Ухвала суду № 47296251, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/4292/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Міщенка М.В.

представника відповідача Української Т.О.

прокурора Генеральної прокуратури України Семененка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Заступника прокурора Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014

у справі № 2а-2433/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів;

2. Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області,

про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 у справі № 3/615/06-АП-3/614/06-АП-24/88/07-АП позов до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі задоволено. Зобов'язано відповідача надати органу державного казначейства висновки про відшкодування позивачеві податку на додану вартість в сумі 10062871 грн. за декларацією за жовтень 2005 року та в сумі 3555494 грн. за декларацією за лютий 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України бюджетне відшкодування в сумі 13618365 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 у справі № 22а-211/07 постанову Господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 13618365 грн. бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року та лютий 2006 року та 10,20 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008 постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007 змінено в частині стягнення судових витрат, а в решті - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17.02.2009 постанови Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007, Господарського суду Запорізької області від 13.03.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі № 2а-2433/09/0870 задоволено позов та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 13618365 грн. бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року та лютий 2006 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 2а-2433/09/0870 залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2014 у справі № 2а-2433/09/0870 скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2012, а справу направлено на новий розгляд до цього суду.

Після нового розгляду Дніпропетровській апеляційній адміністративний суд постановив ухвалу від 16.12.2014 у справі № 2а-2433/09/0870 про залишення без змін постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та заступник прокурора Запорізької області подали касаційні скарги, в яких просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів в касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст.ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заступник прокурора Запорізької області в касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п. 11.4 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 167, ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 № 1729, ст. 5 Закону України «Про прядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст. 7, 9, 11, 69, 72, 86, 159, 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року, в якій задекларовано до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 72112317 грн., та за лютий 2006 року, в якій задекларовано до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 35471770 грн., разом із заявами про бюджетне відшкодування з цього податку та розрахунками.

За результатами виїзних позапланових документальних перевірок з питань правильності визначення від'ємного значення суми податку на додану вартість СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі складено довідки від 31.01.2006 № 55/08-01/00191230 та від 12.05.2006 № 217/08-01/00191230, якими повністю підтверджено заявлене позивачем бюджетне відшкодування за жовтень 2005 року та лютий 2006 року.

Однак бюджетну заборгованість в загальній сумі 13618365 грн., в т.ч. за жовтень 2005 року в сумі 10062871 грн. та за лютий 2006 року в сумі 3555494 грн., позивачу не відшкодовано.

Податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку з питань взаємовідносин з ТОВ «Газтрейд» та ДП «УПК-Ресурс» щодо придбання природного газу у період з 2005-2006 роки, за результатами якої складено акт від 23.03.2007 № 248/08-01/00191230. На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2007 № 0000130801/0 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень, липень, серпень - грудень 2005 рік та січень, лютий, березень 2006 року в загальній сумі 55784298,00 грн., в т.ч. за жовтень 2005 року в сумі 16288474,00 грн. та лютий 2006 року в сумі 3555494,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21082966,50 грн.

З цього податкового повідомлення-рішення вбачається, що позивачеві відшкодовано 42165933,00 грн., в т.ч. 6225603,00 грн. за жовтень 2005 року та 0,00 грн. за лютий 2006 року, тобто залишок невідшкодованого податку на додану вартість, що зменшений за цим податковим повідомленням-рішенням, складає 13618365 грн., в т.ч. 10062871,00 грн. за жовтень 2005 року та 3555494,00 грн. за лютий 2006 року. Вимоги про стягнення цієї бюджетної заборгованості в сумі 13618365 грн. є предметом позову у справі № 2а-2433/09/0870, що розглядається.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2014 у справі № 5/46/07-АП визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2007 про зменшення № 0000130801/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень, липень, серпень - грудень 2005 рік та січень, лютий, березень 2006 року в загальній сумі 55784298,00 грн., в т.ч. за жовтень 2005 року в сумі 16288474,00 грн. та лютий 2006 року в сумі 3555494,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21082966,50 грн.

Позиція податкового органу про відсутність підстав для відшкодування позивачу податку на додану вартість обґрунтована таким:

- позивачем придбано у ТОВ «Газтрейд ЛТД» та ДП «УПК-Ресурс» природний газ імпортного походження, тому застосування до операцій з придбання такого природного газу 20 % ставки податку на додану вартість є неправомірним, оскільки до таких операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний бюджету України на 2005 рік» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» застосовується нульова ставка податку. Відтак, позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений за такими операціями.

В обґрунтування своєї позиції щодо імпортного походження придбаного позивачем газу, податковий орган вказує на те, що ТОВ «Газтрейд ЛТД» та ДП «УПК-Ресурс» придбало цей газ у ДК «Газ України». ДК «Газ України» придбало природний газ у НАК «Нафтогаз України» на підставі договору купівлі-продажу природного газу в 2005 році від 24.12.2004 № 06/04-1275, а НАК «Нафтогаз України», своєю чергою, придбало газ за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання угоди між Україною і Туркменістаном про постачання природного газу з Туркменістану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001.

Податок на додану вартість за операціями з поставки газу між НАК «Нафтогаз України» і ДК «Газ України», між ДК «Газ України» і ТОВ «Газтрейд ЛТД»/ДП «УПК-Ресурс» нараховувався за ставкою 0 %, а вже за операціями з поставки газу між ТОВ «Газтрейд ЛТД»/ДП «УПК-Ресурс» і позивачем - за ставкою 20 %.

- постановою Господарського суду м.Києва від 15.06.2007 у справі № 32/320-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2009, визнані недійсними установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД» з дати державної перереєстрації - з 25.04.2005 та свідоцтво платника податку на додану вартість від 15.07.2005 № 37103570 з моменту видачі. Судом в цій справі встановлено непричетність ОСОБА_5 та ОСОБА_6, якими підписані реєстраційній документи за винагороду, до подальшої діяльності підприємства та підписання первинних документів.

Таким чином, податковий орган вважає, що податкові накладні, отримані від ТОВ «Газтрейд ЛТД», не можуть бути підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки це підприємство з часу перереєстрації установчих документів не існує, накладні видані особою, яка не є платником податку на додану вартість та підписані не уповноваженою особою, тому є недійсними.

При цьому податковий посилається на п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яким право на нарахування податкового кредиту надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку, п.п. 7.4.5 п. 7.4 с. 7 цього закону, яким не дозволяє включення до податкового кредиту суми податку, що не підтверджені податковими накладними, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.19997 за № 233/2037, яким передбачено підписання всіх примірників податкової накладної особою, уповноваженою платником податку здійснював ати продаж товарів (робіт, послуг) та п. 2 цього порядку, яким передбачено складення податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника.

Також податковий орган вказує на наявність вироку Голосіївського районного суду м.Києва, яким визнано винною посадову особу ТОВ «Газтрейд ЛТД» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

- позивач не має права на бюджетне відшкодування, оскільки надходження податку на додану вартість до бюджету не підтверджено зустрічною перевіркою ТОВ «Газтрейд ЛТД» через неможливість її проведення у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за фактичною та юридичною адресами. При цьому податковий орган вважає, що виходячи з положень п.1.8 ст.1, п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР однією з обов'язкових підстав отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є підтвердження зустрічними перевірками сплати сум податку до бюджету постачальником.

Окрім того, Верховний Суд України від 17.02.2009, направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що суди при вирішенні справи неповно встановили обставини у справі, зокрема не врахували доводів СДПІ про фіктивність операцій та їх не дослідили. Верховним Судом України зверталася увага судів на те, що у разі підтвердження доводів СДПІ про фіктивність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, а також на низку інших обставин.

На необхідність виконання вказівок Верховного Суду України вказував Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.05.2014, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закону № 168/97-ВР).

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), за відсутністю з боку платника порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР при формуванні податкового кредиту, вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР - при обчисленні від'ємного значення та вимог п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР - при віднесенні від'ємного значення до бюджетного відшкодування, платник податку вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог вказаних норм закону.

Податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобов'язаний діяти у спосіб, передбачений законом.

Підпункт 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобов'язує податковий орган у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Закон не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість постачальниками.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 13618365 грн., в т.ч. за жовтень 2005 року в сумі 10062871 грн. та за лютий 2006 року в сумі 3555494 грн. позивачу не відшкодовано.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності у позивача права відносити до складу податкового кредиту податок на додану вартість, обчислений за ставкою 20 %, за операціями з придбання природного газу, який, на переконання податкового органу, має імпортне походження.

В ході дослідження цього питання судами з'ясовано, що на час виникнення спірних відносин була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 № 599, положення якої забороняли підприємствам, частка держави у статутному фонді яких становить більше 50 %, господарським товариствам, більше як 50 % акцій яких перебувають у статутних фондах інших господарських підприємств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, продавати газ власного видобутку суб'єктам господарювання на аукціонах і зобов'язували реалізовувати такий газ НАК «Нафтогаз України» - уповноваженому суб'єкту з розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для забезпечення потреб населення.

Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, Міністерством палива і енергетики України в листі від 24.09.2007 № 02/31-2587 надано інформацію про те, що незважаючи на вказану вище заборону ВАТ «Укрнафта» здійснювало операції з продажу природного газу у 2005 році власного видобутку на аукціонах.

Таким чином, суди, оцінивши докази в їх сукупності, дійшли правильних висновків про те, що суб'єкти господарювання могли придбати газ українського походження на аукціонах, а відтак, обґрунтовано визнали недоведеним податковим органом факт придбання постачальниками позивача газу лише імпортного походження, який доводився податковим органом виходячи із заборони Кабінетом Міністрів України продавати газ власного видобутку суб'єктам господарювання на аукціонах, та, своєю чергою, - факт придбання позивачем газу імпортного походження.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку посиланням податкового органу на постанову Господарського суду м.Києва від 15.06.2007 у справі № 32/320-А, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2009, про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Газтрейд ЛТД» з дати державної перереєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту видачі, а також на вирок Голосіївського районного суду м.Києва у кримінальній справі № 1-28/08, яким визнано винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, та встановлено, що підписи на договорах ТОВ «Газтрейд ЛТД» з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» зроблені іншою особою, а не ОСОБА_5

Відповідно до вимог ч. 4. ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за вчинені продавцем порушення вимог законодавства, в т.ч. правил створення підприємства та ведення господарської діяльності.

Допущені постачальником певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього постачальника та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальника від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

У разі якщо первинні документи мають дефекти щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, суди не можуть їх не брати до уваги у разі якщо зазначена у первинних документах інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання, адже саме підприємство, яке наділено цивільною правоздатністю та дієздатністю з моменту створення, здійснює господарські операції у межах господарської діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, видані особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, містять усі реквізити, передбачені п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Посилання податкового органу на те, що правочин між позивачем та ТОВ «Газтрейд ЛТД» є фіктивним, оскільки вироком засуджено ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), досліджено судами попередніх інстанцій та правильно оцінене.

Так, позиція судів про те, що фіктивний правочин є оспорюваним правочином, який визнається недійсним виключно за рішенням суду, відповідає положенням ч. 3 ст. 215, ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України.

Предметом доказування у справах, в яких спір виник з приводу формування платником податку на додану вартість податкового кредиту та бюджетного відшкодування такого податку, є, зокерма, обставини щодо реального вчинення господарських операцій з придбання товару (послуг).

Суди правильно виходили з того, що обставини щодо підписання реєстраційних документів підприємства особою, яка не мала стосунку до ведення господарської діяльності підприємства, само собою не є беззаперечним свідченням нереального вчинення господарських операцій.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними первинними документами, що містять інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на їх основі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, судового рішення, яким би було визнано недійсним фіктивний правочин з позивачем на поставку природного газу, не існує.

Судами встановлено, що господарські операції реально відбулися, підтверджені первинними документами: трьохсторонніми актами прийому-передачі природного газу, підписаними зі сторони розпорядника підземного сховища газу - ДП «Укртрансгаз», ТОВ «Газтрейд ЛТД» та ВАТ «Запоріжсталь», податковими накладними. Реальне вчинення господарських операцій підтверджено також довідками податкового органу з питань правильності визначення від'ємного значення та нарахування сум бюджетного відшкодування від 31.01.2006 № 55/08-01/00191230 та від 12.05.2006 № 217/08-01/00191230, якими повністю підтверджено заявлене позивачем бюджетне відшкодування за жовтень 2005 року та лютий 2006 року.

Окрім того, судом апеляційної інстанції на виконання вказівки Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 26.05.2014 про направлення справи на новий розгляд до цього суду, встановлено, що позов позивача щодо оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування розглянуто в суді першої інстанції, а саме: постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2014 у справі № 5/46/07-АП визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2007 № 0000130801/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень, липень, серпень - грудень 2005 рік та січень, лютий, березень 2006 року в загальній сумі 55784298,00 грн., в т.ч. за жовтень 2005 року в сумі 16288474,00 грн. та лютий 2006 року в сумі 3555494,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21082966,50 грн.

Суд касаційної інстанції зазначає, що на час вирішення справи судом апеляційної інстанції постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2014 у справі № 5/46/07-АП не набрала законної сили, але судом касаційної інстанції на підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень, який ведеться згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262-IV, з'ясовано, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2014 у справі № 5/46/07-АП залишено без змін.

Отже, та обставина, що на час розгляду справи судом постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2014 у справі № 5/46/07-АП не набрала законної сили, не призвела до неправильного вирішення справи, а відтак, не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податку на додану вартість податкового кредиту та бюджетного відшкодування. Підстав для задоволення касаційних скарги суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун