Постанова № 4734203, 12.03.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар"їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2009 р.                                                                                 № 2-а-9390/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Глазунова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Повного товариства ВАТ "Фінінвест і Компанія "Ломбард Ютар""

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Повного товариства ВАТ "Фінінвест і Компанія "Ломбард Ютар""звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Київстьокму районі м.Харкова в якому просив суд скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 02.09.2005 роук за № 0003261702/0 та стягнути судові витрати.

В обгрунтування своїх позовниї вимог позивач вказав, що відповідно до п.4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі-Закон), до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відноситься основна сума кредиту, що отримується платником податку. Позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, та, відповідно до п. 4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону не повинна розглядається як дохід фізичної особи.

Відповідно до п. 1.15. ст.1 Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Відповідно до п.12.3 ст.12 Закону, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Позивач вважає, що ломбард не є податковим агентом у даному випадку, оскільки у фізичної особи - позичальника не виникає дохід у вигляді суми позики у момент її отримання, відповідно до п. 4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону. Такий дохід виникає у фізичної особи у вигляді суми позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави. Однак, у даному випадку Позивач не є податковим агентом щодо заставних операцій, оскільки він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходоіу позичальника, а при не викупі закладеної речі в установлені заставною квитанц" строки, ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

Крім того, позивач вважає, що застосування до випадків неповрнення позики та подальшої реалізації предмета застави пунктів 12.1 та 12.3 ст.12 Закону не є моливим, оскільки ломбард не виконує посередницькі функції при такій реалізації предмету застави, а реалізує предмет застави самостійно, від свого імені.

Тому, доходи фізичних осіб, одержані у зв'язку з невиконанням ними своїх обов'язків перед Позивачем щодо викупу закладених речей за договорами позики, є доходами, нарахованими не податковим агентом, і тому підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку. Тобто, такий платник податку - фізична особа - зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї податок відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 та п. 18.1 ст. 18 Закону.

У випадках, коли сума, одержана Позивачем від реалізації. ломбардом предмета застави, перевищує розмір наданої останнім позики, Позивач, реалізуючи предмет застави від свого імені, залишає таку різницю у своєї власності та включає її до складу своїх валових доходів, та відображає у Декларації на прибуток підприємства, що підтверджено п.2.2 Акту перевірки №1988/23-5/30138014 від 31.08.2005 р. Таким чином, така різниця від продажу предмета застави також не може вважатися доходом фізичних осіб, що отримали від позивача позику, оскільки вона включається до доходу та оподатковується Позивачем.

          Представник позивача в судове засідання з’явився та підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився вказавши, що оскаржене рішення є законним та обгрунтованим та підтверджується висновками акту перевірки.

Суд встановив, що відповідачем проведена планова документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р., про що складений акт перевірки № 1988/23-5/30138014 від 31.08.2005р.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевіряється ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" видавало громадянам суми грошових коштів у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому).

Згідно із статтею 1 Закону України від 12.07.2001 p. N 2664 "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту. Згідно із Цивільним кодексом України (глава 71) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути оговорені сторонами у договорі позики.

Тобто позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику (пп. 4.3.23, п. 4.3 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб") із змінами та доповненями.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевіряється мали місце випадки, коли громадяни, яким ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" видавало суми грошових коштів у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) не викупали заставу в указаний в угоді термін. В цих випадках ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" реалізовувало предмети застави Державній скарбниці.

Законом України від 02.10.92 p. N 2654 "Про заставу" (ст. 19, 25) та статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави. Із сум одержаних від цього продажу коштів (включаючи основну суму наданої платнику податку застави), як передбачено пунктом 1.15 статті 1 та пунктом 12.1 статті 12 Закону України від 22.05.2003 p. N 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненими (далі Закон), суб'єкт господарювання має нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону та за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону визначено, що рухоме майно це майно відмінне від нерухомого. Таким чином, відповідно Закону вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) є рухомим майном. Відповідно п.п. «ж» п.1.3 ст. Закону -Доходом з джерелом відтворення із України є - доход від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника ( продажу об'єкту рухомого майна) належить державній реєстрації чи нотаріальному засвідченню відповідно закону України чи коли місце вручення такого рухомого майна придбателю знаходиться на території України. Згідно вищезазначеного пункту Закону, грошові кошти що були отримані громадянами за здані вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) вважається доходом з джерелом відтворення із України.

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна регулюється статтею 12 Закону, згідно із якою (пп. 12.1 і 12.6) дохід платника податку від продажу рухомого майна протягом звітного податкового року кінцево оподатковується при їх виплаті за їх рахунок за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону у розмірі 13 відсотків (до 01.01.2007 р. -13 %).

Згідно п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону - податковий агент, який нараховував оподатковуваний доход на користь плдатника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку зазначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону.

Відповідно п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону податок належить до сплати (перерахуванню) до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи вищевикладене та згідно п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями, ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" у випадках не викупа громадянами застави в указаний в угоді термін та реалізації предметів застави (рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) Державній скарбниці є податковим агентом цих громадян. В порушення ст. 12, ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" податок з доходів фізичних осіб у цих випадках не утримувався.

За результати перевірки ПТ "УРФК і К" Ломбард "Ютар" згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 24980,62 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003251702/0 від 02.09.2005р. про донарахування позивачу зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 24980,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 49961,24 грн.

Матеріали справи свідчать про вжиття позивачем заходів адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення, але скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0003251702/0 від 02.09.2005р. -без змін.

Вислухавши пояснення сторін. дослідивши атеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволленню з наступних підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664, ломбарди належить до фінансової установи, видом діяльності якого є надання фінансових послуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути оговорені сторонами у договорі позики.

Позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику (пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Відповідно до ст. 19, ст. 25 Закону України «Про заставу» та ст. 589 ЦК України в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави.

Із сум коштів одержаних від цього продажу (включаючи основну суму наданої платнику податку застави), як передбачено п. 1.15 ст. 1 та п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суб'єкт господарювання має нарахувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону та*за ставкою пункту 7.1. ст. 7 Закону.

Відповідно до п. 1,2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що рухоме майно - це майно відмінне від нерухомого. Таким чином, вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) є рухомим майном.

Доходом з джерелом походження з України відповідно пп. «ж» п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є доход від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкту рухомого майна) підлягає державній реєстрації чи нотаріальному засвідченню відповідно до закону України чи коли місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України. Отже, грошові кошти, що були отримані громадянами за здані вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) вважається доходом з джерелом походження із України.

До переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відноситься основна сума кредиту, що отримується платником податку.

Суд зазначає, що згідно із даним Законом сума позики є доходом фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором терміну (до її повернення) вона не є об'єктом оподаткування.

Тобто по закінченню терміну дії договору, у разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою у такої фізичної особи виникає об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та неповернутих у встановлений договором строк.

Під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна у ломбарду в наявності фактично знаходяться гроші заставодавця - платника податку, а у заставодавця (фізичної особи) - може виникнути і об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню такій фізичній особі.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.

Згідно пп. 8.1.2. п. 8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржене позивачем податкове повідомлення рішення є законним та обгрунтованим, оскільки позивач у випадках несвоєчасного повернення суми позики та реалізації предметів застави (рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) Державній скарбниці є податковим агентом та зобов'язаний утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Суд зазначає, та вказаний факт не заперечувася позивачем, що перевіркою вірно встановлено, що податок з доходів фізичних осіб у вищезазначених випадках не утримувався.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Під час виплати грошових коштів за договором позики (при наданні позики) ломбарди, як податкові агенти, виконують функції лише в частині нарахування та виплати зазначених доходів (наданої позики).

У разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою, по закінченню терміну дії договору та виникнення у фізичної особи об'єкту оподаткування, ломбард, як податковий агент, на підставі п. 1.15 ст. 1 та п. 12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» має виконати інші свої функції, а саме:

•          нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону та за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону (з попередньо нарахованої суми виплаченого доходу у вигляді суми позики); •          надати відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону податковому органу звітність за формою № 1-ДФ.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення – рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 02.09.2005 роук за № 0003261702/0 з законним та обгрунтованим.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Повного товариства ВАТ "Фінінвест і Компанія "Ломбард Ютар"" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено 17.03.2009 року

Суддя                                                                                 Спірідонов М.О.