Ухвала суду № 47296096, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/14936/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013

у справі № 2а/2370/1646/2012

за позовом дочірнього підприємства "Росток-Грифон" товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2012 № 00002292301, згідно з яким Підприємству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 107590 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано в частині нарахування платникові 103 366 грн. ПДВ; у решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції послалися на дотримання платником умов формування податкового кредиту при відображенні у податковому обліку господарських операцій з придбання підрядних робіт у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість виконання розглядуваних поставок задекларованим контрагентом (СПД ОСОБА_1.) та підтверджують номінальне оформлення спірних операцій виключно з метою отримання позивачем сприятливих податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму грошового зобов'язання з ПДВ було нараховано позивачеві за наслідками проведення Інспекцією планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011.

Під час цієї перевірки (результати якої висвітлені в акті від 07.02.2012 № 98/23-2/25583178) Інспекція дійшла висновку, зокрема, про неправомірне формування платником податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання у СПД ОСОБА_2 будівельно-монтажних робіт.

На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на неперебування на балансі позивача об'єкта нерухомості, на якому виконувалися зазначені роботи, а також на відсутність у названого постачальника майна, основних фондів та трудового персоналу, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних робіт.

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому подання платником усіх належним чином оформлених документів податковому органові з ціллю отримання податкової вигоди є достатньою підставою для її одержання, якщо податковим органом не представлено суду доказів недостовірності або суперечливості вказаних у таких документах відомостей в порядку частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що на підтвердження факту виконання СПД ОСОБА_2 будівельно-монтажних робіт на об'єкті позивача (у приміщенні магазину по АДРЕСА_1), позивачем подано необхідні докази: акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, податкові накладні, платіжні доручення про оплату придбаних робіт у безготівковому порядку. Зазначені первинні документи, як встановили суди, оформлені з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг і зміст розглядуваних операцій та їх учасників.

Доводи ж Інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваного доанарахування, не можуть слугувати належним доказом нереальності спірних правовідносин між позивачем та названим контрагентом і спростовувати факти, засвідчені вказаними первинними документами.

Так, власне відсутність у постачальника основних фондів, транспортних засобів трудових ресурсів не може свідчити про неможливість виконання ним зобов'язань з поставки будівельно-монтажних робіт Підприємству з використанням орендованих основних засобів та із залученням фізичних осіб на умовах найму.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит за операціями з постачання підрядних робіт з обов'язковим перебуванням об'єкта на балансі такого платника. У справі, що переглядається, суди встановили належність магазину по АДРЕСА_1 позивачеві на підставі договору інвестування від 23.03.2008 № 63-23/08, укладеного Підприємством з приватним підприємством «Надія».

Отже, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, суди дійшли висновку, що право Підприємства на податковий кредит та реальність господарських операцій з СПД ОСОБА_2 підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків відсутні.

У зв'язку з цим суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, у зв'язку з чим у касаційного суду відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 у справі № 2а/2370/1646/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько