Постанова № 4734223, 16.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар"їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2009 р.                                                                                 № 2-а-22556/08

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Кононенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерготеплоремонт"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Укренерготеплоремонт" звернувся до суду з позовом до ДПІ у Зміївському районі Харківської області в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 10.09.2008 року № 00004681501/0 про нарахування податкового зобов’язання.

          В обґрунтування позову позивач вказав, 10.09.2008 року TOB ВКФ "Укренерготеплоремонт" було отримано в ДПІ в Зміївському районі податкове повідомлення-рішення №00004681501/0 від 10.09.2008 року про нарахування податкового зобов'язання в сумі 165033,20грн. в зв'язку з заниження податку на додану вартість.

Як вказав позивач актом позапланової документальної невиїздної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість TOB ВКФ "Укренерготеплоремонт" №1064/15-027/22703713 від 28.08.2008р. зафіксовано порушення, яке, начебто, призвело до заниження податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року на суму 666,67грн. та по податковій декларації з ПДВ за червень 2008 року на суму 126179,29грн. Так в процесі перевірки, як вбачається з акту, встановлено, що „в квітні та червні 2008 року TOB ВКФ "Укренерготеплоремонт" було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі відповідних податкових накладних, виданих TOB „Подоліс""

В результаті проведеної роботи та аналізу даних підсистеми співставления розшифровок податкових зобов'язань та податкового зобов’язання та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів було виявлено відсутність по розділу 1 „Податкові зобов'язання" по TOB „Подоліс" показників TOB ВКФ „Укренерготеплоремонт".

Після отримання вказаної інформації з метою з'ясування існуючої ситуації, на запит TOB ВКФ УЕТР TOB „Подоліс" повідомило про виправлення існуючої помилки та подання відповідної коригуючої декларації з ПДВ за квітень та червень 2008 року з урахуванням вищезазначених податкових накладних. В даний час ситуація виправлена та відповідає дійсності, а саме враховує господарські операції, які здійснювались між суб'єктами за вказаний період.

Як вказав позивач ДПІ було проаналізовано господарські операції між TOB „Подоліс" та TOB ВКФ „Укренерготеплоремонт", і на їх думку, зроблено помилковий висновок про відсутність факту „товарності проведених операцій" та нікчемність правочинів між сторонами, який став підставою для нарахування податкових зобов'язань в сумі 165033,20грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився та підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що податкове повідомлення-рішення винесено ним у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Зміївському районі Харківської області було проведено документальну невинну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість TOB ВКФ «Укренерготеплоремонт" поданих за квітень 2008 року (дата реєстрації в податковому органі - 17 травня 2008 рок; . вх № 10557) та за червень 2008 року (дата реєстрації в податковому органі - 21 липня 2008 року вх.№ 16194), про що складено акт № 1064/15-027/22703713 від 28.08.2008 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 та п.п.7.4.1 н.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником до бюджету, по податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року на 666,67 грн. та по податковій декларації з ПДВ за червень 2008 року на 126179,2 грн.

Вказане порушення згідно висновків відповідача виникло на підставі того, що в результаті проведеної роботи та аналізу даних підсистеми співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагент ДПА України за квітень 2008 року щодо перевірки взаємовідносин ТОВ „Подоліс" з ТОВ ВКФ „Укренерготеплоремонт": TOB „Подоліс" , код 34528300. стан платника 10 Запит па встановлення місцезнаходження (місця проживання)", зареєстровано на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Киева за № 1 від 02.08.2006р., свідоцтво платника ПДВ від 10.08.2006р., індивідуальний податковий № 345283026556. До ДПІ у Печерському районі м. Києва надані податкові декларації з ПДВ з додатком № 5 розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів":

За квітень 2008р. - по розділу І „Податкові зобов'язання" відсутні показники по підприємству ТОВ ВКФ „Укренерготеплоремонт"

За червень 2008 р. - по розділу 1 „Податкові зобов'язання" відсутні показники по підприємству ТОВ ВКФ „Укренерготеплоремонт".

Крім цього відсутні документи щодо підтвердження можливості фізичною виконання договорів, фактичної кількості працюючих осіб на підприємствах-контрагентах, наявності автотранспорту, що здійснював транспортування товарів від постачальника до покупця, наявність товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, власних складських приміщень чи договорів оренди таких приміщень, відповідальних осіб, які виконували умови договорів.

Таким чином, на думку відповідача вжитими заходами встановлено, що виявити факт "товарності проведених операцій" з вищезазначеним постачальником не можливо. Підприємство постачальник TOB «Подоліс» суми податкових зобов'язань від здійснення угод з ВКФ "Укренерготеплоремонт" в деклараціях з податку на додану вартість за квітень року та червень 2008 року не відобразило, що суперечить вимогам Закону України №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, а саме п.п. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, та інтересам держави і суспільства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 203 Цівільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ТОВ «Подоліс» на думку відподача є никчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КА України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ТОВ «Подоліс» на укладання такого договору в момент його укладання суду позивачем не надано.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час як на час укладення угоди мід позивачем та ТОВ «Подоліс» так і на час судового розгляду ТОВ «Подоліс» знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платником податку на додану варість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов’язує настання наслідків никчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ТОВ „Подоліс" є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" ...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.."

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані ТОВ „Подоліс" у квітні та червні 2008 року за квітень 2008 року на суму 666,67 грн. за червень на суму 126179,29 грн на виконання договору є чинними оскільки у відповідності до довідки ТОП «Подолі» є платником ПДВ, а отже має права видавати вище зазначені податкові накладні.

Крім цього суд зазначає, що посилання відповідача на той факт, що TOB „Подоліс" у податкових деклараціях за квітень та червень 2008р. не вказало суму податкового зобов’язання по підприємству ТОВ ВКФ „Укренерготеплоремонт" не є обґрунтованою оскільки по-перше: відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. А в абзаці 2 цього ж підпункту зазначається, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. TOB ВКФ УЕТР час перевірки надало всі необхідні документи, а також надало підтвердженні виправлення помилки та включення TOB „Подоліс" зазначених зобов'язань до декларації, по-друге: у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже позивач не повинен відповідати за те, що його контрагент не вірно склав свою податкову звітність.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення рішення від 10.09.2008 року № 00004681501/0 винесено з порушення норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерготеплоремонт" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області від 10.09.2008 року № 00004681501/0 про нарахування податкового зобов"язання.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено 20.04.2009 року

Суддя                                                                                 Спірідонов М.О.