Ухвала суду № 47294887, 13.05.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2010 р.справа № 11/460/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Кожана М.П.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання:Дегтярьові Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача- представник не зявився

відповідача- представник не зявився

від третоьї особи-1 - представник не зявився

від третьої особи-2 - представник не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову: Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009р. у справі №11/460/08-АП

за позовом: Запорізької прокуратури з нагляду за додержавнням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави, органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Державного департаменту України з питань викоання покарань в собі Державного підприємства "Підприємство Вільнянської виправної колонії" УДДУ ПВП у Запорізькій області №20

третя особа-1: Вільнянський відділ земельних ресурсів Запорізької області

третя особа-2: Вільнянський міський відділ земельних ресурсів Запорізької області

до: Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про: визнання недійсним та скасування, як незаконних податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

03.07.2008р. Запорізька прокуратура з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави, органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Державного департаменту України з питань викоання покарань в собі Державного підприємства "Підприємство Вільнянської виправної колонії" УДДУ ПВП у Запорізькій області №20 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просить визнати недійсними та скасувати, як незаконні податкові повідомлення-рішення Вільнянської МДПІ Запорізької області за № 0001111503/0 від 22.02.2008р., № 0001111503/1 від 20.03.2008р., № 0001121503/0 від 22.02.2008р., № 0001121503/1 від 20.03.2008р., № 0001131503/0 від 22.02.2008р., № 0001131503/1 від 20.03.2008р., акту перевірки № 67/15-08680069 від 18.02.2008р. та рішення № 960/10/15 від 20.03.2008р. ( з урахуванням уточнень).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009р. у справі №11/460/08-АП адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Вільнянської МДПІ Запорізької області № 0001111503/0 від 22.02.2008р., № 0001111503/1 від 20.03.2008р., № 0001121503/0 від 22.02.2008р., № 0001121503/1 від 20.03.2008р., № 0001131503/0 від 22.02.2008р., № 0001131503/1 від 20.03.2008р. В іншій частині позову відмовлено.

Дана постанова обґрунтована тим, що визнанні недійсними спірні рішення, підлягали скасуванню у звязку із невідповідністю їх чинному законодавству України. Позовні вимоги в частині визнання недійсними та скасування акту перевірки № 67/15-08680069 від 18.02.2008р. та рішення Вільнянської МДПІ № 960/10/15 від 20.03.2008р. про результати розгляду скарги не підлягають задоволенню у звязку з тим, що ці акт перевірки і рішення не є рішеннями в розумінні п.1 ч.1 ст. 17 КАС України і не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати спірну постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Дана апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд говорить про відсутність у Позивача обєкта оподаткування та не врахував те, що даний обєкт визначений ним самостійно і відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ «податкове зобовязання самостійно визначене у податковій декларації не може бути оскаржене платником податків у судовому чи адміністративному порядку. Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання зазначену ним у податковій декларації.

На адресу суду 23.04.2010р. надійшли заперечення на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до яких позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Розпорядженням голови суду ОСОБА_1 від 13.05.2010р. дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кожана М.П., суддів Проценко О.А., Туркіної Л.П.

Суд належним чином повідомив учасників процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.

Учасники процесу про поважність причин не явки їх представників у судове засідання суд не повідомили, за таких обставин справа розглядається за відсутності їх представників.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи 18 лютого 2008року фахівцями Вільнянської МДПІ Запорізької області проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності погашення узгоджених сум податкових зобов'язань ДП "Підприємство Вільнянської ВК №20", за результатами якої складений акт № 67/15-0960069.

Перевіркою встановлено порушення ДП "Підприємство Вільнянської ВК №20" ст.17 та п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -III від 20.12.2000р. (із змінами та доповненнями), яке виразилося у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку.

На підставі акту перевірки Вільнянською МДПІ Запорізької області прийняті податкові повідомлення рішення:

№ 0001111503/0 від 22.02.2008р. на суму 110,88 грн.;

№ 0001121503/0 від 22.02.2008р. на суму 52703,75 грн.;

№ 0001131503/0 від 22.02.2008р. на суму 6116,89 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги в.о. начальника Вільнянської МДПІ Запорізької області прийнято рішення № 960/10/15 від 20.03.2008р., яким у задоволенні скарги було відмовлено, прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001111503/1 від 20.03.2008р. на суму 110,88 грн.; № 0001121503/1 від 20.03.2008р. на суму 52703,75 грн.; № 0001131503/1 від 20.03.2008р. на суму 6116,89 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірні санкції застосовані до позивача безпідставно.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду з наступних підстав.

Державне підприємство "Підприємство Вільнянської виправної колонії (№20)" первинно зареєстроване 22.05.2000р. за №Ю0010069 і знаходиться на території Вільнянської виправної колонії №20.

Земельна ділянка площею 41,3393га, на якій розташовані як ДП "Підприємство Вільнянської виправної колонії (№20)" так і Вільнянська виправна колонія №20, знаходиться у користуванні Вільнянської виправної колонії №20 згідно Державному акту на право постійного користування землею ІІ-ЗП №002996, виданого 10.09.04р. на підставі рішення Вільнянської міської Ради народних депутатів від 08.07.04 №10.

Державне підприємство "Підприємство Вільнянської виправної колонії №20" (позивач по справі) не є користувачем землі, йому не встановлювались межі земельної ділянки в натурі, не складався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не затверджувався цей проект місцевими органами влади (ст.123 Земельного кодексу України).

Крім цього позивачу не здійснювалась грошова оцінка земельної ділянки.

З огляду на викладене позивач не є платником земельного податку і до нього не можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату земельного податку.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 92 цього Кодексу передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

А відповідно до ч.1 ст.123 Кодексу, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту "в" ч.1 ст.96 цього Кодексу, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною 1 статті 125 Кодексу визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. А згідно ч.1 ст.126 цього Кодексу, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст.2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. А частиною 2 цієї статті Закону передбачено, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 5 цього Закону визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; а суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень законні, обґрунтовані і підтверджуються зібраними в справі доказами.

Заперечення відповідача в цій частині не приймаються до уваги по викладеним підставам, а також у зв'язку з наступним.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на статтю 14 Закону України "Про плату за землю", в якій вказано, що платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Крім того, пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Податкове зобов'язання самостійно визначене у податковій декларації не може бути оскаржене платником податків у судовому чи адміністративному порядку. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену ним у податковій декларації.

З урахуванням цих статей законів, а також того, що позивач сам подавав розрахунки земельного податку до податкового органу, відповідач вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій.

Між тим, ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки законодавець в цих законах вказує на обов'язки і відповідальність саме платника податків, в даному випадку - платника земельного податку, яким позивач не є.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими по справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009р. у справі №11/460/08-АП залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 08.04.2009р. у справі №11/460/08-АП - залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.

Ухвалу складено в повному обсязі 20.07.2010р.

Головуючий:М.П. Кожан

Судді: О.А. Проценко

ОСОБА_2