 23.04.2007р. № 773.

Тобто, на підставі вищезазначеної накладної, перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається з 23.04.2007р.

Тому, суд дійшов висновку, що з дня порушення, тобто з моменту укладання та виконання угоди (господарського зобов'язання) один рік сплинув, оскільки ДПІ звернулось з позовом до суду 02.12.2008р., отже позивачем порушено термін давності визначений ст. 250 ГК Укаїни.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекціїу Московському районі м. Харкова до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Технецій", Приватного підприємства фірми "Саба" про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено 10.04.2009 року

Суддя                                                                                 Спірідонов М.О.