Ухвала суду № 47296065, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/37253/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, до якої приєдналося Головне управління державної казначейської служби України у Закарпатській області,

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року

у справі № 2а-2696/10/0770 (37850/10/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто+»

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства в Закарпатській області,

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто+» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 26 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівський апеляційний адміністративний суду від 26 червня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2010 року №0009002340/0, а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування у розмірі 247 805,00 грн. та понесені судові витрати у розмірі 1 700,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

До касаційної скарги податкової інспекції приєдналося Головне управління державної казначейської служби України у Закарпатській області, яке підтримало доводи касаційної скарги та просило її задовольнити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач звернувся до відповідача із заявами про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за вересень 2009 року у розмірі 122 332,00 грн., за жовтень 2009 року - 123 075,00 грн., за листопада 2009 року - 149 150,00 грн.; за грудень 2009 року - 191 664,00 грн.

Працівники контролюючого органу у період з 15 червня 2010 року по 16 червня 2010 року провели невиїзну документальну перевірку позивача з питання правомірності відшкодування податку на додану вартість, про що склали акт від 16 червня 2010 року №1001/23-01/22103663, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 та підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого зменшили суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 247 805,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2010 року №0009002340/0, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 247 805,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для зменшення позивачу спірним податковим повідомлення-рішенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, слугував висновок контролюючого органу про непідтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку, оскільки у перевіряємому ланцюгу постачальників товару підприємства, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість.

За висновками акту перевірки, ВАТ «Закарпатнафтопродукт Мукачево» за період з серпня по жовтень 2009 року реалізувало позивачу паливно-мастильні матеріали, які придбано у ТОВ «Влагур». На запит від ДПІ у Печерському районі м. Києва відповідачем отримано відповідь, що на момент перевірки відвантаження товару не проводилось, згідно результатів опрацювання системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між показниками задекларованими ТОВ «Влагур» та ВАТ «Закарпатнафтопродукт Мукачево» за жовтень 2009 року у розмірі 478 500,00 грн., а саме - дана сума не включена до податкових зобов'язань за відповідний період, та крім того, ТОВ «Влагур» за місцем реєстрації відсутнє. Також у листопаді 2009 року ВАТ «Закарпатнафтопродукт Мукачево» реалізувало позивачу паливно-мастильні матеріали, які придбало у ТОВ «Юком», яке не є виробником та у ТОВ «Аура», яке визнано банкрутом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність у ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування, підприємств щодо яких існують сумніви у дотриманні ними податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника бюджетного відшкодування.

Суд касаційної інстанції погоджується із такими доводами судів попередніх інстанцій та вважає, що наведені висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Приписами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.8. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична сплата позивачем контрагентам податку на додану вартість в ціні придбаного у них товару (робіт, послуг) не заперечується податковим органом.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, як достовірність заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за перевірений період, так і дотримання ним процедури їх декларування та заявлення до відшкодування.

Крім того, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не ставило у залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для невідшкодування позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки під час розгляду даної справи відповідачем не було надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність вимог позивача щодо повернення йому, заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, підстав вважати, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію в Закарпатській області на Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

2. Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

3. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі №2а-2696/10/0770 (37850/10/9104) залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.