Ухвала суду № 47296097, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/42720/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013

у справі № 2а/0470/4425/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання дій неправомірмними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання неправомірними дій Інспекції щодо встановлення в актах від 21.03.2012 № 59/23-2/33116889 та від 17.01.2012 № 78/23-2/33116889 порушень Товариством вимог чинного законодавства України, а також про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2012 № 0000172302, а також від 05.04.2012 № 0000542302/4765/23-2 та № 0000532302/4766/23-2.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013, позов задоволено повністю. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що реальність виконання операцій з поставки продукції позивачеві у рамках господарських правовідносин зі спірними контрагентами підтверджується документально, тоді як правовідносини постачальників з третіми особами не мають правового впливу на податковий облік позивача у справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 зазначену постанову суду першої інстанції скасовано в частині визнання неправомірними дій щодо встановлення в актах від 21.03.2012 № 59/23-2/33116889 та від 17.01.2012 № 78/23-2/33116889 порушень Товариством вимог чинного законодавства України; у цій частині позовних вимог провадження у справі закрито з тих мотивів, що дані вимоги не можуть виступати предметом оскарження в адміністративному суді. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих самих підстав.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість виконання спірними постачальниками поставок в адресу позивача та підтверджують номінальний характер спірних операцій.

Товариством у відповідності до статті 216 КАС подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за січень 2011 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Софтранс» (далі - ТОВ «Компанія Софтранс»), оформлену актом від 17.01.2012 № 78/23-2/33116889.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про безтоварний характер операцій з придбання позивачем у названого постачальника товару (кабельно-провідникової продукції) за договором купівлі-продажу від 05.01.2011 № 05/01-11, що виключає право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ за цією операцією. Вказаний висновок, мотивований посиланням на фіктивність угод та операцій з придбання названим постачальником товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Літіс Групп» та у товариства з обмеженою відповідальністю СП «Укрліфт», став підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 377 569 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.02.2012 № 0000172302.

Під час проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, оформленої актом від 21.03.2012 № 59/23-2/33116889, відповідач дійшов висновку також і про безтоварний характер взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромтехснаб» (далі - ТОВ «Укрпромтехснаб») та з приватним підприємством «Ново-Ком» (далі - ПП «Ново-Ком»), посилаючись на участь цих постачальників у фіктивних операціях з іншими контрагентами.

На підставі цього висновку Інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 № 0000542302/4765/23-2, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1 391 181 грн. за основним платежем із застосуваннями 2 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 № 0000532302/4766/23-2 про визначення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 28304 грн. із застосуванням 4 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи дотримання платником наведених правил оподаткування при формуванні даних податковому обліку за операціями з придбання товарів у ТОВ «Компанія Софтранс», ТОВ «Укрпромтехснаб» та у ПП «Ново-Ком», суди встановили, що виконання цих операцій засвідчено необхідними, належним чином оформленими первинними документами (як-от - договорами, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними тощо), які є достатніми для встановлення дійсного руху активів у процесі виконання розглядуваних операцій та підтвердження їх реальності.

Доводи Інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваних нарахувань, зводяться до аналізу правовідносин названим постачальників з третіми особами, з якими позивач не перебував у фінансово-господарських правовідносинах безпосередньо. За відсутності ж доказів, які б свідчили про існування змови платника з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування - позивача у справі, відносини попередніх учасників поставки не можуть впливати на податковий облік Товариства.

Твердження відповідача про недобросовісність ТОВ «Компанія Софтранс», ТОВ «Укрпромтехснаб» та у ПП «Ново-Ком», у тому числі у зв'язку з придбанням товарів у інших осіб за фіктивними операціями, також не можуть слугувати спростуванням реальності розглядуваних поставок в адресу позивача. Адже під час податкових перевірок Інспекцією не досліджувалося питання щодо дійсного походження товару, поставленого позивачеві; акти податкових перевірок постачальників не містять інформації щодо реалізації ними в адресу платника саме тої продукції, що була придбана за безтоварними угодами у інших осіб (як-от у товариства з обмеженою відповідальністю «Літіс Групп», у товариства з обмеженою відповідальністю СП «Укрліфт» тощо), а тому не можуть виступати свідченнями відсутності у контрагентів позивача відповідних активів.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією безтоварності спірних господарських операцій в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операцій, їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, та правомірно задовольнили даний позов у відповідній частині.

Твердження податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 2а/0470/4425/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько